Таксист на Tesla в #ЛюдиСправи: як освоїти кілька професій і зробити їх взаємовигідними

Вікторія Губарева

Юрій Жицький переїхав до Києва з Херсонської області у 2016 році. Тоді він оселився спочатку в друга, а потім — в хостелі, купив обладнання, щоб робити солодку вату і відкрив точку на Колібрисі у Святошинському районі. Одного разу його попросили підмінити баристу на точці з кавою — і звідси починається історія. Тепер, через кілька років, Юра має сімейний кавовий бізнес, їздить на Tesla і живе у великому заміському будинку. Але разом з цим Юра — водій таксі та щодня возить пасажирів на Uber Black, ділиться історіями зі свого життя і розповідає про досвід користування електрокаром на своєму Youtube-каналі Tesla TAXI.

Річ у тому, що Юра знає найважливіше — як підходити до будь-якої справи так, щоб в результаті все склалося якнайкраще. Ми розпитали його, як вдалося поєднати в собі кілька таких різних професій, а головне — дізналися багато цікавого про таксі. 

Я виходжу з дому і підходжу до білого електромобілю. Він працює безшумно, а у мене на очах з дверей виїжджають дверні ручки. На водійському сидінні — усміхнений хлопець з відкритим поглядом, він створює враження дуже спокійної людину. Ми виїжджаємо. 

 — У мене є очевидне запитання, напевно, вам задавали його мільйон разів. Чому Tesla їздить в таксі?

 — Доводиться відповідати на нього по п'ять разів на день, — посміхається Юра.

 — Тоді почнімо з самого початку, — забігаючи вперед, я скажу, що відповідь на перше питання ми дізнаємося в ході бесіди. — Я знаю, що у вас є свій бізнес, чому ви таксуєте?

 — Таксі з'явилося, коли я ще працював бариста у 2017 році, щоб відбивати паливо, яке витрачав на дорогу до роботи та назад. Зараз у мене є послуга доставлення кави до дому, я називаю це «власна кур'єрська служба». Я вирішив, що доставлення повинно бути безплатним, раз клієнт вже і так витратився на дорогий продукт. Ясна річ, щоб доставляти товар безплатно, потрібно було придумати якийсь вихід. Тоді я ще їздив на газу і доставлення часом обходилася дорожче, ніж вартість пачки кави. Тому на кожну поїздку я брав будь-яке попутне замовлення в таксі. Виходить, мій пасажир оплачує доставлення, я привожу каву та беру зворотне замовлення, ще й заробляю у 2 рази більше, ніж з пачки кави. У мене є стимул таксувати, і є бажання довезти цю пачку кави.

Коли ми зрозуміли, що таксувати й розвозити каву та при цьому не платити за паливо — набагато вигідніше і розвиватися можна набагато швидше, ми купили електрокар Nissan Leaf. Потім купили Tesla, і тепер люди сідають в машину і кажуть: «Ну ви ж не таксист». А я відповідаю: «Таксист, але не зовсім. Але якщо таксі — значить, таксист». У період карантину таксують всі, у кого є машина і хто постраждав через локдаун. Починаю розповідати про каву, люди цікавляться і купують. Так вийшло, що майже всі мої клієнти на сьогодні — це мої пасажири або підписники з YouTube-каналу.

 — А як з'явився канал? Навіщо він вам?

 — Коли я почав таксувати, друзі почали надсилати мені відеоблог київських таксистів. Я дивився і думав: «Цікаво, скільки отримують YouTuber-и? Напевно, десятки тисяч доларів». Коли я намагався дізнатися, хто скільки заробляє, все було дуже завуальовано, точної інформації про прибуток в цій ніші ніде не було. І я сказав дружині, що теж хочу спробувати — на пів року. Ми купили GoPro, і я відразу поїхав знімати. Знімав цілий місяць, щодня, а ввечері вдома перевіряв, що вийшло, і думав: «Яка фігня», а потім все видаляв. Одного разу дружина попросила подивитися — а мені було реально соромно — але я все одно показав. Вона сказала, що виходить непогано. Я зняв нове відео, залив його на платформу, і відразу почали рости перегляди — по 500, по 700! Тоді я почав знімати щодня. Буквально за тиждень у мене вже були тисячі переглядів, вони постійно набиралися. Нові підписники прийшли після інтерв'ю з моїм приятелем-відеоблогером, і через пару місяців їх було вже близько 5 тисяч. 

