Психологія 15:25 09 Вер 2021

Страх дзвінків: чому ми не беремо слухавку і що з цим робити

Ігнорування невідомих номерів, перебування на зв’язку 24/7 та мовчазне дратування, коли хтось із близьких телефонує не вчасно — світ змінюється, а отже змінюються і правила гри. В тому числі і з телефонами. Розповідаємо про те, чому це відбувається і що робити.

English version here

Мобільні телефони вже давно стали більше, ніж просто "дзвониками", і власне, як телефони їх використовують усе менше. Якщо необхідно з кимось зв'язатися, простіше написати на емейл або в один з численних месенджерів, а дзвінки відбуваються тільки у вкрай термінових випадках. Ще складніше відповісти на вхідний дзвінок, особливо, коли телефонують з незнайомого номеру.

Наявність мобільного телефону означає, що ми практично завжди повинні бути на зв'язку. У неділю чи під час відпустки нам може нагадати про себе робота, у будь-який момент — зателефонувати родичі чи друзі. Зазвичай люди хочуть зв'язатися з нами, тому що їм зараз "зручніше", але в більшості випадків це відбувається без взаємності. А ще нам часто, дуже часто, телефонують з невідомих номерів невідомі люди з неясними чи взагалі шахрайськими намірами. В результаті навіть для товариських людей телефон стає джерелом стресу.

Чому нас лякають телефонні дзвінки?

Неприязнь до дзвінків може бути не тільки через те, що вони "завжди невчасні". Ось лише деякі із причин:

Телефонний дзвінок — це вторгнення в особистий простір. Чи багатьом з вас подобаються непрохані гості? Для деяких людей дзвінок — це той самий непроханий гість.
Людина боїться пауз в розмові. А їх потрібно заповнювати і це теж викликає тривогу.
Дзвінок — це екстрений спосіб зв'язку. І відбувається така логіка: "якщо мені дзвонять, значить сталося щось жахливе". Загоряється червона кнопка, вмикається паніка.
Коли ви дзвоните або вам дзвонять, немає часу подумати. Часто на іншому кінці дроту від вас чекають конкретну відповідь "так" або "ні". А багатьом людям складно сказати тверде ні, це викликає незручність.
Телефонна розмова — великий простір для маніпуляцій. У багатьох випадках, якщо ви вже взяли слухавку, її так просто вже не кинеш. Продовжувати неприємну для себе розмову означає зіпсований настрій і стрес.
Дзвонити — це нервуватися. У пошті або месенджерв вам не доведеться стикатися з реакцією співрозмовника. Вона буде пізніше, а в цю секунду існуєте тільки ви і порожній передбачуваний екран — ви мовби спілкуєтеся з самим собою. Особиста розмова, особливо з незнайомою людиною, — це завжди імпровізація, стрибок у незвідане, а значить, авантюра і знову стрес. Нам що, стресів мало?
Багато людей краще сприймають інформацію візуально, ніж на слух. Особливо це стосується всіляких опитувань і рекламних пропозицій. Спокійно подивитися в інтернеті те, що цікавить, для багатьох значно зручніше, ніж витрачати час на монолог оператора.
Якщо говорити про роботу, люди не люблять дзвінки, тому що вони не залишають жодних "слідів". В ході телефонної розмови часто приймаються важливі рішення, але свідчень про те, що вони були прийняті, не залишається. Клієнти, співробітники і начальство можуть стверджувати, що обговорювалися якісь речі, але доказів тому немає.
Нарешті, в епоху соціальних мереж і месенджерів змінюється сам етикет спілкування. Відсутність відповіді вважається достатньою і вичерпною реакцією на будь-яке не найпривабливіше повідомлення, та й від розмови з інтернеті піти куди простіше, ніж в житті , — ця поведінка поступово з онлайн-життя перемістилася і в оффлайн.

Ще у 2015 році видання The Verge опублікувало замітку про те, що дзвонити в століття популярності смартфонів стало не ввічливо. Телефонні дзвінки, стверджував журналіст The Verge Томас Рікер (Thomas Ricker) — неефективний і застарілий інструмент комунікації, змушувати людей використовувати голосові дзвінки і відволікатися від інших справ — це означає вести себе настирливо і неефективно. Думку журналіста підтверджували дослідження, проведені компанією Ericsson.

Що каже наш мозок?

Як вважає Ольга Шабловська, практикуюча психологиня, президенка Міжнародної психологічної асоціації проективних методик, перехід в месенджери є абсолютно нормальним процесом, для роботи, для бізнесу, для вирішення певних питань із рідними та знайомими.

