Діти – агенти змін. Як працює роздільний збір сміття у школах Миколаєва
З 2016 року у Миколаєві проводиться систематична робота з запровадження сортування відходів на шкільному рівні. За 4 роки проєкт перекинувся на всі школи міста, дитячі садочки, лікарні та розпочав зміни у сфері поводження з відходами на міському рівні.
Фото: Рубрика
3% на переробку
У 2019 році Україна посіла 9-те місце в рейтингу країн з найбільшим обсягом сміття на душу населення. Щодня середньостатистичний українець виробляє близько 1 кг сміття, а промислові відходи в перерахунку на особу складають близько 30 кг. Абсолютна більшість цих відходів потрапляють на звалища — організовані або стихійні, і тільки близько 3% відходів в Україні йдуть на переробку. Низький рівень переробки відходів — спільна проблема для всього пострадянського простору. Незважаючи на те, що в СРСР збір макулатури був ледь не загальнодержавним обов'язком, низька кількість споживчих товарів та мізерна кількість пластику у повсякденній продукції просто не викликала потреби у широкій мережі переробних підприємств. Навіть сьогодні далеко не всі країни колишнього СРСР мають відкриту статистику щодо збору, переробки та утилізації відходів, що досить красномовно свідчить про масштаби проблеми.
При цьому, в Україні є достатньо підприємств та потужностей для того, щоб збільшити відсоток переробки відходів. Наприклад, Зміївська паперова фабрика на Харківщині просто недоотримує достатньо вторсировини на внутрішньому ринку і тому закуповує її у Польщі та Словаччині. Причина — відсутність системи роздільного збору відходів у абсолютній більшості міст України. Окремі громади та селища, у яких успішно запущено роздільний збір відходів, швидше становлять винятки на фоні великих обласних центрів, які часто не мають навіть окремих контейнерів для сортування сміття. Там, де контейнери є, проблема не вирішується, адже для більшості українців сортування залишається невідомою та незрозумілою практикою.
Змінити цю ситуацію знизу та підвищити обізнаність про роздільний збір відходів вирішили у Миколаєві. Станом на 2016 рік, лише 575 населених пунктів з понад 30 000 в Україні мали запроваджений роздільний збір сміття — і Миколаїв не належав до їх числа. Тому в тому самому році на загальноміському рівні започаткували проєкт, за яким всі школи міста сортують свої відходи та навчають цій практиці учнів. Ця ініціатива стала першою в своєму роді в Україні — а зараз все більше міст звертають увагу на миколаївські школи та цікавляться тим, як впровадити подібний проєкт у своїх школах.
Відходи — в доходи
У 2016 році всеукраїнська організація "Let's do it, Ukraine!" разом з комунальним підприємством "Агенція розвитку Миколаєва" та управлінням освіти Миколаївської міської ради започаткувала проєкт з сортування відходів у школах міста. "Ідея виникла після того, як ми провели кілька суботників. Проблема суботників в чому: ти піднімаєш сміття з одного місця — і перевозиш його на звалище. Тому рішенням може бути тільки роздільний збір, коли відходи мають шанс на те, щоб бути переробленими", — говорить Анна Ганжул, виконуюча обов'язки директора "Агенції розвитку Миколаєва".
Пілотний проєкт розпочався з низки тренінгів для активних викладачів і учнів кожної школи, під час яких розповіли все, що потрібно знати про роздільний збір відходів. Роздільний збір стосується тих типів відходів, які найбільше продукуються учнями в школах: PET-пляшки та пластик, папір та тетра-паки. Якщо в школі збирається достатньо й інших типів відходів — їх також приймають та передають на переробку. Зібрані відходи збирає організація-перевізник, яка укладає контракт зі школою та перепродає відсортовані відходи переробникам. Отримані від перевізників кошти потрапляють на спеціальний рахунок — з нього школи можуть придбати щось необхідне для себе. "Школа могла заробити і 25 000 грн, і 28 000 грн за рахунок вторсировини. Не всюди так виходило — але це реально", — говорить Анна.
Щоб заохотити учнів та підтримати ініціативу, з першого року проєкту між школами запущене змагання. Школа, що назбирає найбільше відходів в розрахунку на одного учня, отримує приз від міста. Разом з цим змаганням, проводяться конкурси соціальної реклами, агітації та успішного поширення практики сортування. Переможці також отримують нагороди за креативність та підтримку цієї ініціативи. Сьогодні кожна школа міста успішно налагодила сортування відходів. В минулому році у проєкті взяло участь 20 000 школярів з усіх 69 шкіл міста. Всього за рік їм вдалося зібрати, відсортувати та відправити на переробку 119 тонн відходів.
