Харків втрачених можливостей
Фото: city.kharkov.ua
Напевно найбільш обговорюваною подією грудня стала смерть мера Харкова Геннадія Кернеса і його похорон у стилі вождів Совєцького союзу. Ірраціональна симпатія жителів міста до міського голови зрозуміла і не має викликати обурення, а от що дійсно погано, так це спроби зліпити з Кернеса видатного градоначальника. Його намагаються залишити в історичній пам'яті як «проросійського і кримінального, але чудового сіті-менеджера». Але це брехня.
Бо якщо дивитись об'єктивно, Кернес не мав особливих здобутків як керівник міста. Скоріше, навіть навпаки. За його правління, «перша українська столиця» перетворилась на найбільший в Україні районний центр, який не має жодного впливу на загальнонаціональний порядок денний.
Почати потрібно з того, що Харків — це місто з неймовірним потенціалом. Майже 1,5 млн населення. Це 2 за розміром місто в Україні та 18(!) в Європі. Більше того, це фактично єдине велике місто області і регіоні, куди стікається вся робоча сила. У Харкові величезна кількість університетів, купа ІТшників і діячів мистецтв.
І як вдалося реалізувати весь цей потенціал? Ніяк.
За 15 років правління Кернеса, маючи фантастичні передумови, Харків так і не зміг стати ні культурним, ні туристичним, ні економічним центром України.
Якщо запитати людину, що вона знає про Харків, то крім «перша столиця» та власне самого Кернеса, вона навряд згадає ще щось. Бренд Харкова рівний нулю.
Нагадаю, ми говоримо не про посередній обласний центр, а про місто, яке має все необхідне, щоб бути національним лідером. Значно менший Львів міцно зайняв першість в культурі і туризмі, Одеса повністю окупувала морську тематику, навіть довгий час пасивне Дніпро зліпило собі образ «російськомовного форпосту України». Харків – мовчить.
Навіть у питанні поширення «російської культури та ідеології» місто завжди було в тіні, меншого за розміром, але активнішого Донецька.
З початком децентралізації проблема лише посилюється. Вже і значно менші міста розвиваються, у той час як Харків немов завмер у часі. Немає ні видатних подій національного масштабу, ні вражаючих локацій, які збирають туристів, ні технологічних інновацій.
Чому так трапилось? Тому що розвиток міста рухає креативний клас, який створює круті проєкти. Але це можливо, лише коли є співпраця між місцевою владою і громадськістю та бізнесом. Бо у влади – ресурси та повноваження, а в бізнесу та громадського сектору – креативні ідеї та енергія для змін.
Кернес зруйнував зв'язки влади та громадськості, означивши останніх як «ворогів». Хороші ініціативи не отримували підтримки місцевої влади необхідної, щоб вийти за межі Харкова і стати відомими на загальнонаціональному рівні.
«Міцний господарник» Геннадій Кернес перетворив другий мегаполіс країни на «українську Білорусь» з рівними дорогами і чистими тротуарами, але без бренду міста, який притягує креативний клас та інвестиції.
Чи можна цей результат назвати «хорошим управлінням»? Можливо, для 90-х — так, але явно не для міста 21-го століття.