Ольга Шабловська

"Що відбувається, коли ми чуємо телефонний дзвінок? У цей момент хтось вривається в наш простір, в наше життя і щось хоче. Ми відкладаємо все і починаємо спілкуватися. Співрозмовник заповнює собою наш простір і ми перемикаємося на нього, з головою занурюючись у розмову. А якщо при цьому нас ще й про щось просять, то наш мозок на підсвідомому рівні одразу хапається і за це.

Ми чуємо завдання і намагаємося знайти варіанти, як його вирішити. Для нас вже відступає на другий план все, що було за хвилину до дзвінка, ми переключилися на інше, і активно в цьому перебуваємо. Можливо, у вас була така ситуація, що хтось подзвонив, і ви забули, що у вас на плиті готувався обід, або що ви виконували якусь роботу, або планували почитати книжку. Які були наслідки?"

Як пояснює психологиня, в таких ситуаціях на підсвідомому рівні ми відчуваємо: "Ти важливіший за мене, і якщо я буду тобі корисний, то я — хороша людина!". Така поведінка може характеризувати життєву позицію "Ти — окей, Я — не окей". З такою внутрішньою установкою на першому плані завжди потреби інших, а вже потім свої.

Цю життєву позицію роками формував Радянський Союз, де вчили спершу подбати про інших, а потім про себе. Надзвичайно важливо було, що про нас скажуть інші, тобто найперше завдання — ні в якому разі не стати "поганими" в очах інших людей. Саме тому старше покоління і зараз часто не може покласти слухавку навіть у тих випадках, якщо їм пропонують товар, який їм не потрібний, або повідомляють інформацію, яка не має для них жодної цінності і співрозмовник просто "краде" в них час цією непотрібною телефонною розмовою.

"Наш розвиток, — каже Ольга Шабловська, — це процес, який відбувається постійно, тож з часом ми почали розуміти, що можна відкласти телефонний дзвінок, чи перетелефонувати пізніше і нічого страшного не станеться. У нас почала формуватися нова життєва позиція, яка в психології називається "Ти — окей, Я — окей", з цією життєвою позицією ми можемо і про себе потурбуватися, і задовольнити потреби інших, не на шкоду собі. З появою чатів, месенжерів, СМСок ми зрозуміли, що нічого страшного не станеться, якщо ми дізнаємося те, що хотів повідомити співрозмовник, на годину чи дві пізніше, після того, як нам це написали. Ми почали дозволяти собі вирішувати, коли відповідати у чаті і коли розмовляти по телефону. Ми почали по-іншому розставляти пріоритети в своєму житті".

На користь переписок у чаті зіграв також той факт, що змінився наш ритм життя. Ритм життя став швидшим, люди стали виконувати більше справ за той самий час: пральна машина пере, посудомийка миє посуд, по дорозі на роботу ми слухаємо аудіокнигу чи занотовуємо плани на день. Ми стали інакше використовувати свій час, і коли ми бачимо телефонний дзвінок і внутрішньо відчуваємо, що це займе більше часу, ніж ми готові на це виділити, унас з'являється бажання "втекти від цього", і відреагувати на це тоді, коли ми будемо вільніші.

Дзвінки з невідомих номерів або від абонентів, з якими зараз спілкування не планувалося, можуть викликати тривогу, тому що телефон зазвичай сприймається як щось термінове, те, у що треба включитися зараз, негайно. Це уже вчить людей домовлятися про телефонні дзвінки, і таким чином виявляти повагу до співрозмовника.

"Переписка активно витісняє телефонні розмови, тому, що по-перше, це швидше, по-друге, не відволікає тих, хто зараз поряд, і по-третє — це внутрішньо спокійніше, ніж дзвінок, тому що, дивлячись в чат, ви самі вирішуєте, кому і коли відповісти. Підсвідомо ми сприймаємо переписку як щось важливе, але не "негайно-термінове", і це зменшує рівень тривоги, додає контролю над ситуацією і дозволяє максимально йти по наміченому плану.

Ми стали більше цінувати свій час і розставляти свої пріоритети — тому і почали більше переписуватися і домовлятися про телефонні дзвінки, поважаючи простір і зайнятість наших співрозмовників. А просто дзвінок, без попередження та домовленостей залишився для рідних і близьких нам людей — ці дзвінки для нас важливі, вони створюють контакт близькості, дають можливість не лише чути, а й відчувати, що відбувається в житті наших рідних".

