Космічна Одісея міста: урбанавти та урбаноїди
Колосально, якого поширення набула мільйонно-висловлена фраза-ідея того, що місто – це не просто простір, сповнений людей і будинків з людьми, але це простір співіснування людей, простір між будинками. Така собі особлива форма універсуму, де все взаємопов'язане і взаємообумовлене, де «між» має більше значення, ніж «між ким/чим».
Читаючи збірку «Горожанин. Что мы знаем о жителе большого города», не змогла не занотувати думку К. Шульман, що місто «передбачає скупченість великої кількості людей на обмеженому просторі, на якому вони змушені домовлятися один з одним. Містяни приречені на <…> відстоювання своїх інтересів та досягнення компромісів з іншими. Всі в місті ходять по одним і тим само вулицям, їздять на одному громадському транспорті чи на машинах по одним і тим само дорогам, й при цьому це люди надзвичайно відмінні один від одного: з різним достатком, різними заняттями й вподобаннями, різним рівнем освіти, різною кваліфікацією і різним режимом дня. Людина, яка живе в місті, вчиться двом речам: взаємодії та толерантності». Універсальна вона така… Навіть може претендувати на беззаперечність.
Та якими ж є ці містяни в обмеженому просторі міста? Хто ті «мандрівники», які проживають своє буття в міському часопросторі? І чи так вже обмежений цей простір? Фізико-географічно, безсумнівно. Але то надто банально та спрощено, і я не про це.
Якось на очі потрапив блог Іллі Бейліна, де він, міркуючи про людей в місті, з легкою подачею озвучив два нових образи міських мешканців – «урбаноїда» та «урбанавта». Він тільки стартанув цю думку, а я собі цілісінький портрет міської космічної Одісеї змалювала (народила ж мама фантазеркою…).
Нехай буде місто Космосом (як привчили нас формулювати умови задачі…), складки та проміжки простору якого «бороздять» кораблі міста – містяни. Якщо так, то за умов космічності, цей простір умовно безмежний і варіантів типажів містян теж може бути стільки, скільки креативу зросте в головах дослідників міст. Обидва мої типажі – це уявні полярні образні моделі містян (і, так, – не я перша, не я остання вдаюсь до типологій!).
Мовна етимологія форматує зміст цих образів. Суфікс «-НАВТ» надає значення особі, яка має відповідну основу. Походить від грец. Naus – «корабель, судно»; «мореплавець, матрос». От і виявляє себе особа УРБАНАВТ – як такий собі містоплавець. Його міська Одісея – це життєві мандри людини, яка виходить у Всесвіт міста в пошуках самої себе. Урбанавт позбавляється від свого «Его», та водночас знаходить його. Це його втіха. Він іноді як пілігрим, який знає свої сили, проте, в якісь моменти сумнівається в них.
Суфікс «-ОЇД» – зі значенням уподібнення, походячи від грец. Eidos – «вид, образ», вказує на особу чи предмет, який подібний тому, що визначає базова основа. Маємо – УРБАНОЇДа – місту(о)подібного. Урбаноїд відправляється до тернів міського Космосу в пошуках чужого «я», адже свого «Я» у нього немає, але не в тому сенсі, що він не виокремлює себе як особистість, хіба в тому, що він не надто опікується проблемою свого самовизначення. Йому важливо зрозуміти не хто він сам, але хто його оточує, чи здатен він серед них знайти схожих на себе, щоб перебувати в умовах комфортного оточення. Він мисливець. Урбаноїд не шукає своє «Его», але слухняно йому слідує; вважає, що знає свої сили.
У урбанавта немає бажання ранжувати, узагальнювати, він намагається описати складки міста, в яких немає місця політичним і культурним маніпуляціям. Тільки творчість. Урбанавт по-своєму любить Космос міста, знаходячи принадність в його різноманітних дослідженнях, в самих процесах рецепцій. Поіноді урбанавт – міський сталкер – шукач щастя і живих душ в містах.
