fbpx
Сьогодні
Огляд 20:37 09 Чер 2018

Цимес лонгрідів тижня: від “зефірного тесту” на успішність до впливу санкцій на авторитарні режими

Огляд найпомітніших і вартих уваги публікацій світової преси

Фото: simplilearn.com

Фото: simplilearn.com

Головною подією останніх тижнів з точки зору довгострокової перспективи став початок дії загального регламенту про захист даних (GDPR). Цьому буде присвячений окремий випуск "Цимесу". А в цьому ви дізнаєтесь про те, як зефір поставив хрест на успішності декількох поколінь дітей (насправді ні), чому про Facebook можна було б зняти фільм "Молодим тут не місце", як закрутити гайки за допомогою санкцій, чому "духовність" насправді можна вишибти лоботомією, як маніпулювання можна зробити респектабельною державною політикою та ще багато цікавого.

1. Why Rich Kids Are So Good at the Marshmallow Test, The Atlantic

Новина, описувана у цій статті, по праву стала головною в науковому світі за останній тиждень. Мова про так званий "зефірний тест" – експеримент Волтера Мішеля зі Стенфорду 1960-х років, у якому дітей залишали самих в кімнаті із зефіркою і давали вибір між тим, щоб з'їсти її зараз, або ж почекати 15 хв і отримати більше зефіру за свою витримку. Потім експериментатори почекали якихось 20 років і наче як виявили, що більш стійкі до спокуси діти стають успішнішими в майбутньому, ніж їх непосидючі однолітки. Таким чином встановили, що наявність сили волі в дитинстві впливає на наш загальний життєвий добробут.

Зефірний тест на успішність

EMILIJA MANEVSKA / GETTY

Так ось – не зовсім, сказали вчені з Нью-Йоркського та Каліфорнійського університетів, концептуально повторивши дослідження на значно більшій вибірці – 900 дітей замість 90 в оригінальному варіанті. Виявилося, що здатність відкласти поїдання зефірки ніби і має певний статистичний зв'язок з успішністю, але значно менший, ніж соціо-економічні характеристики сім'ї дітей. Наприклад, між дітьми, матері яких закінчили колледж, немає різниці в довгостроковій перспективі в життєвому благополуччі. Так само, як і між дітьми, матері яких мають лише шкільну освіту.

В цьому контексті найбільш суттєвий зв'язок прослідкували між успішністю та рівнем доходу сім'ї. Авторка The Atlantic пояснила це тим, що для бідних дітей в реальному житті альтернативою невеликій порції їжі сьогодні може бути не подвійна порція завтра, а взагалі її відсутність. Тому очікування – це не брак сили волі, а ризик, на який не хочеться йти.

Окрім безпосередніх висновків по темі, дослідження стало корисним ще в одному аспекті – вкотре поставило питання "кризи відтворюваності" в психологічній науці. Експерименти, які тривають десятиліттями, складно перевірити, і тому часто вони є єдиними по своїй темі. Тому ми можемо користуватися їх хибними висновками, не маючи доказової бази для спростування. Хоча навіть ідеально проведені дослідження можуть з часом виявитися хибними, адже наука не стоїть на місці і змінює свій методологічний апарат. Подібний злий жарт стався з Емі Кадді – дослідницею з Гарварду, чия робота про "сильні пози, які додають мовцю впевненості" стала мегапопулярною, а виступ по ній на TED подивилося 47 млн людей. Однак зміна правил гри в науці та більш жорсткі вимоги до експериментів дозволили показати, що це – дурня.

соціальні мережі і підлітки

Фото Getty Images

2. Teens, Social Media & Technology, Pew Research Center

Одна з найбільш авторитетних світових організацій із соціальних досліджень Pew Research Center (PRC) опублікувала звіт по діджитал-симпатіям американської молоді – підлітків між 13-17 років. Такі речі вкрай важливі, адже сьогодні очевидною є певна сегрегація поколінь в інтернеті – старші люди мало знають про інтереси тих, хто вже через кілька років зможе голосувати. В Росії взагалі проспали появу "покоління ютубу".

Головним висновком стало те, що володіння смартфоном із доступом до інтернету вже можна сприймати як певне невідчуджуване право – їх наявність у 95% тінейджерів можна порівняти хіба що із загальним рівнем грамотності. При чому, це ніяк не залежить від рівня доходів та освіти батьків, раси та статі. Тому фраза про "великого урівнювача Кольта" вже не актуальна – ним став Стів Джобс. При чому це не просто використання певних послуг, а базова життєва потреба – 45% перебувають онлайн майже весь час.

