Коронавірус і гігієна. 7 важливих звичок, яких вчать дітей у США

Мирослава Гонгадзе

Скажу більше, коли я росла, у нас туалет був на вулиці — така дерев'яна будка з діркою. Про гарячу воду чи ванну кімнату вдома я також мріяла усе дитинство. Про туалетний папір годі було і думати. Замість білого рулончика паперу в нас була порізана клаптиками газета «Правда». Коли проводив час в туалеті, можна було ще й патріотичним самовихованням зайнятись.

Та ти в радянські часи росла! Яка там особиста гігієна, коли їсти не було чого, скажете ви. Так, але чи справді так все змінилось? Підійміть руки ті, хто, завітавши до будь-якої державної установи в Україні сьогодні — суд, Кабмін, міський комітет — знайшов там чисту вбиральню та ще й з туалетним папером і милом для рук. Мені на це майже ніколи не щастило. І чим довше я жила поза Україною, тим більше цей стан вбиралень без паперу та мила кидався мені у вічі.

Та що це ти все про туалети, обуритесь ви. Та тому, що туалет, як на мене, є обличчям гігієни родини, громадського місця, ресторану чи установи і, зрештою, країни. А те, як люди ставляться до питання особистої гігієни, є індикатором ставлення до власного здоров'я окремо взятої особи чи нації.

І знову визнаю — мені довго довелось змінювати свої звички у США. І завдячую я цьому частково своїм дітям. Бо вже вони, повертаючись зі школи, тренували мене тому, чого навчились самі — чхати або кашляти не в руку, а в лікоть, обов'язково мити руки багато разів на день, і не лише після туалету чи перед їжею.

Правильно мити їх з милом хоча б 20 секунд, або так довго, щоб встигнути заспівати двічі пісеньку привітання з днем народження — Happy Birthday to you .

Я згадала, як вони мене повчали, коли вчергове у ці дні пандемії коронавірусу з Лондона подзвонила вже доросла донька і почала жалітись, що європейці не дотримуються особистої гігієни. Вона, яку з дитинства в школі тренували як правильно кашляти чи як і скільки мити руки, обурювалась, що її колеги по роботі чи студенти в університеті ігнорують елементарні правила гігієни, наражаючи на небезпеку зараження не лише себе, а й оточуючих.

У США питання особистої гігієни введено у культ. Щоденний душ, чистка зубів двічі на день, миття чи дезінфекція рук декілька разів на день — цьому малечу з дитинства привчають і тренують. Існує маса ігор, навчальних програм, книжок і мультфільмів, де дітям прищеплюють ці правила. І навіть при цій американській стерильності й страху перед бактеріями хвороба знайшла собі місце й тут. Що вже говорити про інші країни…

Коли я спитала доньку, як часто їх вчили правильно кашляти, закриваючи обличчя не рукою, а ліктем, вона відповіла: «Так часто, що це стало для мене залізною звичкою».

За останні роки світ змінився, глобалізація і відкритість робить поширення інфекцій миттєвим. Тому щоб вберегти себе і не заражати інших, зробіть наступні звички залізними для себе і власних дітей.

Сім важливих звичок особистої гігієни

📌 Часто мийте руки з милом під проточною водою не менше 20 секунд.

📌 Якщо мило і вода недоступні — використовуйте дезінфікуючий засіб для рук, який містить не менше 60% спирту. Це особливо важливо після користування громадським транспортом.

📌 Намагайтеся не торкатися очей, носа і рота немитими руками.

📌 Уникайте тісного контакту з хворими людьми будь-якими можливими способами. Дотримуйтеся дистанції в громадських місцях.

📌 Чхайте чи кашляйте, прикривши обличчя одноразовою серветкою чи рукавом.

📌 Чистіть і дезінфікуйте часто використовувані предмети і поверхні вдома й на роботі – особливо телефон, ключі, окуляри.

📌 Якщо ви погано себе почуваєте, залишайтеся вдома та зверніться до лікаря.

Колонка опублікована в блогах на сайті Української служби Голосу Америки. Думки, висловлені в рубриці "Моя Америка", передають погляди самих авторів і не відображають позицію "Голосу Америки". 

Опубліковано з дозволу автора

Читайте також:

Як і коли потрібно робити експрес-тест на коронавірус

Що робити, коли повернувся з країни, де зафіксували коронавірус