Транскордонний біосферний резерват Дельта Дунаю внесений до Всесвітньої мережі біосферних резерватів у 1998 році. З українського боку частиною транскордонного біосферного резервату є Дунайський біосферний заповідник, з румунського боку — Біосферний заповідник Дельта Дунаю, а разом ці території являють собою лабіринт води та суші з безлічі озер, каналів та островів у пониззі Дунаю загальною площею 7322 км2. Дельта Дунаю є найбільшою дельтовою екосистемою Європи, а також найбільшою в Європі системою очищення води. Тут зустрічається близько 350 видів птахів, які використовують дельту ріки під час міграцій, зимівлі або постійного проживання. На території резервату мешкає понад 100 видів риб, включаючи популяції осетрових. Дельта також є одним з останніх притулків європейської норки, дикої кішки та видри.
Транскордонний біосферний резерват Дельта Дунаю. Фото: Жанна Срібна
Україні належить лише 25% всієї дельти Дунаю. Але навіть ці 25% багато чого вартують. За різноманіттям рослин, птахів, тварин, іхтіофауни та безхребетних ця територія сміливо може конкурувати з Амазонкою.
Тож і не дивно, що до повномасштабної війни заповідник був популярним серед туристів. Тут влаштовували сплави на байдарках та плавання на човнах. Можна було побачити унікальних водяних буйволів. А ще — споглядати заплавлені сади та городи місцевих на символічному "нульовому кілометрі" Дунаю. І навіть зупинитися в кемпінгах посеред "джунглів".
Пелікан рожевий в біосферному резерваті Дельта Дунаю. Саме тут — найбільша популяція в Європі пелікана рожевого. Фото: Максим Яковлев
Це все Дунайський біосферний заповідник. Його самобутність зачаровує, проте з другої половини 2023 року потрапити сюди з українського боку — неможливо. Доступ обмежений не просто так — у 2022 році велися бої за острів Зміїний, ворожі ДРГ заходили й до Дунаю.
Під час прогулянки островом Єрмаків можна зустріти буйволів. Фото: Жанна Срібна
У чому проблема?
Що змінилося з початком війни?
Аби дослідити вплив війни на території резервату "Рубрика" звернулась до Біосферного заповідника "Дельта Дунаю", що знаходиться в Румунії та об'єднаний спільним резерватом із Дунайським біосферним заповідником. Там відзначили, що найбільш очевидним впливом війни є зменшення кількості туристів у порівнянні з роками до початку війни. Крім того, відмітили в Румунії й значне збільшення водного транспорту у Сулинській протоці Дунаю.
Транскордонний біосферний резерват Дельта Дунаю. Фото: Жанна Срібна
Проте більше кораблів стало не лише в Сулинській протоці. Після початку повномасштабної війни Україна знов почала використовувати одне з гирл Дунаю як транспортну артерію.
Вантажні кораблі в заповіднику: як це працює?
Олександр Волошкевич очолює Дунайський біосферний заповідник вже понад 30 років. За цей час він пережив сотні судових засідань, левова частина яких стосувалася будівництва глибоководного судноплавного каналу Дунай — Чорне море. Ця давня історія, що тягнеться з 2000-х років, набула нових обертів у 2023-му.
Довідка: Дунай — одна з найбільших річок Європи, і його привабливість для судноплавства неоціненна. Для судноплавства тут переважно використовується Сулинський канал — один з рукавів Дунаю на території Румунії, що впадає в Чорне море. З початку 2000-х Україна хотіла використовувати для судноплавства інше гирло Дунаю, що знаходиться вже на території України — гирло Бистре.
Корабель влітку 2023 року на території біосферного заповідника Дельта Дунаю. Фото: Жанна Срібна
Коли про будівництво стало відомо світовій спільноті, лише з травня по жовтень 2004 року на захист Дунайського біосферного заповідника виступило понад 50 тисяч організацій та окремих осіб із 90 країн світу. Були рішення Постійного комітету Бернської конвенції та комісії Конвенції Еспо, висновки Європейської комісії та Міжнародної комісії із захисту Дунаю, що рекомендували призупинити реалізацію проєкту. Всупереч всьому будівництво відбулось, але в повну силу канал не запрацював. Річище Бистрого необхідно було постійно поглиблювати, очищати від мулу, аби кораблі могли пройти каналом. Це було занадто дорого, тому із часом проєкт згорнули.
Але з початком повномасштабної війни потреба перевезення вантажів морським транспортом поновилась. На початку 2023 року Україна вже поглибила гирло Бистре майже вдвічі, і це може мати певні наслідки для екосистем.