Урбаноїд – це житель Космосу міста, в якому паливо і фастфуд або гастро-вишуки, необхідний та натуральний антураж. Не варто вважати урбаноїда оспівувачем міста і його унікальності. Тим не менш, саме урбаноїд є кращим провідником міськими лабіринтами і Чорними дірами, ніж урбанавт. Урбаноїд живе в системі автоматичного керування, інстинктивно діє у вирах міста. Для нього місто – це даність, Космос, але не той, що кортить прискіпливо і філософськи досліджувати; всі його урбаністичні молитви та ритуали він здійснить в годину пік, повертаючись додому через гіпермаркет на автотранспорті, переважно власному (поки немає такого, він страждає в громадському). Урбаноїд, споживач міста, він не схильний до глибоких рефлексій, на відміну від урбанавта.
Урбанавт ідеалізує місто, він прагне бачити його ідеал в форматі гемайншафту – спільноти з сильними зв'язками – тісними, особистісно визначеними зв'язками і ролями; він прихильник спільнот і всіма способами прагне їх розбудовувати, зокрема, користуючись методами партисипативності; для урбанавта – трагедія бути одинаком, самотнім; самотність не вважає свободою, свобода – це вічний пошук.
Урбаноїд користується містом як лабораторією, не прагнучи об'єднуватись в громади; цілком комфортно він почувається в форматі гезельшафту – суспільства, де переважають слабкі зв'язки, що не потребують постійних контактів зі співмешканцями, де тимчасові, функціональні відносини; урбаноїд прихильник індивідуалізму; урбаноїд – одинак, в самотності він бачить певне вираження свободи.
Урбанавт мультикультурний, він прагне знайти баланс, займаючи благонравну терпимість до культур, що виключають будь яку симетричну терпимість.
Урбаноїд може бути толерантним, – готовим змиритись з певними речами, які активно не подобаються, проте в рамках певних границь та до певних меж.
Способом домовитись для урбанавта є дискусія, обговорення, щораз пошук усередненого рішення. Спосіб домовитись, узгодитись для урбаноїда – це дотримуватись всіма містянами однаково закону і правил за мовчазної спільної згоди.
Урбанавт – політичний – він прихильник колективних рішень в місті. Натомість, урбаноїд – аполітичний – в давньогрецькому сенсі «ідіотичний», він приватний і замкнений. Його будинок має бути огороджений від чужинців, зівак-туристів, алкашів та безпритульних.
Космічна Одісея урбанавта – фланерська. Міський Космос вабить його відчуття та почуття. Урбаноїд – споживач міста. Його рольова позиція в рубці креативного класу – це роль гурмана, який вимагає індивідуалізованого обслуговування, комфорту, задоволення його особливих унікальних смаків. Тоді як позиція урбанавта – це роль провідника, проповідника, який прагне досить наполегливо впровадити власну віру, цінності, залучити до них оточення, легкий на підйом до зміни норм і традиційних правил.
Урбанавтом домінує стиль міського життя, урбаноїдом – спосіб міського життя.
«Право на місто» урбанавта – новоурбаністичне, іноді його світоглядна модель – романтично-консервативний урбанізм. «Право на місто» урбаноїда – нормативне право на послуги і сервіс від інфраструктури міст. Урбанавт на борту свого корабля написав би: «Let`s go! Will be fan!», тоді як урбаноїд не написав би нічого, промовивши «Тільки не на моєму кораблі!».
Застосовуючи своє повне право на місто, вони реально здатні спів-творити та змінювати космічний уклад міста, з усією його логікою і парадоксами. Суперечність тут є: іманентна логіка природи типів виштовхує урбанавта на цінності гезельшафту (права городян на місто у форматі Полісу вільних громадян), але він вибудовує свій ідеал міста на гемайншафт ідеалах, й відповідно, урбаноїд, здавалося б, мав прагнути гемайншафту (проживання у вузькій спільноті подібних), але він поціновує гезельшафт умови. Внутрішня боротьба постає як вічний двигун цього Всесвіту.
Космос – не нами встановлений лад, але нами населений. Космічна Одісея міста – це розмаїття об'єктів, що складають її сюжетну історію, це вихорі та Чорні діри, які стращають та притягують орбіти, це гущини та порожнечі, які прагнуть опанувати та сповнити, це пригоди та пастки, що запускають механізми кораблів. Міська Одісея – це той Космос, який вабить своєю універсальністю, вічністю та загадками. Місце життя і смерті. Його інше ім'я – Всесвіт. Місто, як всесвіт не просто є, воно містить, вміщує і виміщає. Всьому тут своє місце і не-місце.
