Село і бізнес. Як розвинути власну справу, якщо ви не в місті

Аліса Смагіна

Як розвинути українське село? Це питання є одним із найважливіших для сучасної України. Однією з відповідей може стати така: дати жителям сіл та невеличких міст розвиватися там, а не шукати кращого життя у великих містах. Саме така історія — історія розвитку — і відбувається зараз у містечку Бершадь, що на Вінниччині, де за ініціативою жительки села Устя, що розташоване поряд із Бершаддю, було відкрито школу перукарського мистецтва для всіх охочих навчатися. 

Проєкт Людмили Комиш "Приватна авторська школа перукарського мистецтва "Браво" став одним із 24 переможців конкурсу мікрогрантів "Село. Кроки до розвитку". У конкурсі мікрогрантів майстриня брала участь для того, щоб мати можливість навчати молодих перукарів і розвивати в селі перукарське мистецтво. А виходить, що разом з тим вона розвиває і село як таке. 

Людмила Комиш

Вчити для розвитку

Пані Людмила — досвідчена майстриня з 20-річним стажем. До того, як переїхати на Вінниччину, вона встигла попрацювати перукаркою в багатьох українських містах, у тому числі і в Києві. П'ять років тому Людмила повернулася в рідне Устя, щоб піклуватися про стареньких дідуся та бабусю, і була прикро здивована тим, що їй так і не вдалося розшукати для себе майстра, який би володів ножицями і гребінцем на рівні столичних салонів.

За освітою Людмила Комиш – вчителька географії та біології. У бурхливі 90-ті була змушена залишити школу і вивчитися на перукаря, щоб прогодувати двох маленьких дітей. Під час перекваліфікації зрозуміла: ця справа — її справжнє покликання. Ще будучи слухачкою своїх перших у житті перукарських курсів, пані Людмила стала наставницею для молодших колежанок. Навчалася і вдосконалювалася все життя. 

Педагогічне минуле (а вчителькою пані Людмила пропрацювала 10 років) навчило її цікавитися методологією, уважно слухати і аналізувати будь-яку інформацію. "На заняттях у школах відомих майстрів завжди думала — ось тут я би зробила по іншому, тут не вистачає теорії, а тут — практики, — згадує жінка, — мабуть, саме тоді зародилася в голові ідея самотужки розробити авторський курс для навчання перукарів, вклавши в нього своє бачення і весь багаторічний досвід". 

Професія перукаря зараз на піку моди. Коли пані Людмила тільки починала свою кар'єру, вона вважалася непрестижною, але тепер мистецтво краси дуже популярне та актуальне. Багато людей проходять перекваліфікацію, бо не отримують морального задоволення від своїх попередніх професій і відповідно не мають матеріальної віддачі, та й учорашні школярки не хочуть сидіти на шиї у батьків, прагнуть до самостійності та власних заробітків. 

Нині у містах здобути професію перукаря пропонують у різних закладах та салонах. Але що ж робити у селі? Наприклад, у Бершаді існує всього один професійний ліцей, який навчає випускників шкіл, по закінченню його можна стати кухарем або трактористом, професії перукаря там немає. Тому однією із важливих ідей проєкту майстрині стала освіта для місцевої молоді, яка б зменшила міграцію та дозволила випускникам шкіл залишатися у своїх селах і працювати на місцях.

Як створити власну професійну школу у селі

Конкурс "Село. Кроки до розвитку" (проєкт реалізується Благодійним фондом "МХП – Громаді")  дав можливість Людмилі Комиш реалізувати ідею приватної авторської школи перукарського мистецтва і придбати все необхідне для навчання та практики. Досвід написання бізнес-планів у неї був — свого часу жінка була директоркою БФ "Бершадський фонд допомоги АТО", допомагала колишнім воїнам знайти себе після повернення з війни, і тому мала досвід роботи в грантових конкурсах. Під час карантину конкурс відбувався онлайн. Навчання, бесіди, інструкції з оформлення документів. Усі документи надсилалися електронною поштою. 

"Я не була впевненою у перемозі, — зізнається майстриня, — адже гарних проектів багато, тому прорахувала й інші можливості для того, щоб розпочати власний бізнес. Певний час мені б довелося працювати тільки на реалізацію власної мрії і морально я була до цього готова. Але мій проєкт підтримала і громада, і конкурсна комісія, що у черговий раз підтвердило його необхідність для людей, чому я, звісно, дуже рада." 

