Бердянська колонія №77 продовжує функціонувати: чому Мін'юст досі не ліквідував сумнозвісну установу?
Про умови утримання ув'язнених в Бердянській виправній колонії №77 (Приморська виправна колонія №145) з численних журналістських матеріалів, звітів моніторингових візитів інформація прогриміла на всю Україну.
Хочу нагадати, що задля врегулювання питання функціонування зазначеної установи, Комітет з питань прав людини підходив комплексно, заручившись підтримкою Уповноваженої з питань прав людини.
Питання про дотримання вимог Європейської конвенції про запобігання катуванням та нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню у державної установі «Бердянська виправна колонія (№ 77)», ми розглядали впродовж року на засіданні Комітету цілих п'ять разів, у тому числі на виїзному засіданні Комітету у зазначеній установі.
Цій проблемі був присвячений і круглий стіл. А 28 квітня 2021 року рішенням Комітету ми підтримали пропозицію Міністерства юстиції України щодо подальшої ліквідації цієї колонії та відкриття на її базі пілотного проекту державної установи нового типу системи виконання покарань з новітніми методиками роботи з ув'язненими.
Однак сталося не так як гадалося. Колонію не було ліквідовано. Зазначу, що до Комітету надійшов звіт Рахункової палати про результати аудиту ефективності використання коштів держбюджету, спрямованих Мінюсту на виконання покарань установами і органами Державної кримінально-виконавчої служби України, у якому йдеться, що реформування пенітенціарної системи не завершено.
Кошти державного бюджету, які спрямовувалися на її виконання, використані без належного впровадження визначених цілей і заходів. Не прийнято Закон України «Про пенітенціарну систему», що не дало змогу забезпечити унормування існуючих правових неузгодженостей. Дії Міністерства юстиції України в ході проведення реформи пенітенціарної служби були несистемними, фрагментарними, отже формальними.
Крім висновку Рахункової палати, ми заслухали звіт Уповноваженої з прав людини Людмили Денісової, яка розповіла про дотримання прав людей у колонії та про ставлення до ув'язнених, орієнтуючись на результати моніторингового візиту, який відбувся цьогоріч 25 листопада.
Отже, за результатами моніторингового візиту встановлено, що наразі Бердянську виправну колонію № 77 (установа мінімального рівня безпеки) перейменовано в Приморську виправну колонію № 145 (установа максимального рівня безпеки). Тобто замість ліквідації відбулася оптимізація діяльності цієї установи шляхом зміни її виду, а зміна виду установи здійснювалася шляхом зміни її рівня безпеки.
Хочу зазначити наступний нюанс, що у разі прийняття Мін'юстом рішення про ліквідацію, в установленому законодавством порядку припиняються трудові відносини з працівниками з додержанням їхніх прав та інтересів. А це означає, що у зв'язку з тим, що ліквідації Бердянської ВК № 77 не відбулося – трудові відносини з працівниками не припинялися. У новоствореній установі залишився працювати персонал, який працював у Бердянській ВК № 77.
Наприклад, полковник внутрішньої служби Максим Коротич, який працював заступником керівника Бердянської ВК № 77, наразі працює начальником управління соціально-виховної роботи та забезпечення прав засуджених Південно-Східного міжрегіонального Управління з питань виконання покарань Міністерства юстиції України. Зазначене Управління контролює та координує в межах компетенції діяльність Приморської ВК № 145.
Нагадаю, що пан Коротич має сумнівну репутацію. Його неодноразово підозрювали у перевищенні своїх службових повноважень.
Коротко кажучи, задекларована Міністром юстиції України ліквідація державної установи «Бердянська виправна колонія № 77» та відкриття на її базі пілотного проекту державної установи нового типу системи виконання покарань з новітніми методиками роботи з ув'язненими – не відбулась. У новоствореній установі залишився працювати персонал, який працював у Бердянській ВК № 77. В установі тривають порушення прав утримуваних осіб на захист від катувань та належні умови утримання.
Щоб заслухати всі сторони, ми знову запросили на засідання Комітету Міністра юстиції пана Молюську, однак він підтримав свою традицію ігнорувати запрошення Комітету й делегував свою заступницю Олену Висоцьку.
На міжнародній арені про Україну говорять як про державу, де права засуджених порушуються в масштабних об'ємах.
Висновок моніторингової місії стверджує, що за весь період роботи, а це близько 30 років й роботи у 40 країнах – найгірша ситуація в Україні, а особливо у цій колонії.
У мене таке враження, що представники Мін'юсту тримають нас за дурнів, водять по колу й нічого змінювати не хочуть, а навпаки зацікавлені в тому, щоб ця система працювала – продовжують тримати на посадах людей, причетних до правопорушень щодо ув'язнених.
Тому, вважаю, що необхідно, аби про цю ситуацію знав особисто прем'єр-міністр України й запропонував колегам покликати пана Денис Шмигаль на наступне засідання Комітету. Аби він знав, що відбувається у Мін'юсті, у пенітенціарній системі, і як вже більше року ми не можемо знайти порозуміння з міністерством у питанні Бердянської колонії! Можливо, комусь із міністерства вигідно "закривати очі" на діяльність цієї установи. Але це питання поки що залишається без відповіді.