Спочатку я знімав тільки таксі, але крім цього кожного дня є ще купа справ — я їжджу смажити каву, розвожу її, з кимось зустрічаюся. Я подумав: чому я не показую все це? Може, комусь буде цікаво? Я став показувати виробництво, люди почали питати, і з часом набралася достатня кількість покупців, а ще завдяки каналу постійно з'являються нові — 1-2 людини на тиждень. Це відчутно, тому що минає місяць, і я бачу — обсяги продажів зростають. 

Раніше я намагався купити рекламу: знімав ролики, викладав їх у Facebook і Instagram, платив за таргетинг маркетологам, потім вирішив, що і сам можу це робити, але такий підхід нічого не дав, тому що як тільки ти починаєш цікавитися кавою, 100 компаній закидають тебе рекламою. У плані ціни мені складно з кимось конкурувати, тому відгуку від такої реклами я не отримував і спирався на сарафанне радіо. 

Вийшло так, що вся моя реклама тепер приносить мені гроші — це пасажири, яким я розповідаю про те, чим займаюся, і які платять мені за поїздки й, друге — YouTube — платформа, яка теж мені платить. З одного ролика я в середньому отримую до 15 доларів. Мені здається, це найбільш ідеальна модель, яку неможливо було прорахувати раніше. Я не міг навіть припустити, що не платити за рекламу — можливо. Якби я захотів зробити так з самого початку, я б створював канал спеціально про каву, і розповідав, чому її потрібно купувати. А так — я просто показую, чим я займаюся щодня, і це викликає довіру.

 — Що краще, Уклон, Убер або Болт? Вони відрізняються цінами для пасажирів, але чи є якась різниця для водіїв? 

 — Якщо говорити про Uber й Bolt, водій не знає, куди їде. Приймаючи замовлення, я не знаю, куди потрібно їхати пасажиру. Це може бути 45 або 500 гривень. Це може бути подача 3,5 км. Наприклад, ви робите замовлення — мінімалку, де їхати 500 метрів. В результаті таксист спалює більше палива, поки їде до вас, а отримує в результаті — 40 гривень. У цьому мінус машини бізнес-класу — ви не знаєте, куди їхати. 

Зараз з'явилася можливість відфільтрувати — отримувати тільки замовлення «бізнес» або «бізнес-комфорт», але замовлень настільки мало, що можна просто по півдня стояти та чекати. 

Зараз у мене в пріоритеті Uber Black, тому що тариф там завжди високий, а мінімалка — 200 гривень, куди б не їхав пасажир. А в Uklon я сам вибираю, звідки та куди їхати. Можна поставити радіус, в якому я приймаю замовлення, і вибрати сектори в місті, в які я хочу їхати. Я знаю, де в Києві хороша дорога і вибираю саме ці напрямки. Ще я ставлю мінімальну вартість поїздки, потім включаю фільтр на автоматичне приймання замовлення і як тільки мені приходить або Uber Black, або Uklon замовлення, я їду. В цьому плані дуже зручно працювати, тому що я знаю, що мене не занесе кудись, куди мені взагалі не потрібно. 

Іноді, коли водії не знають, куди потрібно пасажирові, і це з'ясовується, коли таксист вже на місці, а клієнту потрібно, наприклад, в Бровари, водії відмовляються туди їхати. А пасажиру доводиться викликати іншу машину, і це в порядку речей. 

Одного разу до мене вночі в центрі сідає дівчина і каже, що їй потрібно в Українку. Я хотів відмовитися, адже вечір, центр — високі тарифи, я можу добре заробити тут, але дівчина почала просити й сказала, що я вже третій водій, який їй відмовляє. І я її відвіз. А в Uklon таких сюрпризів немає. 

Але ці три — це топові служби, найпопулярніші. Але ж їх мільйон — це 838, 371. Ми з друзями починали в цих службах ще на старих машинах, куди не беруть машини до 2000 року. Це називається «Бомж-таксі», тому що там тарифи дуже маленькі, просто дуже. Це для початку, коли купуєш машину на останні гроші та реєструєшся в такі служби. Ти старанно працюєш і через 3-4 місяці можеш купити машину новіше, йдеш в служби краще, працюєш, продаєш стару машину і купуєш новіше. В цьому і суть зростання в таксі. Ти завжди можеш купити машину дорожче і заробляти більше. 