За грантові 50 000 грн Людмила придбала для Школи "Браво" професійні фени, машинки для стрижки, тримери, плойки, ножиці, гребінці, щітки для укладки, навчальні манекени з різною довжиною та кольором волосся.

У рекламу та витратні матеріали вкладалася сама. Щоб розповісти громаді про свою Школу краси, написала замітку у районну газету, роздрукувала інформаційні буклети, з якими їздила по селам і навчальним закладам, давала радіо-оголошення на місцевому ринку. Дуже допомогло "сарафанне радіо" і добрі стосунки з іншими майстрами і власниками перукарень.

Навіщо це потрібно?

Мета Школи авторської майстерності — допомогти підліткам у виборі майбутньої професії, створити умови для вдосконалення професійної майстерності перукарів, популяризувати перукарські послуги серед населення, особливо молоді, та як наслідок – підвищити естетичний смак. 

Навчання у школі відбувається по блоках. Кожен може обрати для себе потрібний йому блок. Групи формуються по 2-10 учнів і для кожної групи складається індивідуальний графік. Навчання проходить на базі салону краси "Доларис" (тут пані Людмила орендує один із залів), тому є можливість здобувати не тільки теоретичні знання але ще й відпрацьовувати практичні навички. 

Найпоширеніша і доступна спеціалізація для початківців — перукар широкого профілю. Цей фахівець не тільки стриже, фарбує, сушить і завиває волосся, але й майстерно використовує машинку і фен, знає особливості хімічних розчинів фарб і їх біологічний вплив на людину. Він працює і з жінками, і з чоловіками, і з дітьми. Авторська метода Людмили Комиш розрахована саме на початківців. Всього за 2,5 місяці слухачі набувають основні знання з геометрії та моделювання стрижок, колористики, опанують премудрості біозавивки і кератинових процедур, пройдуть курс барберів. Після закінчення певного блоку слухачі отримують диплом або сертифікат. 

"Дійсно, програма дуже насичена, але в цьому і є її перевага, — каже майстриня. — Я хотіла, щоб у наші непрості часи кожна людина, що прийде у школу, не шкодувала про жодну гривню, яку вона витратить на навчання". 

Перші студентки Школи "Браво"

Першими учасницями школи стали молоді жінки з найближчих сіл. Всього два місяці минуло від початку навчання, а юні перукарки вже обслуговують перших клієнтів. Самостійно виконують стрижки та укладки. Одна з них планує розпочати власний бізнес. Учениці стрижуть людей безкоштовно. У соцмережах та місцевій пресі розмістили оголошення про безкоштовні стрижки — для малозабезпечених, пенсіонерів. Люди радо приходять, спілкуються з дівчатами, відчувають себе потрібними, а головне — красивими. 

На часі – набір на наступний курс. У планах авторки — розробити 5-місячний курс для старшокласників, який би дав можливість молодим людям ще в школі здобути професію. Пані Людмила мріє про розвиток школи, хоче надавати знання не тільки з перукарського мистецтва, а й візажу і манікюру — скооперуватися з місцевими майстринями, які поки що навчають людей на дому індивідуально. Найближча мета — взяти участь у тендері від Центру зайнятості.

Село не бізнес?

"Вести бізнес у селі не така вже й проста річ, — зізнається засновниця Школи перукарів, — але нічого неможливо, коли ти насправді цього хочеш, немає. Навпаки, я вважаю, що у сільського бізнесу є і свої переваги — тут можна недорого орендувати приміщення, дуже допомагають гранти, які направлені саме на розвиток села. Здавалося б, 50 тисяч не така вже й велика сума, але часто для старту і такої у сельчан немає, і такі програми на першому етапі дуже помічні". 

А до того ж Людмила Комиш зазначає, що у селі є інші стартові можливості для того, щоб розпочати власну справу:  

"Майже у кожного є хоч якийсь клаптик землі, міні-трактор, коза чи корова, городина та фрукти, які можна вирощувати на продаж або робити консервацію, практично всі господині вміють шити або в'язати. Коли я очолювала благодійний фонд, я допомагала писати бізнес-плани хлопцям-атовцям. Один із них посадив садок, інший розводить кіз — кожен з цих бізнесів є досить вигідним. У мене є знайомі жінки, які вишивають власноруч бісером сукні чи вирощують замість городу у теплицях кімнатні квіти. Через соцмережі реалізують все це по всій Україні і мають непоганий прибуток. Біда в іншому — дуже часто наші люди чомусь лякаються самостійності, вважають, що для того, щоб бути бізнесменом, потрібні величезні гроші, чекають, що хтось прийде і дасть їм роботу. Але треба розуміти, що великих заводів тут ніхто не побудує, все що в нас є — наші руки, навички, мрії та наміри. Тож потрібно не боятися і створювати робоче місце самому, починати працювати на себе і самим ставати хазяєвами власного життя".

