fbpx
Сьогодні
Колонка 13:55 07 Сер 2020

Для чого українським школам командність?

Фото GoFundEd

До першого вересня залишилось менше місяця й освітяни, батьки та учні буквально завмерли в очікуванні. Інтернет переповнюють дискусії, по Україні проходять мітинги щодо відміни дистанційної освіти. Тисячі вчителів та батьків в один голос запевняють, що якісний освітній процес неможливий без живої комунікації та взаємодії. Дітям потрібна соціалізація, а онлайн формат негативно впливає саме на комунікаційні навички школярів, стверджують вони. Але чи справа тільки в онлайн форматі?

Комунікації це наскрізна складова будь-якого процесу, який включає взаємодію особистості з іншими людьми. Тобто, соціалізація та комунікація учнів відбувається не лише на перервах з однокласниками, а й на уроках, лабораторних та практичних заняттях. Комунікація на перервах допомагає підліткам соціалізуватись й знаходити друзів, але від того, наскільки якісно вони взаємодіють саме під час уроків, залежить здатність до опанування багатьох важливих навичок. Наприклад, формування власної точки зору, поваги до інших, командної роботи, стратегічного планування, ненасильницького спілкування,  розподілу ролей та аналізу власних сильних сторін. Ці скіли знадобляться їм у реальному житті куди більше, ніж неформальна комунікація з однолітками, котра, правді бути, ще й до карантину максимально "перекочувала" в онлайн. 

В багатьох українських школах уроки досі проводяться за схемою "спікер-слухачі" й перехід до формату "наставник-учасники" відбувається повільно. Тож, чи справді існує принципова різниця, де учням мовчки слухати одну людину, у шкільному класі чи в онлайні? Комунікація це двосторонній процес. Соціалізація не може відбуватись під час уроку на якому учні 45 хвилин слухають вчителя й мовчки виконують завдання. Тож якщо ми по справжньому хочемо залучити учнів у навчальний процес, зробити їх повноправними учасниками, боятись потрібно не гаджетів й дистанційки, а одноманіття й зайвої ієрархії. 

У 2017 році було прийнято закон "Про освіту", який передбачає відхід від теоретичного накопичення знань до опанування компетенцій. У результаті першокласники пішли у нову українську школу, яка передбачає роботу у групах та командну взаємодію. Змішане навчання, проєктна робота усе це поступово наповнює школи. Деюре – нові підходи вже є частиною навчального плану. Дефакто працюють за ними далеко не всі. Чітко підсвітив дану проблему раптовий карантин і хаотичне впровадження дистанційного навчання.

Соціалізація учнів

У квітні 2020 року команда "Про.Світ" провела  дослідження стану реалізації дистанційного навчання в Україні (березень – квітень 2020).  Аналізуючи відповіді вчителів та директорів, нам вдалося отримати цікаві дані й щодо включеності учнів. Так, 10,8% опитаних відмітили, що включеність учнів у навчальний процес залежить від віку. Згідно з усіма відповідями, найвищий рівень включеності у навчальний процес демонструють учні молодших класів 61%. Найнижчим цей показник виявився для учнів з 7 по 10 клас 54%.  Також більшість педагогів відмітили (72%), що низький рівень включеності учнів у навчальний процес є найбільшою проблемою під час реалізації дистанційного навчання.

Відповідні результати здаються логічними, адже в процес дистанційного навчання учнів молодших класів залучені батьки. Тобто, незалежно від того, у якому форматі проводиться дистанційний урок, батьки контролюють перебування дитини на ньому. У старшокласників фактор включеності через батьківський контроль знижується, а разом з ним знижується і присутність учнів на дистанційних уроках. Коли примус перестає діяти, можна сподіватись лише на інтерес. І якщо в класичному навчальному процесі учень не може просто вийти з класу, коли йому не цікаво слухати вчителя, то в онлайн-форматі можна просто вимкнути звук. 

