Нагадати про себе: чому Україну менше згадують в міжнародному інфопросторі
Повномасштабне вторгнення росії в Україну сколихнуло світ. Мабуть, не було людини, яка 24 лютого не обговорювала цю подію. Інформаційне поле було заповнене новинами: телевізійні, друковані видання, соціальні мережі тощо.
У перший тиждень війни кількість коментарів та поширень про інформацію з України сягнула понад 109 млн та було опубліковано понад 520 тис. статей у ЗМІ. Але наступні 100 днів присутність України у світових ЗМІ пішла лише на спадок.
На початку червня кількість згадок та реакцій у соціальних мережах знизилася у 22 рази до 4,8 млн. Щодо матеріалів у ЗМІ, з 520 тис. показник впав до 70 тис.
Тож пропоную розібратися чому навіть найгучніший інфопривід з часом стихає, чим небезпечна адаптація до новин про війну та як не дати забути світу про злодіяння росії.
Життя інфоприводу: яскраве та коротке
Наразі ми живемо в епоху надшвидкого поширення інформації. Новини можна отримати фактично "тут і зараз". У наших руках майже завжди є смартфон, тож далі справа за малим — з'явитися гучній новині. І ви про неї неодмінно дізнаєтеся. Або самостійно через стрічку новин, яку листате автоматично, або через stories в Instagram тощо. З одного боку — це робить новину максимально публічною та дозволяє швидко на неї відреагувати з будь-якого куточка світу, а з іншого — робить життя інфоприводу коротше.
Згідно з дослідженням, через збільшення виробництва та споживання контенту строки зацікавленості в ньому падають. Якщо казати простими словами: через велику концентрацію новин люди просто швидше вичерпують свій інформаційний ліміт та втрачають цікавість.
Тож неможливо спрогнозувати точно скільки проживе інфопривід. На це впливає багато чинників, починаючи від розвитку технічних можливостей та журналістики, як професії до грамотної комунікації чиновників, політиків, представників влади та експертів. Їхньої готовності бути відкритими, надавати доступ до інформації та швидко реагувати на ті чи інші події.
Якщо взяти до уваги саме війну в контексті її присутності в інформаційному полі то згідно з даними 35-річної бази даних Tyndall Report, яка щоденно фіксує та аналізує випуски новин американських телерадіостанцій ABC, CBS та NBC — лише за березень кількість ефірного часу, присвяченого темі війни в Україні сягнула — 562 хвилин. Для порівняння, за весь 2012 рік темі війни в Сирії було відведено — 461 хвилина.
Єдиним місяцем висвітлення війни за останні 35 років, який був більш інтенсивними, ніж перший місяць в Україні, було вторгнення Саддама Хусейна до Кувейту в серпні 1990 року — 1208 хвилин.
Так, це може видаватися чудовим результатом і так воно і є, але за інформаційним "піком" настає і спад, який ми власне і спостерігаємо.
Світ втомився: чому тему війни в Україні менше згадують в інфопросторі
Якщо в кінці лютого зацікавленість Україною досягла фактично свого максимуму то сьогодні президент Володимир Зеленський висловлює побоювання, що найближчим часом люди "втомляться" від новин про війну та перестануть чинити тиск на своїх політиків з метою допомогти перемогти росію.
І не дарма, оскільки будь-який інфопривід — не вічний. Особливо, якщо ми говоримо про ситуації, які викликають стрес — пандемія та війна тому гарний приклад. Інформаційне "перенасичення" виснажує людей емоційно та психологічно.
Тому вони починають шукати більш "легкі" приводи для обговорення. Як приклад: протягом квітня і травня світовий інтерес до судового процесу між американськими акторами Джонні Деппом та Ембер Херд був приблизно в 6 разів вищим, ніж до теми війни в Україні.
До того ж наша психіка адаптується до життя в новому інформаційному полі. Для людей, які мешкають в інших країнах, ситуація в Україні вже не виглядає такою погрозливою. Вони починають більше фокусуватися на проблемах власної країни, регіону чи міста.
Дуже влучно зазначив екс-прем'єр Фінляндії Олександр Стубба: ми наближаємось до моменту так званої "втоми від війни". Ми втрачаємо ту емоційну інтенсивність, яка у нас була весь цей час. Багато хто починає більше дивитися на власну ситуацію: інфляція зростає, ціни на пальне стають дедалі вищими, продукти дорожчають.
Екологічно нагадати про себе
Після виступу українського гурту Kalush Orchestra у фіналі "Євробачення 2022", під час якого соліст групи закликав допомогти захисникам Маріуполя, що перебувають на заводі "Азовсталь" в Google різко зросла кількість пошукових запитів користувачів за словом Azovstal.
Власне це чудовий приклад, як нагадати про Україну та її болючі місця не "виснажуючи" людей. Через творчість та культуру. В травні на Netflix з'явилася кримінальна драма Олега Сенцова "Носоріг". Стрімінгові майданчики у Великій Британії, Італії та Франції купили право на показ фільму ще на початку лютого. Після вторгнення росії його придбали у Швеції та Іспанії.
Запам'ятався світовій спільноті й харківський кіт Степан, який отримав нагороду для блогерів – World Influencers and Bloggers Awards (WIBA).
Наші актори, художники, інфлюенсери, дизайнери та взагалі люди, які розповідають та популяризують українську культуру — насправді і є "ніжним" нагадуванням про нашу країну.
Важливу роль відіграють й такі проєкти, як онлайн-меморіал, присвячений жертвам російських окупаційних військ серед цивільного населення. Подібні ініціативи та платформи не дають можливість "загубити" інформацію в просторах загального інформаційного навантаження.
Ще один варіант утримувати повістку війни — розповідати власні історії через соціальні мережі, відмічати у постах впливових інфлюенсерів та діячів, говорити. Як би банально це не звучало, але це працює. За перший тиждень війни відео TikTok з тегом #ukrainewar переглянули понад 600 млн разів, і майже 180 млн дописів в Instagram використали цей хештег. Тож соціальні мережі потужне джерело інформації.
Так, звичайно, якщо говорити про роботу державних органів — ми чекаємо від них досвідчених спікерів, методичок щодо висвітлення тем війни для журналістів, швидкої реакції на запити від іноземних журналістів тощо.
Але варто пам'ятати, що кожен з нас — також має великий вплив на інформаційне середовище. Тож заявляйте про нас, нашу країну її потреби, важливість перемоги для всього світу.