Складається враження, що відбулася умовна градація телефонних дзвінків на "свій" (рідні, близькі, друзі, щось термінове) та "чужий" (невідомі номери; знайомі, які люблять годинами розмовляти ні про що; люди, з якими не дуже хочеться спілкуватися саме зараз). Тоді чому люди часто відчувають провину за те, що ігнорують дзвінки? Чи не є відмова від телефонного спілкування все ж таки спробою остаточно "заховатися у свою мушлю" та втекти від реальності і людей?

На думку Ольги Шабловської, за ігноруванням дзвінків стоїть страх. Страх сказати у вічі людині те, що ми відчуваємо. Наприклад: "Я зараз не можу розмовляти, перетелефоную ввечері", "Мені це не потрібно", "Ця пропозиція для мене не цікава".

"Страх сказати інше, ніж очікує співрозмовник, підсилюється думкою, що про нас можуть погано подумати, тому найлегший спосіб цьому запобігти — це ігнорувати дзвінок".

То як бути з дзвінками?

Чітко розставити пріоритети (наприклад: 5-ти хвилинний дзвінок мами важливіший, ніж розмова з товаришем, або прогулянка з дитиною важливіша, ніж переписка зі знайомою про нові модні тренди).
Мати сміливість говорити правду співрозмовнику, а не ігнорувати телефон (наприклад: "мене не цікавить ваша пропозиція", або, "зараз мені це не потрібно", або "я зараз зайнятий, зможу розмовляти через годину").
Бути гнучким і розуміти, у яких випадках і з ким краще використовувати месенджер, а коли — телефон.
Важливо пам'ятати, що ми керуємо телефоном, а не телефон керує нами. Тому втікати від телефону не має сенсу, краще зробити вибір, з ким і в яких ситуаціях ми використовуємо телефон, а коли спілкуємося через месенджер.

У сучасному світі майже всі користуються смартфонами, тому логічно, що і телефонний етикет теж давно існує. Фахівці наводять пункти, які непогано було б взяти до озброєння, щоб і собі не зашкодити, і з іншими відносин не зіпсувати.

Якщо вам треба зробити телефонний дзвінок, напишіть попереднє повідомлення в месенджер. Або смс. Якщо співрозмовник не відповідає протягом години, можете зі спокійною душею йому зателефонувати.
Якщо дзвінок треба зробити по роботі зовсім незнайомій людині (наприклад звернутися з діловою пропозицією), спочатку пишіть емейл. Не отримали відповідь протягом доби — телефонуйте. Але тільки на робочий телефон. Ніяких особистих контактів.
Передавати чужий номер третім особам суворо заборонено. Виняток — якщо у людини є візитка. Тоді її телефон вважається загальнодоступним.
Якщо ви не хочете, щоб вас турбували з роботи у вільний час, то в такому випадку вам просто необхідно встановити часові рамки і ввічливо дати зрозуміти своїм співробітникам (роботодавцю), що в 11 вечора ви цілком можете вже спати і телефон в цей час просто відключаєте. Те ж саме стосується "сімейних днів". Просто попросіть відправляти вам повідомлення, якщо справа зовсім термінова.
Отримуючи дзвінок з незнайомого номеру, найпростіше взагалі не брати слухавку. У випадку чогось дійсно важливого вам обов'язково перетелефонують з цього ж номера. Але раптом з незнайомого номера вам дзвонить родич, який потрапив у біду? Або начальник, якому терміново потрібно скинути звіт? Далеко не завжди дзвінки з невідомих номерів йдуть від шахраїв. Упевнитися в цьому вкрай просто. Один зі спосіб визначити, хто дзвонив з незнайомого номера, — пробити його через пошуковики. Відомі месенджери, такі як Viber, WhatsApp і Телеграм також є дієвими інструментами, щоб дізнатися за номером телефону, хто дзвонив.
Передзвонювати на невідомі номери — небезпечно. Цього точно не варто робити без попередньої перевірки. У першу чергу постраждати може ваш гаманець. Передзвонюючи на невідомий і неперевірений номер, ви можете наштовхнутися на платну телефонну лінію. Гроші з рахунку вашого мобільного телефону почнуть списуватися ще до того, як шахраї візьмуть слухавку.
Єдині люди, яким можна і потрібно дзвонити без попередження, — літні родичі, які, швидше за все, і досі користуються кнопковими телефонами.