Психологи та криміналісти під Стокгольмським синдромом розуміють патологічну прив'язаність жертви до зловмисника, який обмежує свободу її дій. Мовляв, в особи розвивається хворобливе прагнення захистити свого мучителя чи виправдати його вчинки. Я не психолог і не криміналіст, але точно знаю одне: Стокгольмський синдром – це відчуття будь-якого туриста, хто хоча б один раз відвідав шведську столицю. Після цього ти здатний виправдати скажено високі ціни на транспорт і харчування, покірно змиритися з усіма примхами погоди, пробачити цілковиту байдужість жителів Стокгольму до couchsurfing та навіть цілковиту відсутність штор у їх вікнах. Столиця далекої Швеції – не типове західноєвропейське місто, а втілення одвічної скандинавської стриманості, середньовічного різноманіття та найсміливіших футуристичних ідей. У Стокгольмі можна гуляти дахами, купатися в озерах, бухтах та річках прямо в місті, отримати Нобелівську премію або відвідати музей легендарного гурту «Абба».
Або, наприклад, неквапливо прогулюючись мальовничим старим районом Гамла Стан, туристи натрапляють на зміну варти біля Королівського палацу (кожного дня о 12-15 годині, а в неділю дійство починається на годину пізніше). Ця надзвичайно урочиста і тривала церемонія яскраво демонструє, наскільки в ультрасучасній Швеції шанують монархію. Дійсно, членів королівської родини на чолі з Карлом XVI Густавом тут люблять не менше, ніж британці – Єлизавету ІІ. У сувенірних магазинах можна навіть придбати листівки або статуетки з їх зображенням. Попри те, що в самому палаці ніхто не проживає, усе ж він залишається однією з найголовніших туристичних принад для гостей міста.
Неподалік розташований риксдаг – шведська Верховна Рада. Велична неокласична будівля була зведена на початку 20 століття. У зв'язку з численними археологічними пам'ятками, що були знайдені в процесі зведення парламенту, поряд із ним (а конкретніше – під мостом Норрбру) відкрили музей середньовічного Стокгольму – невеличку експозицію, що розповідає про життя міста у 14-16 століттях. Тут і таверна, і церква, і ремісничі гільдії, і брили з рунами, і 20-метровий корабель. Загалом, кращого місця для знайомства з побутом середньовічних шведів не знайти. І ця вся краса з 2015 року стала безкоштовною! Тож не прогавте нагоду здійснити подорож не лише в просторі, а й у часі.
Уже відомий нам міст Норрбру виведе мандрівника на площу Густава ІІ Адольфа – одного з творців Шведської держави. Бронзовий правитель сидить верхи на коні, оточений розкішними фасадами Королівської опери, Міністерств оборони та закордонних справ.
Між іншим, поряд із ним знаходиться зовсім крихітна, однак напрочуд символічна скульптура, про яку досить рідко згадують у путівниках. Мова йде про дипломат Рауля Валленберга – шведського політика, який у 1944-1945 роках урятував десятки тисяч угорських євреїв. Працюючи в посольстві в Будапешті йому завдяки дипломатичним каналам вдалося вивезти або надати нові документи багатьом єврейським родинам, тим самим захистивши їх від неминучої загибелі в концентраційних таборах. У Стокгольмі є ще один, більш відомий монумент, присвячений цій видатній особистості. Скульптурна композиція «Шлях» знаходиться в парку Berzelii та Berns відтворює боротьбу проти жахів нацистського режиму.
І знову про монументи. Великі та малі. Точніше, гігантські й крихітні. У Стокгольмі треба бути дуже уважним. Тоді можна натрапити на найменшу скульптуру у світі. «Хлопчик, який дивиться на Місяць» – це найголовніше «мімімі» шведської столиці. Улле (як називають його самі жителі) зачаровано дивиться на небо, сидячи на невеличкому постаменті на задньому дворі Фінської церкви (Finska kyrkan) на Гамла Стані. Вважається, що якщо поглядити його по голівці – неодмінно повернешся в Стокгольм. А якщо залишити монетку – то неодмінно розбагатієш.