Які наслідки?
По-перше, через днопоглиблювальні роботи можуть постраждати птахи, що гніздяться на островах, та популяції осетрових, які мігрують вгору і вниз за течією гирла Бистре та охороняються не лише українським, а й міжнародним законодавством. Крім того, постраждати могли риби — зокрема, осетрові.
Подібні втручання в екосистеми можуть змінити прибережний ландшафт, і які тут будуть наслідки, поки що невідомо.
Чепура велика, біосферний резерват Дельта Дунаю. Фото: Максим Яковлев
Яке рішення?
Зариблення Дунаю
Існує думка, що саме Румунія просувала наративи стосовно згубного впливу поглиблення Бистрого на екосистеми резервату на початку 2000-х, оскільки на той час було невигідно конкурувати з Україною за використання дельти Дунаю для судноплавства. Тепер природоохоронці в Румунії відмовчуються. Біосферний заповідник "Дельта Дунаю" не надав коментарів стосовно впливу поглиблення на екосистему резервату, а міністр захисту довкілля та водних ресурсів Румунії Мірча Фекет повідомив "Рубриці", що зі спливом років "ситуація змінилась".
Осетер, якими WWF проводило зариблення в жовтні 2023-го. Фото: WWF
Наразі відомо, що днопоглиблювальні роботи велися в осінньо-зимовий період, коли скату молоді осетрових вже не було, тож процес поглиблення міг на них і не вплинути. Натомість більшу загрозу для осетрових несуть греблі вище за течією, через які не всі риби можуть дістатися місця нересту, а також браконьєрство.
В останні роки ситуація в заповіднику навіть покращилася. Усе завдяки комплексній природоохоронній кампанії — зарибленню, посиленню охорони й зміни правил рибальства.
Восени 2023 гоку Всесвітній фонд природи WWF-Україна вже не вперше здійснив зариблення осетровими видами риб, випустивши 2500 молодих особин стерляді та осетра руського в Соломонів рукав річки Дунай на території Дунайського біосферного заповідника. Зариблення має не лише прямий природоохоронний характер, але й далеку стратегічну ціль — сприяти відновленню популяції осетрових в Дунаї та забезпечити моніторинг та охорону їхніх оселищ.
Для того, аби простежити шляхи міграції осетрів, ще в Одеському осетринницькому комплексі, де їх вирощували, кожну рибину промаркували сучасним та найменш інвазивним методом — за допомогою введення під шкіру спеціального барвника — еластомера блакитного або жовтого кольорів для подальшого моніторингу в акваторії Дунаю та Чорного моря.
Чи можна знайти переваги у використанні Бистрого?
Цікаво, що у судноплавстві як у тимчасовому явищі можна знайти й плюси. Поки Дунайський зерновий шлях ще не працював, вантажі з України перевозили фури — вони прямували в порт Рені. Це збільшувало викиди вуглецю в атмосферу. Крім того, автомобілі збивали тварин на дорогах. Тепер цього, відповідно, стало менше.
Ще один плюс пов'язаний із частковим розв'язання проблеми одного з розгалужень гирла Бистре — Кілійським гирлом. Колись воно було найбільш повноводним серед рукавів Дунаю, але нині втрачає свою водність. Ще на початку XX століття на нього припадало 70% загального стоку Дунаю, а вже у 2020 році — лише половина. Втім, після поглиблення Бистрого бачимо збільшення стоку в Кілійському гирлі, яке заповідник втрачав останні десятиліття.
Водяні буйволи на острові Єрмаків, Дунайський біосферний заповідник. Фото: Жанна Срібна
Остаточну крапку в суперечках, що ведуться між природоохоронцями та транспортниками, поставить висновок науковців, що розкаже про фактичний вплив поглиблення й судноплавства на екосистеми. Наразі найважливіші — натурні обстеження — проводяться обмежено, а там, куди фізично потрапити неможливо, ситуацію моніторять за допомогою супутникових знімків.
Остаточні відповіді ми отримаємо у невизначений, але, сподіваємось, найближчий час — після Перемоги.
Проєкт «Біосферні заповідники України: історії війни в природоохоронних установах, що створюють зелене майбутнє» створено за підтримки ЮНЕСКО. Використані позначення та виклад матеріалу не означають висловлення будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району чи їх органів влади, або щодо делімітації їх кордонів. Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій статті, та висловлених у ній думок, які не обов'язково є думками ЮНЕСКО та не зобов'язують Організацію.
