9 травня: нам дісталася обмежена і примітивна картинка
Намагаюсь краще не вступати в історичні дискусії – банально через брак знань і небажання ділити всіх і вся на чорних і білих. Багато напівтонів, які або свідомо стиралися, або прикрашалися, або до цих пір не вкладаються в наші рамки сприйняття війни і миру.
І ось у прочитаному сьогодні на УП матеріалі бачу ці рядки: "Нам важко уявити війну поза стереотипного простору, обмеженого сталінським СРСР і гітлерівською Німеччиною. І в цьому сенсі наш співвітчизник з червоним маком не надто відрізняється від росіянина з георгіївською стрічкою".
І внутрішньо погоджуюся. Дійсно, багатолика Друга світова залишається для нас такою же terra incognita, як і для неосвіченої радянської людини.
Я не знав, що у Другій світовій війні була румунська "Залізна гвардія", яка влаштовувала криваві єврейські погроми в Бухаресті. І був лідер "Залізної гвардії" Хорія Сима, який сидів в концтаборі Бухенвальд.
Я не знав, що Греція у 1940-му відкинула фашистський ультиматум і, на превеликий подив, дала відсіч хваленій армії Муссоліні. Але подібна аналогія не прийде в голову диванним стратегам з однієї простої причини: більшість з нас нічого не знають про Іоанніса Метаксаса або Александроса Папагоса. Це частина Другої світової.
У матеріалі багато яскравих прикладів. І війна на сході України лише підтверджує все описане. Знаю кілька осіб, які першими взяли в руки зброю, щоб воювати з Україною і захищати народ від «бандерівців» – і зараз вони сидять на підвалах "МГБ", побиті і поламані своїми соратниками.
Не все настільки очевидно і зрозуміло. І точно, що у спадок від СРСР нам дісталася надзвичайно обмежена і примітивна картинка світобудови.
І зараз ми залишаємо цю картинку такою ж обмеженою і примітивною, але на зло Москві міняємо всі акценти на 180 градусів.
Текст опублікований з дозволу автора
