7 запитань до міністра закордонних справ України
Авторський колектив аналітичного центру «Ad Astra», відчуваючи глибоке занепокоєння щодо майбутнього української зовнішньої політики, колективно підготував надзвичайно важливі запитання до наступного міністра закордонних справ України. Ми переконані, що механізм зміни влади, політичної культури та державного апарату не може не зачіпати якісні перетворення у Міністерстві закордонних справ. На нашу думку, наступний міністр закордонних справ має публічно дати відповідь на такі питання, які турбують український народ та експертне середовище:
1. Всім відомо, що зовнішня політика України має чітко виражений євроатлантичний характер. Наші ключові партнери – це держави Європи та Північної Америки. Проте активність нашої держави в інших регіонах світу залишає бажати кращого. Тож чи не час Україні відкривати для себе нових партнерів, союзників, ринки серед держав Латинської Америки, Азії чи Африки? Чи варто очікувати серед кроків нового МЗС формування стратегії на кшталт «Україна-Африка 2035» або ж стратегію розвитку відносин з певними країнами, наприклад «Україна-Китай 2030»?
2. Після прийняття закону про освіту відносини з нашими найближчими сусідами Угорщиною, Польщею та Румунією набули напруженого характеру. Особливо в цьому контексті турбують непрості відносини з Польщею, які останніми роками набули конфронтаційного характеру на фоні історичних суперечок двох народів, а також складну ситуацію з угорським населенням на Закарпатті. Тож яким чином оновлене МЗС планує врегульовувати ці суперечності із найближчими сусідами та партнерами України?
3. Як ви збираєтесь оновлювати кадри Міністерства, за умови, що зарплата на нижчих щаблях не перевищує 7 тисяч гривень, а талановитій молоді набагато вигідніше знайти роботу у приватному секторі чи у міжнародних організаціях? Чи можна побудувати успішну зовнішню політику лише на ентузіазмі?
4. Російська агресія проти України має не лише військовий характер: зараз ми фактично ведемо протистояння з Росією на різних фронтах: дипломатичному, економічному, культурному, інформаційному. Як ви плануєте захищатися від російського тиску, по-перше, в економічній сфері (тут же можна згадати невдачу України в намаганнях зупинити будівництво Північного потоку), по-друге на інформаційному полі бою (адже російська пропаганда виходить далеко за межі самої РФ і поширюється зокрема на європейські держави. Доходить до того, що рядовий громадянин умовної Австрії, почитавши Sputnik чи Russia Todaу, починає думати, що в Україні відбувається громадянська війна. Чи є в МЗС конкретна стратегія як протидіяти таким інформаційним та економічним загрозам як всередині нашої держави, так і поза її межами?
5. Крім того, чималим викликом для безпеки України є також так званий російський кібертероризм. Російська агресія показала слабкість та вразливість України в кіберпросторі (всі ми пам'ятаємо атаку вірусу Petya). Зараз російські кібервійська та спецслужби, використовуючи мережу Інтернет та сучасні технології, намагаються втручатися у внутрішні справи інших держав (згадаймо історію з виборами президента США в 2016 чи референдум про Brexit ). З огляду на це виникає питання, чи готове МЗС зі свого боку протидіяти таким загрозам і чи не збирається створити, наприклад, Центр координації політики у кіберпросторі при Міністерстві?
6. Ще у 2016 р. Україну запрошували на переговори щодо ініціативи Тримор'я, на які українська делегація не прибула. Чи плануєте Ви розвивати відносини з державами Центральної та Східної Європи у такому форматі?
7. Чому досі немає постійного конкурсу на посади категорії «А» у Міністерстві закордонних справ? У 2014 проводився конкурс на замісника міністра з питань євроінтеграції, а у 2016 на держсекретаря, проте ці конкурси відбувались лише при створенні вищезгаданих посад. Чи не було б доцільним зробити конкурс на посаду міністра та, ба більше, для зменшення певної «політизації» замінити механізм призначення послів з прерогативи президента на конкурсний відбір?