 — Про демпінг цін на поїздки іншими компаніями. 4 місяці тому ви говорили, що проблема наших служб в таксі в тому, що вони змагаються не в якості обслуговування, а в низькій ціні. Щось змінилося з того часу?

 — Для пасажирів в основному під час вибору служби таксі важлива ціна: доїхати якомога дешевше туди, куди йому потрібно, тому максимальний попит, як правило — це економ і стандарт. На сьогодні ніякого регулювання мінімальних цін немає, а тарифи «Бізнес» настільки занижені, що у водія немає ніякого бажання розвиватися і брати машину дорожче, тому що більше він на ній не заробить. Він буде заробляти стільки ж навіть на новішій машині, тому що в «бізнесі» ти заробляєш стільки ж, скільки й в «стандарті». 

Завдання таксиста — зробити так, щоб клієнт захотів їздити саме з ним, тому що замовлення, які ти отримуєш не через службу, а безпосередньо від своїх клієнтів, завжди вигідніше.

 — Напевно, для цього потрібно розвивати комунікативні навички.

 — Для цього потрібно бути хоча б адекватним. 

 — Яким повинен бути водій таксі, щоб з ним захотілося поїхати ще раз?

 — Можу сказати, що мене дратує. Перше — коли у людини в машині накурено, — це неприємний запах. Друге — коли в машині постійно пілікають таксішні мобільні додатки. Ти їдеш, а вони тисячу разів за цей час надсилають повідомлення, і ти розумієш, що з цим звуком тепер будеш жити в цій машині. Ще важливо, щоб водій їхав нешвидко, тому що якщо він їде містом 100 км/год — мені страшно, я ж не знаю, який він водій. А ще музика — я не люблю, коли вона грає голосно. Краще взагалі без музики, — тут важливо згадати, що під час нашої поїздки радіо було вимкнено, а манера водіння у Юри й правда дуже спокійна — навіть на трасі ми не розганялися швидше 80 км/год.

 — А що дратує водія в пасажирах?

 — Напевно, коли курять айкос, хоча я ніколи не забороняю. Я не дуже люблю, коли назад сідають з напоями. Хочеться, щоб пасажир не розлив і не насмітив, але якщо він це зробить, то краще повідомити водієві. 

Були випадки, що я весь день працював, потім приїжджаю додому і бачу, що у мене там зім'ятий стаканчик і кава розлита на підлозі. І тоді думаєш: «Ну чому не можна сказати? Ну вийшло так і вийшло». Це ж не означає, що я буду лаятися. А так сідають інші люди й не розуміють, чому в автомобілі так брудно. 

Ще дратує, коли показують дорогу. Я вже багато років працюю і знаю, де яка дорога, де пробки — навігатор Waze показує це майже безпомилково в 99% випадків. Одного разу була ситуація — сідає дівчина і просить, щоб я проїхав через ще одну точку. Не питання — даю в диспетчерську запит про зміну маршруту, а він — на 150 гривень дорожче. Вона розсердилася на мене, а що я зроблю? Бісить, коли люди сідають і думають, що вони знають краще. Хоча водій навпаки зацікавлений в тому, щоб виконати замовлення швидко.

 — Я знаю, були випадки, коли таксистів грабували, відбирали машини, калічили їх. Як на вашу думку, таксист — це небезпечна професія?

 — Колись я взагалі не боявся, але оскільки зараз у мене є сім'я, я намагаюся працювати в безпечний час, не беру підозрілі замовлення. 

У мене був випадок в мій найперший робочий день, і я досі його згадую. Під профілем свого друга я взяв замовлення десь за містом, заїхав в якесь село, довго не міг знайти пасажирів, потім все-таки знайшов біля пивної. Дивлюся — стоять 3 людожери. Я подивився на них, розвернувся і поїхав. Вони дзвонили, а я просто скидав. Тому що я переживав — що це за персонажі? Остання така ситуація була 3 місяці тому. Беру замовлення «бізнес» з Горбовичів, годин 7 вечора. Їду — там бездоріжжя, а пасажири телефоном говорять, що потрібно їхати далі. Доїхав до місця, де далі їхати вже нікуди — дороги немає. І стоять там людей 7 пацанів, всі брудні, з якимись пакетами, сумками — це вони замовили одну машину. Я відмовився з ними їхати, тому що 7 осіб в салоні — це небезпечно. 