Інший вагомий момент – Facebook вже не є найбільш популярною соцмережею. Ним користуються 51% тінейджерів, – значно поступаючись YouTube (85%), Instagram (72%) та Snapchat (69%). Ще гірша ситуація з його відвідуваністю – лише 10% підлітків відвідують його найчастіше з усіх соцмереж, тоді як Snapchat – 35%. Більше того, Facebook є найбільш популярною мережею у дітей з найбідніших сімей та представників меншин. Ситуація із Cambridge Analytica навряд стала тут каталізатором – відхід молоді від "соцмережі для старих" почався значно раніше. В цьому є певний ризик, адже таке розділення соціальних середовищ лише посилює  міжпоколіннєвий розрив.

Також в черговий раз було розвінчано міф про те, що в ігри більшою мірою грають лише хлопці. В США його вже давно не існує, але в нас це ще не так очевидно. Дослідження PRC показало, що геймерами є  83% дівчат. Але в той же час це можна вважати невід'ємною складовою ідентичності хлопців – серед них грають 97%.

3. How Sanctions Feed Authoritarianism, The Atlantic

З назви може здатися, що стаття перебуває "на грані фолу" в контексті нашої війни з Росією. Але в ній використовуються знахідки політичної науки, і вони більш-менш однозначні – санкції лише сприяють укріпленню авторитарного режиму в країнах, проти яких вони спрямовані.

Автор матеріалу цитує ряд наукових робіт, які пояснюють негативні ефекти застосування міжнародних санкцій. Перш за все, це ускладнення доступу до ресурсів, які починають концентруватися руках режиму. Населення стає залежним від волі автократів, що призводить до побудови корупційних патрон-клієнтелістських структур. Крім цього, є інші негативні ефекти, які підривають можливості трансформації авторитарного режиму на демократичний:

  • знищення економіки та еміграція професіоналів, а через це – більше некомпетентних людей при владі;
  • зменшення рівня освіченості жінок – в скрутних економічних умовах сім'ї надають перевагу ранньому одруженню доньок замість освіти;
  • збільшується роль чорного ринку через обмеження легального потоку благ;
  • збільшується рівень суспільної толерантності до порушення закону

Картина економічної та соціальної катастрофи, яка вимальовується, більше стосується малорозвинених країн при консолідованій позиції міжнародної спільноти щодо санкцій, які накладаються не на окремі компанії та персони, а на цілі галузі. Основний приклад, який тут використовується – санкції щодо Іраку, які США запровадило після його вторгнення до Кувейту в 1990 році. Сучасну Росію навряд спіткає така ж доля і через відсутність чіткого наміру вводити всеохопні санкції, і через більший запас міцності у її економіки.

Але тут корисним є огляд санкцій проти Ірану, адже його положення значно більш подібне до російського. По суті, із запровадженням жорстких санкцій з 2010 року там сталися схожі речі, що і з Росією – монополізація економіки, ослаблення  приватного сектору на противагу державним та квазідержавним корпораціям, через що середній клас як драйвер антиурядового активізму ослаб – люди стали більше думати про виживання, ніж про громадську діяльність. Почався масовий відтік мізків на Захід, суспільство стало більш консервативним через тенденцію до ізоляціонізму.

Цим гіпотетично можна пояснити небажання запровадження жорстких всеохопних санкцій щодо РФ серед тих країн, які є союзниками України. Хоча зрозуміло, що основні причини не в цьому.

Релігія і сучасна людина

Фото: nytimes.com

4. What Religion Gives Us (That Science Can't), The New York Times

Не так давно вийшли результати опитування про релігійність європейської молоді, яке показало чіткий тренд до збільшення її атеїстичності. Особливо там відмітилися молоді чехи – серед них 91% не відносить себе до жодної релігійної групи. Подібна ситуація спостерігається і серед досить віруючого населення США. За даними Pew Research Center частка тих, хто не відносить себе до жодної релігійної групи, серед народжених в 1990-96 роках становила 36%. А це в 1,5-2 рази більше, ніж серед їх батьків. Тому в черговий раз актуалізувалися дебати про місце релігії в ХХІ столітті.

Цікавий погляд на ті сфери, до вона може дати більше, ніж наука, пропонує автор книги "Чому нам потрібна релігія" філософ Стівен Асма. Він чесно пише про те, що не  слід шукати щось розумне в релігії. Вона ірраціональна, але це не привід позбавляти її цінності. Навпаки, в ірраціональності вона черпає свою силу. Для цього Асма звертається до нейробіології, говорячи, що наш мозок має три операційні системи: мозок, що дістався у спадок від рептилій (моторні функції та інстинкти), мозок ссавців або ж лімбічна система (емоції) та вже наш неокортекс, відповідальний за раціональність. І емоційна частина найбільше впливає на нашу поведінку, бо була потрібна колись для виживання. Якраз до неї релігія і може прокласти прямий шлях, що непідвладно науці.

