Закон діалектики про взаємний перехід говорить про іманентний шанс речей змінюватись в їхніх кількісно-якісних параметрах. «Все плине, все змінюється» помітив свого часу Геракліт… Направду, двічі в один і той само потік не втрапиш, але ж можна спостерігати за потоками (і не тільки в сенсі пропливаючих повз тіл ворогів), й бачити чи відчувати зміни, бодай мріяти про них. Міста; вони як потоки. Плинні, змінюються. Іноді здається, що перетворень немає, проте вони є, хіба надто приховані і боязкі до публічної появи на очі. Та «всьому свій час», кажуть так мовив Соломон, перед мудрощами якого схиляють голови й досі. А чи можливі мудрі міста? Розумні вже є. Їх, навіть, рейтингують, зазначаючи кількісні та якісні показники переходу міст від стану до-розумності. Та чи всіляке розумне місто може стати мудрим, й чи потрібно проходити етап розумності, щоб стати мудрим? Якою є міра, щоб оцінити стрибок переходу?
За легендою поняття розумного міста («smart city») народилося десь в 1997 році в контексті проведення Світового форуму розумних міст. Від початку 2000-х смарт-містами стали означати міські утворення, інфраструктура яких потужно послуговується новітніми інформаційно-комунікативними технологіями. Пізніше підключили до переліку обов'язкових складових ідеологію сталого розвитку та екологічної усвідомленості. Вийшло красиво, перспективно, надсучасно та технологічно. По-розумному. Ніби вся філософія притихла, а на арену вийшли прагматизм та раціональність…
Якось Річард Флоріда прогностично запевнив, що ми є свідками надчудесного переходу до економіки знань, в якій творчі компетентності та розум постають ключовими ресурсами збагачення і зростання, а креативний клас творитиме креативний світ економіки та споживання. Від чого життя стане комфортним та прогресивним… Некреативні індустрії збазуються й непомітно творитимуть свій конкурентний світ. Міста «згадають», що вони мають місця не тільки у фізико-географічному просторі, але й у символічних рейтингових просторах за показниками комфорту, відкритості, толерантності, культурних локацій, безпеки та комфорту і зваблять тим ще більшу кількість шукачів успіху та омріяного стилю постмодернового життя.
Розумне місто твориться знаннями, вміннями, навичками і здатностями його мешканців та перебуванців в рамках прагматичної логіки та вивіреного аналізу вигод. Концентрація ресурсів, уважність та пильність є складниками формули успішності. Розум говіркий та галасливий. Завжди в тонусі. Та почасти розуму приходить втома і вигоряння. А отже, в нагоді стає потреба в перепочинку. Небезпечно для міста. Дискретність функціонування творить лакуни ніяк не креативної пустоти, скоріше гальмівної порожнечі.
Мудрість, на відміну від розуму – властивість вмілого, зважливого застосування всієї сукупності знань та інформації. Іноді на підсилення спрацьовує набутий попередньо в плині часу досвід. Мудрість тиха, негаласлива. Недарма ідеологію смарт-міст прагнуть підсилити тонкощами прикладної філософії повільності. Мудрість не терпить метушні.
Так, розумні міста багато знають, big data чи не їхня «релігія». Мудре ж місто знає потрібне, мислить своєчассям. Мудре місто не квапиться наздогнати, перегнати, бігти в масовці світових трендів. Воно спостерігає, вміло пропонуючи шанси та ідеї, схоплення та втілення яких лише здається «чистою філософією». Насправді, мудрість міста в його самості, ідентичній самодостатності і врівноваженості. Мудре місто не боїться спізнитись, адже вічність не запізнюється, вона завжди вчасна. Розум починається з судження, але мудрість, як помітив Сократ, починається з подиву. Розумне місто зручне, ефективне та конечне, але мудре – невичерпне та нескінченне.
Прямуючи у вічність, розумне місто – як швидкий і міцний Ахіл, але він ніколи не випередить мудру і повільну Черепаху…
