Урбан-тезаурус: місто майбутнього чи майбутнє міста
Серія «Ворожіння на словникові гущині»
Автор картинки: Harvey Wiley Corbett Style Cities of Tomorrow, 1913 рік
«Ну куди ти поперед…» кажуть, коли обурені чи сердиті прямуванням когось чи чогось раніше за правильну чи справедливу, чи логічну сутність або річ. Від того, як ми творимо порядки, залежить обсяг осяжного нами хаосу. Від того, яким є порядок сьогодні, ми можемо бавитися в проекції того, яким він буде завтра… Передбачати, мріяти, фантазувати, визначати наперед…
От, наприклад, місто майбутнього – це місто, що існуватиме в іншому часі. В принципі, воно вже існує, але стане помітним і відчутним через певний проміжок часу. Завжди крізь трохи. Першими ловцями первинок таких міст є фантазери, фантасти, мрійники, художники і митці, пізніше їх помічають вчені та інженери, економісти та політики, і лиш останніми – звичайні обивателі, вже коли воно просто навколо. Місто майбутнього – це проективний просторовий орієнтир наших планів на тривале завтра. Місто майбутнього – це траєкторії і вектори, форми і вмістилища, предмети і речі, люди і спільноти, режими та розпорядки. Місто майбутнього закладене в існуючому соціальному і фізичному просторі. Це як ліс чи саванна, де уважний погляд на навколишнє підкаже чи варто засинати, або краще йти вперед.
Але інша справа, якщо ми скажемо майбутнє міста – це система відносин, що існуватиме і формуватиме простір міста в перспективі – баченні крізь час і простір. Майбутнє міста – це способи і технології зв'язків, структури дій і взаємодій, порядки і порушення. Майбутнє міста – це атмосфера шарів довіри і віри, страхів і побоювань, криз і підйомів, смислів і безглуздя тощо. При чому ця атмосфера вже оточує нас, достатньо уважно придивитися і вслухатися до думок і звуків навколо. Це як звук від об'єкту, якого ми ніколи не бачили, зараз не бачимо, але вдалечині вже помітні світло і поступово відчутний звук від нього, на підставі чого ми маємо прийняти вірне рішення до дій (саме в майбутньому): вберегтися чи зникнути намертво.
Для того, щоб побачити майбутнє варто уважно вдивлятися в минуле, адже саме воно було предтечею. А теперішнє є тривалою миттю: набором плинних миттєвостей. Хочемо уявити місто майбутнього – дивимось на місто теперішнє. Думаємо про майбутнє міста – озираємось на відносини і систему, в якій перебуваємо. Головна умова – робити це неупереджено, відкрито, з правом на небачене. Уважний, допитливий, завжди свіжий погляд, системний аналіз та незаангажованість – подаються як присмак до «пангалактичного гризлодеру» -коктейлю, завдання якого підірвати мозок. Насправді, саме «підірваний» мозок якнайкраще вбачає майбутнє і відчуває місто. Стан спокою для мозку небезпечний. Наслідок – страхи і соціальна сомнабулічність. Спокій може дозволити собі і тіло, коли думки в його оболонці протікають, але повільно, й людина не чіпляється за них.
Чи можлива помилка в уявленнях про міста майбутнього і майбутнє міста – звісно! Саме помилки і є підказками, що майбутнє не таке ;-), а дещо, трохи, абсолютно, геть інакше.