Були такі приколи, коли замовлення приходить з якогось клубу — і там 7 дівчаток. Не скажеш же їм «ні» — сідайте якось, трамбуйтесь. Вони маленькі, худенькі, їх що 7, що 6 — для мене це не проблема, а їм весело. Машина для роботи. Такого я не боюся. А ось якщо це замовлення пізно вночі, з глухого села, я ще подумаю, чи брати його. 

 — Яких заходів обережності потрібно дотримуватися водієві?

 — Я ділюся своєю геолокації з близькими. Раніше я міг працювати всю ніч — з 9 вечора до 9 ранку, щодня. Всяке може бути, і я впевнений, що в будь-який момент моя сім'я знає, де я перебуваю. Якщо я не відповідаю на телефон, і пів години машина не рухається, вони починають дзвонити та запитувати.

Деякі служби страхують своїх таксистів. У додатку Uklon є кнопка «Байкал». Якщо я відчуваю, що мені, як водієві, загрожує небезпека, я її натискаю, і в центральну службу відправляється сповіщення, що у водія сталася екстрена ситуація. В загальний чат відправляється повідомлення з номером машини, позивним і номером телефону, і інші водії повинні відреагувати. Вони дзвонять, дізнаються, в чому справа, знаходять за геолокацією й приїжджають, якщо потрібно. 

Я приїжджав на пару таких викликів. Одного разу водій з сусідньої вулиці, де я був, сказав, що два п'яних чоловіки, яких він не захотів везти, не хочуть виходити з таксі. Коли приїхав я, пасажири стали поводитися менш агресивно, а після мене приїхало ще машин 8, і вони просто пішли. 

 — Ви розповідаєте багато цікавих історій, зокрема — і про поломки автомобіля. Ще не розчарувалися в технологічному диві Ілона Маска?

 — Щодо поломок — позавчора у мене повністю згас екран на торпеді — зламався процесор. У Тесла це відбувається періодично — раз на 3-4 роки, у нього просто закінчується ресурс. Ремонт обійшовся в 400$, але враховуючи, що я взагалі не витрачаю гроші на заправку, а якщо працювати в таксі — це 200-300 кілометрів щодня, — то дрібні поломки настільки незначні, що на них навіть не шкода викидати гроші. 

Ціна ремонту і заправки за 8 місяців на Tesla у мене жодного разу не перевищила 1 гривні за кілометр. Якщо їздити на бензині — це 3 гривні за кілометр, а на газу — 1,50-2 гривні — і це тільки паливо. В місяць я витрачаю 2 тисячі гривень на електрику для зарядки. Тому для мене очевидно, що я ніколи не пересяду на автомобіль з ДВЗ [двигун внутрішнього згоряння — ред.].Може, коли-небудь у мене буде ламборгіні або феррарі — не на кожен день кататися, а для душі. Наступним автомобілем точно буде Тесла. Поки тільки вона, конкурентів їй немає. Цю машину я хочу оновити і їздити на моделі з автопілотом, адже це дуже зручно. 

 — До речі, про оновлення автомобіля. Якось ви сказали, що таксист повинен розвиватися у своїй сфері, як і будь-який інший професіонал. А як? 

 — Існує думка, що для таксі потрібно купувати Skoda Fabia на газу, або Daewoo Lanos за 3 тисячі доларів, щоб це було максимально економічно. Але це неправильно, адже потрібно працювати на перспективу. Тобто, коли ти не просто працюєш з ранку до ночі, щоб заробити в день 2000 гривень, а коли ти ростеш і купуєш машину дорожче, підвищуєш клас: їздиш не на економі, а на бізнесі, а потім — на віп. Одночасно ти підвищуєш і свій рівень комфорту, і рівень комфорту клієнтів, які платять за поїздки в рази більше, і, відповідно, щоб заробити ту суму грошей, яку середньостатистичний таксист заробляє цілий день, тобі досить відпрацювати 3-4 години або зробити одне хороше замовлення. 