Звісно, можна сприймати подібну реакцію учнів як особисту образу вчителя й намагатися повернути собі контроль, але чи не більш логічним видається спробувати зацікавити. Зрештою, у дорослому житті ми рідко витрачаємо час на те, що нам не цікаво.

школа

Фото GoFundEd

Вчити і вчитися

Віддаючи належне всім вчителям, запевняю, що під час карантину вони пробували зацікавити абсолютно різними методами й виходили за всі можливі межі. Експерементували, додатково навчалися, міксували різні формати діяльності та працювали чи не втричі більше, при цьому перебуваючи не в меншому стресі, ніж решта освітньої спільноти. Багатьом довелося опанувати навички ведучих, операторів, музикантів та блогерів, але для успішного результату тут, як і в усіх системних процесах, потрібна комплексність й розуміння потреб аудиторії. 

Понад 5 років працюючи з підлітками в рамках проєктної діяльності платформи GoFundEd, я побачила, що найбільш успішними є ті учнівські проєкти, які не нав'язувалися  батьками чи вчителями, а від початку й до кінця були розроблені дітьми. 

Другим важливим елементом успішної співпраці є створення простору безпеки та довіри. Підліткам важливо дискутувати й висловлювати власну точку зору. Їх потрібно слухати і чути. При цьому не завжди погоджуватися чи агресивно критикувати, а надавати екологічний зворотній зв'язок. Щоб продовжувати свою діяльність й постійно бути у фокусі, вони мають розуміти вплив власних рішень та отриманих знань на їхнє реальне життя. І, що найголовніше, успішна командна робота підлітків можлива лише за умов, коли їх об'єднує спільний інтерес та чітка мета.

"Вивчи вірш на пам'ять, щоб отримати 12 балів", більше не працює, а якщо й працює, то лише на шкоду дітям, які у дорослому житті продовжать гнатися за ефемерними нагородами, замість того, щоб досягати власних цілей. 

Процес трансформації освітньої системи це виклик, до вирішення якого повнинні долучатись не тільки вчителі чи освітні управлінці, а й всі учасники процесу. Особливо, коли глобальні форс-мажори вимагають від освіти швидких та ефективних рішень. Щоб допомогти вчителям та учням знайти точки дотику й показати переваги проєктної та командної роботи навіть у віддаленому режимі, разом з командою GoFundEd, ми запустили всеукраїнський проєкт ConnectED.

ConnectED це освітній проєкт, що об'єднає шкільні команди зі всієї України для вирішення 10 найбільш поширених викликів сучасних спільнот та громад. Ми прагнемо, аби 30 шкільних команд з різних регіонів України потоваришувати, навчилися командної роботи, проєктному менеджменту, фандрайзингу та краудфандингу, щоб у підсумку отримати 10 крутих кейсів, які інші школи зможуть відтворити у своєму населеному пункті. Більше дізнатися про проєкт можна тут. Зареєструватися до участі в проєкті можна тут.

Звісно, втілення проєкту не стане всеохопною відповіддю на всі виклики дистанційного навчання, але точно допоможе освітянам та учням побачити не тільки проблеми, а й потенційні шляхи їх вирішення. Ми на власному досвіді пройдемо всі етапи онлайн-навчання, щоб ділитись тільки ефективними та практичними порадами. 

Замість висновків

2020 рік став викликом для усього світу. Вірогідність повторення кризових ситуацій глобального масштабу в наступні роки є надзвичайно високою. Проте це не привід панікувати й намагатися повернути минуле. Світ змінюється. Дискусії про "добре" чи "погано" доцільні тоді, коли ми маємо вибір впроваджувати цей елемент чи ні. У момент, коли COVID диктує свої правила, освітянам варто сфокусуватись на тому, аби вживу чи дистанційно освітній процес був якісним та безпечним, відповідав вимогам часу та включав потреби кожного учасника. Створити такі умови можна лише спільними зусиллями. Бо "одна голова добре", а команда з десятка мудрих голів куди краще.

2530

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Залишити відповідь

Завантажити ще

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: