Відновлення експорту українського зерна
З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну робота аграріїв перетворилася у постійний пошук рішень для подолання все нових викликів. Попри небезпеку, обстріли, дефіцит палива та проблеми з логістикою українські фермери успішно завершили посівну кампанію.
Та це лише частина роботи. Попереду ще збір, зберігання та експорт врожаю. Власне щодо останнього ситуація стала критичною. Через заблоковані порти, майже 25 млн тонн зерна не вдалося вивезти з країни. Це своєю чергою може призвести до світової продовольчої кризи. Оскільки Україна експортувала через свої порти близько 4,5-5 млн тонн сільськогосподарської продукції на місяць. Для наочності — це приблизно 12% пшениці та 15% кукурудзи світового ринку.
Тож світова спільнота активно долучилася до розв'язання цього питання. 22 липня після довгих перемовин Україна, Туреччина та ООН підписали угоду, яка б дозволила розблокувати порти та вивезти українське зерно. Та вже наступного дня росія завдавала удару по одеському порту. Відповідно всі попередні домовленості наразі "на паузі", оскільки ніхто не може гарантувати безпеку експорту.
Разом з тим, з кожним днем ситуація стає критичнішою. Чим саме небезпечні затримки експорту та які їхні наслідки для України й світу — розберемося в матеріалі.
Економічна криза в аграрній сфері
Через неможливість продати врожай аграрний сектор фактично залишився без заробітку. Найбільше економічну кризу відчув на собі середній бізнес, який все частіше змушений зупиняти роботу.
Це ставить під загрозу проведення осінньої та весняної посівних. Оскільки підготовка та власне сама посівна вимагає великих інвестицій. В той час, як через відсутність доходів, велика кількість аграріїв не мають можливість навіть виплатити кредити та зарплату за попередню.
І тут буде доцільно зауважити, що поряд з економічною кризою йде й продовольча. Оскільки Україна — досить потужний гравець на міжнародному ринку, зменшення експорту нашої продукції призведе до дефіциту та значного збільшення цін на продовольчі товари в цілій низці країн.
Відмова від посівної
Через неможливість продати попередні урожаї та як наслідок — економічні проблеми в агросфері, є ще один великий виклик — зберігання попереднього урожаю. Річ у тім, що наразі ми маємо дефіцит потужностей зерносховищ майже у 10 млн тонн. Відповідно, фермерам немає де зберігати наступний урожай. Саме тому вони все частіше відмовляються взагалі обробляти землю під наступні посівні.
Тобто не просто від того, щоб засіяти поле, а навіть від обробки земель, пустивши їх під "пар". У майбутньому, щоб привести "покинуті" землі до ладу й отримувати ті врожаї, які вдавалося отримувати раніше, потрібно інвестувати багато грошей, роботи та часу.
Ефект метелика: небезпека для суміжного бізнесу
Аграрна сфера насправді дуже розгалужена. Тому зміни в ній залишають свій слід на інших секторах економіки. Один з них — насіннєвий ринок. Зменшення посівних площ призводить до менших закупок насіння. Це своєю чергою може стати ключовим фактором для іноземних насіннєвих компаній — залишити український ринок, а для українських — просто вийти з бізнесу. Разом з тим є ризик, що ми втратимо велику частку якісного насіння. І щоб відновити ці втрати знадобиться щонайменше 4-5 роки.
Схожа ситуація і з ринком добрив та засобів захисту. Попит на них впаде, відповідно компанії будуть змушені скорочувати штат співробітників, а дистриб'юторські можуть взагалі закриватися.
Також аграрний сектор тісно поєднаний з галуззю тваринництва. Саме аграрії постачають для цього ринку корми та іншу необхідну продукцію. Відповідно, щоб компенсувати зменшення обсягів постачання, компаніям, які займаються тваринництвом, необхідно шукати нові можливості. Що своєю чергою, найімовірніше вплине на кінцеву ціну продуктів.
Тож, як бачимо, питання експорту набагато глибше ніж може видаватися, на перший погляд. Саме тому стамбульський договір — це не документ "для галочки". Це норми та умови, які мають працювати на практиці. Оскільки експорт — не одноразова акція, а постійний процес, який має бути чітким та налагодженим. І завдання світової спільноти — налагодити його якнайшвидше, оскільки українські аграрії без перебільшення, багато років годують значну частину світу.