Сенс в тому, що ти працюєш менше, а заробляєш більше, відчуваєш себе вільніше, їздиш в комфортній, дорогій машині. І якщо ти вже вирішив у своєму житті щось поміняти, наприклад, відкрити виробництво, тобі досить просто продати свою машину, яка коштує 30 тисяч доларів, і вкласти ці гроші в новий вид діяльності.

 — На кошти, вторговані від продажу машини, можна відкрити своє виробництво. Чим займетеся ви?

 — Я займаюся кавовим бізнесом. Купую зелені зерна, обсмажую їх на орендованому устаткуванні, фасую, розвожу по кав'ярнях і клієнтам. Цьогоріч я хочу відкрити вже своє виробництво, тому зараз продаю цю машину. Ми так і планували, і тепер прийшли до того, що суми від продажу цієї машини вистачає на устаткування і якусь простеньку машину, той же Nissan Leaf. Поїздимо на ньому пів року, заробимо на Tesla і купимо її. Все по сходинках. 

Це така схема: щороку ми купуємо машину в кредит — все дорожче, дорожче і дорожче, і підходимо до суми 60-70 тисяч доларів. Причому неважливо, що це буде за машина. Потім ми її продаємо і купуємо, припустимо, квартиру. Знову беремо дешеву машину і далі — за тією ж схемою. Ще років зо 3 тому, коли ми вперше взяли автомобіль в кредит — Lexus під бізнес-клас, все пішло не за планом. Я її розбив в аварії та на залишок грошей відразу купив іншу, на якій теж потрапив в ДТП. Це сталося упродовж 3 місяців — план провалився повністю, довелося починати все спочатку, і все вийшло. 

Наступний щабель після відкриття виробництва — ми хочемо з сім'єю, з дружиною і дітьми полетіти в Латинську Америку. Для початку — в Мексику чи Бразилію — кудись на південь і спробувати пожити на плантації кави: попрацювати, познайомитися з фермерами та налагодити direct trade — коли каву нам поставлятимуть без посередників. 

Мені хотілося б поїхати в якісь менш розвинені країни, пожити там і помандрувати. Хочу, щоб таким було наша життя. Це реально і нескладно, але до цього потрібно прийти поступово. Це як політ на Марс — здається настільки неможливим, що ніхто не може собі цього уявити, але якщо розбити на маленькі цілі, то все цілком піддається реалізації.

— Хто навчив вас цього?

— Я сам навчився, методом проб і помилок. З моєю дружиною ми зустрілися вдруге чи втретє в той день, коли я їхав викуповувати частку кав'ярні, в якій я працював бариста. Так вийшло, що цей шлях ми почали проходити разом. Почали серйозно зустрічатися, я працював цілими днями, і ми стали разом будувати плани. Кава — це сімейна справа, вона займається дизайном етикеток, сама збирає меблі в кафе, купує матеріали, працює над інтер'єром.

Ми робили багато помилок, одного разу намагалися відкрити продуктовий магазин і втратили на цьому купу грошей. Було таке, що кав'ярні виявлялися збитковими, і ми знову втрачали гроші. Зараз теж бувають проєкти, які провалюються.

Тепер у нас є досвід, і я знаю, що якщо ми все втратимо, то туди, де ми зараз, ми вже можемо прийти швидше.

— У вас є якісь улюблені фільми, книги, або інформаційні портали, які б хотіли порадити нашим читачам?

— В останні роки я постійно працюю, і майже завжди за кермом, тому я не читаю, а переважно дивлюся Ютуб. Коли я почав вести свій блог, я почав знаходити там людей, які діляться своїм життєвим досвідом. Ось, наприклад, криптовалюта — можна почитати книгу, дізнатися теорію, а можна послухати Kirill Evans, який вже 7 років цим займається і знає, про що говорить, як все працює на практиці.

Велику цінність для мене зараз представляють люди, які чимось займаються. Я схильний сприймати інформацію від людини, яка вже досягла успіху. І я вибираю найпопулярніших спікерів, бо якщо його слухають і дивляться — значить, йому довіряють.

↓Читайте також

Ніколи не знаєш, де приземлишся: як українці літають на повітряних кулях

Професія — творити чудеса. Як в Україні стати справжнім фокусником