По суті, автор розглядає терапевтичну функцію релігії – здатність полегшити наше життя шляхом "емоційного менеджменту". За допомогою її ритуалів ми знаходимо соціальну підтримку при смерті близької людини, до якої додається виділення окситоцину, внутрішніх опіоїдів та дофаміну, що дозволяє легше пережити втрату. Позиція "нових атеїстів" Докінза, Харріса, Деннета щодо непотрібності релігії в сфері раціонального опису світу правильна, але не слід її оцінювати саме за цим критерієм. Більшість релігійних догм неправдиві, але в цьому і суть – емоційному мозку все рівно, адже ми не можемо оцінювати почуття за шкалою "істина-хиба".

Додатково: Columbia and Yale scientists found the spiritual part of our brains—religion not required, Quartz

Тези, озвучені в статті NYT, дещо підриває останнє дослідження вчених з Нью-Йоркського та Єльського університетів. Вони знайшли "нейробіологічний дім" духовності, який активується тоді, коли ми відчуваємо причетність до чогось більшого, ніж ми самі. Релігія тут не є чимось обов'язковим, адже замість Бога може бути природа чи людство. Отримані знахідки науковці сподіваються використати задля покращення ментального здоров'я та лікування аддиктивних розладів.

5. Интеллектуальная эксплуатация: как поведенческие экономисты влияют на наш выбор, Теории и практики

В Україні в останні кілька років помітне збільшення зацікавленості до поведінкової економіки. Про це говорять переклади книжок Талера, Канемана, Шиллера та Акерлофа видавництвом "Наш формат" та нескінченні івенти з нейромаркетингу у Facebook. Ця галузь економіки є трендом, і її знахідки вже давно втілюються у життя не тільки приватними компаніями, а й західними урядами. Наприклад, той же Талер був радником Обами.

Головним інструментом тут є політика підштовхування або наджу – спроба не міняти стимули поведінки шляхом державного регулювання, а сконструювати сам процес вибору так, що певний варіант вбачатиметься більш прийнятним, ніж інші. Держава змінює незначні деталі середовища, які змушують нас несвідомо коригувати свою поведінку. Прикладом тут наводяться небезпечні гірські дороги в Норвегії, на яких треба було змусити автомобілістів їхати повільніше. Для цього просто звузили ширину дорожньої смуги, через що водіям стало складніше вписуватися в неї на більшій швидкості.

За цим простежується ставлення поведінкових економістів до людей як до обмежено раціональних істот. Звичайний індивід, на їх думку, – бранець своїх когнітивних викривлень, які є універсальними і невикорінюваними, на подобі рефлексів. І хоча ця точка зору відповідає дійсності, вона породжує декілька загроз. Зокрема, веде до надання людям неповної інформації в ситуації вибору або ж проста експлуатації нашої обмеженості. При цьому сама політика підштовхування може проводитися без просвітництва, що лише додає їй сумнівності. В такому разі вона виправдовується лише вірою в благу державу, яка намагається збільшити добробут всіх. Але чи достатньо цього? І де межі цього втручання?

Додатково: Нейробизнес: Как компании залезают к вам в голову, чтобы лучше продавать, Секрет фирмы

Невелика стаття про те, як відомі компанії використовують інструменти нейромаркетингу. Російський досвід поки що не вражає, а от міжнародні корпорації вже давно жонглюють нашими підсвідомими реакціями.

І ще кілька цікавих матеріалів:

Саме за такі тексти ми любимо жанр лонгрідів. Прекрасна розповідь не лише про пошуки інопланетного життя в сучасній Росії, але й про життя людей, які ним займаються, історію цієї галузі астрономії в СРСР та США та купою філософських пассажів. Ось вам одна цитата на пробу:

"Чем хороша астрономия? Это наука, которая позволяет расширить людям горизонты. Кант говорил, что его восхищает небо над головой. Это очень важно. Должны быть базовые ценности, которые позволяют нам оторвать рыло от корыта"

Все більше компаній з традиційних галузей починають розуміти, що нові технології ставлять їх перед вибором – суттєво змінитися чи загинути. Косметичний гігант L'Oréal усвідомив це ще в 2012 році, заснувавши свій стартап-інкубатор в Сан-Франциско. Зараз компанія покладає значні надії на доповнену реальність у вигляді мобільних додатків, за допомогою яких ви можете тестувати на собі косметику онлайн.

Починаючи з бестселлера Дейла Карнегі "Як перестати хвилюватися і почати жити" в масовій культурі домінує викривлена і спрощена філософія стоїків. Однак автор рекомендує струсити пил із Арістотелевих книг і згадати його концепцію евдемонії – щастя не як максимізації задоволень, а як реалізації свого потенціалу в середовищі сім'ї, колег і друзів із допомогою їм у досягненні того самого.

11
1112

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Залишити відповідь

Завантажити ще

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: