Що відбувається 13:25 14 Сер 2020

"Режим затріщав по швах": як білоруси можуть позбавити "царя" Лукашенка влади

Фото Reuters

У Білорусі вже 6-й день протестів після президентських виборів. У країні десятки тисяч людей вийшли на вулиці, щоб висловити свою незгоду з результатами голосування, за підсумками якого переміг Олександр Лукашенко.

Зустрічі демонстрантів з ОМОНом закінчуються масовими бійками, а через свавілля міліції близько 7-ми тисяч людей за останній тиждень побували в СІЗО. Поки ситуація в Мінську залишається складною, юристи не бачать легких шляхів законного відходу Лукашенка з посади, якщо він сам цього не захоче.

Чи зможуть білоруси повалити Лукашенко і що буде з країною у найближчі тижні — у матеріалі "Рубрики".

Цар всія Белорусі

Перш ніж говорити про перспективи можливого відходу Лукашенка з поста президента, важливо зрозуміти, що входить в його повноваження. Він настільки твердо сидить у своєму кріслі, що його з усією серйозністю можна вважати справжнім царем Білорусі.

Чому? Як розповів "Рубриці" експерт Центру політико-правових реформ Олександр Марусяк, спочатку Конституцію країни, прийняту в 1994 році, двічі змінювали на референдумах 1996 і 2004 рр. У результаті утворилася повноцінна пропрезидентська вертикаль влади, де навколо однієї людини крутяться фактично всі процеси.

У Білорусі президент країни:

призначає чергові і позачергові вибори в кожній з палат парламенту (розпуск палати), а також вибори у місцеві представницькі органи;
призначає прем'єр-міністра (за згодою нижньої палати), визначає структуру уряду, призначає і звільняє міністрів, приймає рішення про відставку уряду або його членів;
може скасовувати рішення Кабміну;
має право законодавчої ініціативи; підписує закони, міжнародні договори; має право вето; має право ініціювати зміни до Конституції; може видавати декрети, які мають юридичну силу законів;
призначає 6 суддів Конституційного Суду; призначає всіх інших суддів; звільняє всіх вище названих суддів;
призначає керівників республіканських органів державного управління, визначає їхній статус і багато іншого.

Тобто бачимо приклад жорсткої президентської республіки, де законодавча влада (парламент), виконавча (уряд) і судова повністю залежать від однієї людини.

Наприклад, у Франції, де також президентська Республіка, діяльність глави держави Еммануеля Макрона контролюється як судовою системою, так і парламентом. А його попередник Ніколя Саркозі після президентства і зовсім потрапив під суд, де досі розглядається справа про можливе фінансування його передвиборчої кампанії Лівією.

У даному ж випадку Олександр Лукашенко в змозі повністю контролювати процеси не тільки в Мінську, але й у всіх регіонах країни. Перш за все, через ручного міністра МВС (який знаходиться у нього в підпорядкуванні), а також спецслужби, які прямо підкоряються главі держави.

Фото Reuters

Тихановську в президенти

Але повернемося до того, що відбувається в Мінську, Бресті, Пінську та інших містах. У білоруського «майдану» є відразу кілька важливих особливостей, які на даний момент заважають скинути Лукашенка.

↓Читайте также

Криваві бійки, палаючі шини і коктейлі "Молотова": як пройшов другий день протестів у Білорусі

По-перше, у країні немає чіткого, персоналізованого лідеру протестів. Головний опозиційний кандидат Світлана Тіхановська через реальну загрозу своєму життю покинула країну. Фізично вона ніяк не може брати участь в акціях, та і бажання у неї також немає. Про це вона заявляла у своїх зверненнях.

По-друге, вимоги у мітингувальників досить узагальнені. Їх поширюють опозиційні телеграм-канали (такі як NEXTA або Belamova). Вимог всього три:

визнання новим президентом Світлани Тихановської;
звільнення всіх політичних в'язнів;
проведення нових чесних виборів.

З такою позицією виступають усі активні опозиціонери. Наприклад, житель Мінська Анатолій Сементовіч пояснює, основна мета протестів незмінна — змусити Лукашенка піти у відставку. Але як це зробити і скільки знадобиться на це часу, він не знає.

"Паралельно повинні відпустити всіх політичних в'язнів, які перебувають у в'язницях, припинити насильство. Далі ми вимагаємо оголосити нові вибори і провести чесний, відкритий підрахунок голосів на дільницях. Наші протести децентралізовані, але масштабні, ми доб'ємося свого", — пояснив "Рубриці" мінчанин.

Фото Reuters

Але повернемося до питання про узагальненість вимог. У них криється юридична складність. Законно прибрати Лукашенко не просто. Або ЦВК визнає вибори недійсними, або сам президент іде назустріч народу і пише заяву про відставку. В обох випадках правління "батьки" затягнеться до кінця року, мінімум.

"Якби Центральна виборча комісія прийняла рішення про те, що вибори президента є недійсними, то, згідно зі ст. 81 Виборчого Кодексу, вона призначає повторні. Вони повинні пройти у 3-місячний термін після проведення основних. Якщо таке теоретично відбудеться, то Лукашенко все одно буде президентом до обрання та інавгурації нового глави.

Але якщо Лукашенко добровільно піде у відставку (вона приймається нижньою палатою парламенту), помре або його парламент зніме достроково через стан здоров'я, то в.о президента стає діючий прем'єр-міністр. Дострокові вибори же проводяться не раніше 30-го дня і не пізніше 70-го з того дня, як пост став вакантним", — розповів Олександр Марусяк.

Тобто де-факто єдиний шанс у даній ситуації — зробити все, щоб Лукашенко добровільно пішов на перевибори. Або ЦВК Білорусі, на своєму фінальному засіданні, яке ще не заплановано, заявить про фальсифікації виборів. Хоча передумов до такого кроку поки немає, у Центрвиборчкомі попередньо "бацьку" віддали всі ті ж 80% голосів.

Сам же Лукашенко здоровий, принаймні чутки про інсульт він спростував, прийшовши на одну з нарад.

Фото Reuters

Година Х для Белорусі

15 і 16 серпня можуть стати поворотними для історії країни. Саме на ці дні в країні плануються масштабні акції протестів. Як вважає Анатолій Сементовіч, загальнонаціональні протести продовжаться. Кожен день, по всій країні, поки "Лукашенко не піде".

"Режим затріщав по швах. Це видно з нового дискурсу окупаційної влади — Качанова (Наталія Качанова, голова Ради Республіки Національних зборів) занила про розрив країни на частини, Караєв (Юрій Караєв, міністр внутрішніх справ) намагається зображати лицаря-гуманіста, а сам Лукашенко включив режим "доброго царя" і обіцяє розібратися з усіма фактами затримань.

Вони брешуть. Брешуть, бо налякані. Тому що сьогоднішній день показав всю серйозність намірів народу. А ще вони налякані, тому що наламали дуже багато дров.

Стають відомі нові факти злочинів ланцюгових псів Лукашенко проти людей. Вони використовують проти людей вогнепальну зброю. Вони калічать людей у тюрмах. Вони загрожують (і чи тільки загрожують?) полоненим дівчатам зґвалтуваннями.

Сьогодні вони зрозуміли, що насильство не зупинить людей і вирішили пограти в "готовність до діалогу". Але чи готові ми розмовляти з тими, хто все за кілька днів пролив стільки крові і зробив стільки зла? Відповідь очевидна", — вважає Анатолій.

Хоч як би розвивалися події у найближчі дні, білоруси стоять перед серйозним вибором. Скинути "батьку" силою, що несе в собі непередбачувані ризики (від загального хаосу до інтервенції з боку Росії), або домогтися від нього добровільного відходу. Правда, в такому разі не виключено, що на перевиборах Лукашенко знову переможе, але вже не з провокаційними 80%, а з цілком житейськими 55. І піднімати в такому випадку людей на революцію буде складніше, та й підстав для цього буде менше.