Можна вважати цей день початком кінця української школи. Ключові позиції:
1. Дитина має вчитись в школі, до якої вона прописана ВСІ шкільні роки. Тобто ніяких історій про те що це лише для початкової школи. МОН знищив гімназії та ліцеї, які мали початкові класи. Слава совєцкой уравніловкє!
2. Є чотири групи дітей, які мають більші права, ніж інші діти: ті хто живуть біля шкіл, діти співробітників школи, діти чиї брати/сестри вчаться в цій школі і діти, які закінчили садочок при цій школі (!!!).
3. Як підтвердити проживання на території прописки школи? Подати документ про це. Який? Невідомо. В порядку прибрали всі переліки, залишили просто "документ". Хто ухвалює рішення чи є ваш документ – документом? Невідомо.
4. Що буде якщо ви прописані до школи, але там все одно немає місця? Районо переведе вас в іншу школу. Яку? Ну як домовитесь.
5. Жеребкування лишили "живе". Тобто барабан з якого витягають кульки з номерами. Право на державну освіту дитини тепер лотєрея. Я можу уявити собі, які скандали будуть під час нього. Півтори сотні батьків в одному приміщенні де вирішується доля їх дитини…
Нагадаю, повну відповідальність за всі проблеми з цими нововведеннями несе Міністерство освіти і науки України та міністерка Лілія Гриневич.
Вони проігнорували всі застереження про недоліки та ризики цієї моделі.
#НоваУкраїнськаШкола виявилась фікцією.
Текст опублікований з дозволу автора