І знову про небесні світила. Швеція, ти просто космос! У досить-таки прямому сенсі. По всій країні тут розкинулася власна сонячна система (інсталяція з планет), центр якої знаходиться у Стокгольмі. Він називається «Еріксон Глоб» і це найбільша напівсферична будівля у світі. Свого часу тут проводили «Євробачення», а зазвичай «Глобен» слугує спортивною ареною. Що ж до інших небесних тіл, то планети земної групи слід шукати в різних районах міста, а от Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун розташовані на північ від Стокгольму вздовж Балтійського моря. Важливо, що композицію постійно доповнюють, як тільки дослідники знаходяться нові цікаві об'єкти в Сонячній системі.
Х'юстон, проблем у нас немає, однак на Землю повертатися треба. Чи то під землю краще? Стокгольмський метрополітен уже давно зажив слави найбільшої підземної галереї. Дійсно, деякі станції тут нагадують величезні розписані полотна. Для того, щоб усю цю вроду роздивитися – беріть квиток на 1.5 години і рушайте наймальовничішими місцями. Серед них: T-Centralen, Stadion, Solna Centrum, Thorildsplan, Bagarmossen, Citybanan – Odenplan, Kungsträdgården, Solna Strand, Tensta, Östermalmstorg, Hötorget, Tekniska Högskolan, Hallonbergen. Між іншим, метро у Стокгольмі – це витвір не лише образотворчого мистецтва, а й інженерної думки. Більшість станцій необхідно було підривати в скелях. Тому замість того, щоб довго й нудно приводити до ладу новостворені печери, їх вирішили просто розфарбувати, тим самим перетворивши метро в абсолютно таємничий світ, де на кожному кроці можна знайти щось красиве. Усе геніальне – просто. До речі, нехай вас не збиває з пантелику відсутність кольорової букви «М» при вході. Шведською метро буде Tunnelbana, тож і шукати слід велику літеру «Т» на синьому тлі.
Музеї, пам'ятники та метро – це, безумовно, добре, але як на рахунок веселощів та перекусу? Більшість гайдів по Стокгольму обов'язково згадають «Ice bar» (Vasaplan 4). Тут дійсно відчуваєш себе героєм казки «Снігова королева», видають спеціальні термокостюми та наливають напої у келихи з льоду. Однак важливо сказати, що сам вхід до закладу та вітальний напій коштує майже 200 крон. Вартує воно того чи ні – питання смаку, однак з власного досвіду стверджуватиму, що ці гроші у шведській столиці можна витратити і на цікавіші речі.
Подорожуючи Скандинавією досить складно знайти особливо елітні або напрочуд пафосні місця. Навіть якщо вони й позиціонують себе як такі, жодному відвідувачеві не буде соромно за його недостатньо дороге вбрання або розмір замовлення. Тому якщо від'їзд пізно, хочеться погрітися, а центрі майже все зачинено – сміливо крокуйте в ресторан «Айфур» (Västerlånggatan 68b). Так – він найдорожчий у Стокгольмі, і так – вам будуть раді, навіть якщо ви замовите просто кухлик чаю. Інтер'єр «Айфура» цілковито присвячений тематиці вікінгів. Тут можна послухати автентичну музику, посидіти на грубих лавах, укритих оленячими шкурами, з'їсти м'ясо кабана з брусничним соусом і душевно потеревенити з офіціантами. Якщо завчасно забронювати місце та вказати, з якої ви країни – про візит новоприбулих шумно сповіщатимуть вікінги – охоронці. І хоча крик одразу загубиться серед нетверезих вигуків і тостів, яка, власне, різниця? Гостям тут раді. Завжди. Крім неділі.
А тепер декілька слів про абсолютне must see.
1. Стокгольмська ратуша та набережна біля озера Меларен (саме тут нагороджують знаменитою Нобелівською премією).
2. Німецька церква (або Церква святої Гертруди) – саме її шпиль становить архітектурну домінанту всього Старого міста.
3. Велика площа (Stortorget) – місце, де між казковими середньовічними будиночками ледь можна просунути долоні. Найфотогенічніша площа міста та його незмінний символ.
У Стокгольмі на кожному кроці є щось неповторне. Тут часто буває холодно, але ніколи – нудно. Якщо хочеться привідкрити завісу таємничої європейської Півночі та поринути в пригоди – кращого міста не придумаєш. Вітаємо у Стокгольмі, столиці Скандинавії!
