Чому не варто визначати стан американо-українських відносин за дзвінками?
Щоразу, коли між президентами США та України відбувається дзвінок, українські ЗМІ вистежують ледь не кожне слово та кожну кому з пресрелізів обох сторін за результатами цих дзвінків. Відтак, багато політологів та експертів у галузі поспішає робити прогноз двосторонніх відносин ледь не на роки на основі цих самих пресрелізів. Чи справді телефонні перемовини є аж настільки визначальними для україно-американських відносин?
Варто розуміти, що оскільки ці телефонні дзвінки відбуваються за закритими дверима, пресрелізи не можуть передавати 100% змісту цих розмов. Відповідно, нам дають лише ту інформацію про них, яку нам дозволено знати. Дуже дивно робити якісь масштабні висновки за такими шматками інформації. Взагалі, дуже багато людей часто забувають, що великий відсоток політичних рішень приймається за зачиненими дверима, і рідко коли такий процес роблять публічним. Завжди треба мати це на увазі, коли ми читаємо подібні новини.
Крім того, є навіть політичні оглядачі, які звертають надто велику увагу на тайминг таких дзвінків. Чи варто ще нагадувати істерію щодо того, чи перший дзвінок Байдена Зеленському був надто пізнім? Та чи так само варто ще нагадувати про те, що як у Білого дому, так і в Офісу президента є інші важливі справи, крім посиденьок біля телефона?
Слід не сприймати подібні дзвінки надто серйозно та визначально для відносин. Так, були випадки, коли такі дзвінки загалом змінювали хід історії. Так, такі дзвінки можуть слугувати сигналами для певної траєкторії відносин. Але це точковий інструмент, через який глобально дивитись на двосторонні відносини надто важко і нереалістично. Зазвичай практика показує, що коло обговорюваних питань на подібних дзвінках є важливим, але не охоплює всього спектру двосторонніх відносин.
Часто в українському інфопросторі забувають, що дипломатична служба в Україні та світі тримається на роботі численної кількості людей за кадром, які не беруть активної участі у дзвінках між лідерами держав. Якщо мати це на оці, дзвінки між співробітниками дипломатичних служб здалися б набагато інформативнішими в цьому плані, оскільки внутрішня міжвідомча комунікація справді має велике значення як для відносин загалом, так і для конкретних проєктів та ініціатив, що реалізуються в рамках цих відносин.
Тому наступного разу, коли ви побачите у своїй новинній стрічці нову купу новин про черговий дзвінок Байдена та Зеленського, не беріть це надто близько до серця. Якщо там справді буде щось визначальне для історії нашої держави, ми обов'язково про це дізнаємось. А поки що (це порада і для української політики загалом) краще сприймати міжнародні відносини не через парадигму "України та світу", а через парадигму "України у світі" та розширювати своє бачення цих відносин.