Існує стійка омана, ніби в селі займатися бізнесом складніше, ніж у місті. У реальності в сільській місцевості є багато можливостей, щоб розпочати власну справу з нуля. При цьому витрати на організацію і ведення бізнесу на порядок нижчі — хоча б тому, що земля, робоча сила і ресурси тут дешевші. Крім самоочевидних ідей — продажу результатів аграрної діяльності, видобутку й обробки доступних природних ресурсів, установки на фасадному краю ділянки кіосків і лотків для перепродажу всього на світі, фахівці називають ще кілька ідей домашнього бізнесу, реалізувати які найефективніше саме в приватному будинку.

• Бджільництво

Пасіка — справа прибуткова і в середньому окупається за один сезон, але потребує спеціальних знань і наполегливої ​​праці. Необхідна теоретична підготовка і знання нюансів. Найкраще — порадитися з досвідченим бджолярем, перш ніж закуповувати вулики та інший інвентар. Допоможе і читання спеціальної літератури. Зате в результаті ви отримаєте продукти, які користуються попитом круглий рік: мед, прополіс, пилок, бджолиний віск і багато іншого. 

• Виробництво

Сюди відносяться підприємства, які використовують місцеву сировину. Варіантів безліч: деревообробна майстерня, виробництво комбікорму, борошна, овочевих і м'ясних консервів, конфітюрів, ковбасних виробів, пельменів та інших напівфабрикатів, банних віників. Не обов'язково починати з великого виробництва. А деякі товари взагалі можна виготовляти на дому.

• Збір трав'яних чаїв і ягід

Ідея хоч і нестандартна, але цілком рентабельна. Трав'яні цілющі, заспокійливі і підбадьорливі чаї, як і раніше, в моді. За грамотної організації пристойний прибуток при мінімальних грошових витратах гарантований. Для цього знадобиться тільки ваш час, щоб збирати трави, ягоди, квіти, калібрувати їх, висушувати за допомогою спеціальної сушки (останній момент — принциповий).

• Рукоділля 

Плетіння меблів і виробів з соломи, лози, вербових прутів, виготовлення сувенірів з гальки, деревини, виробництво садових фігурок з гіпсу або полімерного каменю — не дуже складна робота, а продається в містах такий хендмейд вельми недешево. Звісно, цьому теж треба вчитися. Можливо, дещо ви вже вмієте самі, а щоб удосконалювати свої вміння і навички — є книги і безліч керівництв в інтернет-мережі. Можна варити мило, робити прикраси для зачісок, друкувати на готових футболках та світшотах прикольні написи. Така продукція найкраще продається через інтернет. До речі, і для всіх інших видів бізнесу не варто нехтувати інтернетом та соцмережами — ваша присутність у них точно не завадить розвитку. Також можна виїжджати на масові заходи і ярмарки або розгорнути власну сувенірну крамницю.

• Сільський туризм

Відпочинок на лоні природи та подорожі Україною набувають все більшої популярності. Жителі міст,  втомлені від метушні, стресів і поганої екології, прагнуть хоча б на день вирватися на природу, відпочити і підзарядитися енергією. Що потрібно? Будинок з кімнатами для здачі внайми плюс околиці, які передбачають безліч варіантів проведення дозвілля — щоб гості могли погуляти стежками і порибалити, у лазні попаритися, у ліс по гриби сходити, на фермі побувати і на кониках покататися. Шукати клієнтів зручно через інтернет та ЗМІ найближчого великого міста. А ненав'язливий і чемний сервіс та власні "фішки" у вигляді тих же фіто-чаїв або цілющих дубових бочок у лазні, прокат лиж чи санчат зимою спонукатимуть ваших гостей повертатися до вас знову і знову.

↓Читайте також

Пікассо і Малевич в українському селі: чому варто їхати в Пархомівку на Харківщині

Зелений або сільський туризм. Куди поїхати в Україні?