Велика перемога для маленької школи
Школа №32 імені С.С. Кривоносова, у якій навчається близько 450 учнів, як і всі школи міста, долучилась до проєкту з сортування сміття у 2016 році. Минулого року саме ця школа перемогла у змаганні між школами в рамках проєкту з сортування відходів. Тетяна Матусевич, педагог-організатор ЗОШ №32, каже, що учні до останнього не могли повірити в те, що саме їхніми зусиллями їх невелика школа змогла перемогти на загальноміському рівні. "Я захворіла, і коли вони мені зателефонували і сказали: "Ми виграли, там є величезний торт — приходьте!" — я навіть не повірила. Та все це зайве. Знаєте, коли діти це робили, збирали, і перемогли, і на лінійці сказали їм "Діти, спасибі, це ваша перемога" — у них з'явились мрії, вони захотіли ще щось вигравати".
Інна Тертиця, головний спеціаліст відділу виховної роботи Миколаївської міської ради, каже, що перемогу ЗОШ №32 принесла не тільки кількість відходів на одного учня. Її та інших членів журі найбільше вразила кампанія з просування ідеї роздільного збору відходів, яку учні школи влаштували в своєму районі. Минулого року вони сідали у громадський транспорт — маршрутки, автобуси, тролейбуси, — та розповідали жителям міста про те, що таке сортування і для чого воно потрібне.
Цю акцію придумав і реалізував шкільний еко-патруль — об'єднання учнів, яке існує у кожній школі міста. Такі еко-патрулі працюють агентами проєкту у кожній школі: вони стежать за тим, щоб сортування відбувалось належним чином, відвідують міські тренінги і поширюють отриману там інформацію серед інших школярів. Участь в еко-патрулі є добровільною.
У 32-й школі еко-патруль виник у 2016 році зусиллями учениці Марії Ладейщикової. У 7 класі дівчинка захворіла і була 4 роки прикута до ліжка. Коли їй вдалося подолати хворобу, в 11 класі педагог-оранізатор Тетяна Матусевич долучила її до проєкту з сортування сміття у школі, аби допомогти їй повернутись до шкільного життя. Дівчина з ентузіазмом взялася за роботу і зібрала навколо себе команду, яка стала основою еко-патруля. І хоч засновники вже давно випустились зі шкіл і продовжують життя в статусі студентів, нове покоління учнів не менш вмотивоване до участі в еко-патрулі. "Хочеться допомогти природі, хочеться бачити свою країну та місто чистими. Щоб до тебе приїжджали ті ж іноземці і не говорили: "Чому тут так брудно?" і "У нас чистіше" — говорить учасниця еко-патруля Анна Броницька.
Це один з прикладів того, як проєкт залучає дітей до активної участі, формуючи в них глобальне розуміння проблеми відходів та проактивний підхід до її вирішення. І наслідки такого підходу виводять сортування сміття за межі шкіл.
"Діти — наші агенти змін"
Тренінги про правильне сортування проводяться кожен рік — до участі запрошують по декілька учнів та вчителів чи батьків від кожної школи. Олеся Тесленко, мати одного з учнів ЗОШ №32 розповідає, що для неї такий тренінг відкрив очі на проблему, якої вона раніше не помічала. Олеся одразу ж загорілась цією ідеєю і розпочала сортувати сміття у себе вдома: "Спочатку всі сміялися: що ж це таке в тебе вдома за смітник? Але настільки в мене діти загорілись — з фантиком від цукерки йшли до зеленого пакету для пластику".
Приклад Олесі — не унікальний: з 2016 року в місті, у якому до цього часу не було елементарних контейнерів для роздільного збору сміття, почались зміни. "Задача у дітей не тільки в тому, щоб вони самі все це зрозуміли. Вони — наші агенти змін, тому що вони самі перевчають свої родини, і ми за це їм дуже вдячні. Ми паралельно працюємо з ОСББ, і вони нам дуже вдячні, тому що діти їх мотивують і кажуть "Давай, мамо, ти чого? Папір — окремо, а це — окремо!" — пояснює Анна Ганжул.
Після того, як процес сортування було запущено в школах і стало зрозуміло, що система працює, таку ж систему запустили в дитячих садочках міста. Пілотний проєкт стартував у 2018 році в 26 садочках, в яких ініціативу проявили активні педагоги. Навчання проводилось у формі ігор та розповідей — за рік найкращі практики зібрали у методичні збірки, які тепер готові поширювати в усіх садочках міста. Тут процес сортування має свої особливості — по-перше, найменшим дітям все ж таки буває важко зрозуміти всі тонкощі, а по-друге, з усього переліку відходів садочки продукують переважно лише макулатуру.
Крім садочків, роздільний збір відходів запровадили ще й 32 лікарні Миколаєва. Вони і раніше сортували частину своїх відходів, адже медичні відходи вимагають особливого поводження та утилізації. Тепер, з ініціативи керівників цих закладів, відвідувачі можуть роздільно утилізувати свої відходи прямо у лікарнях.
У багатьох родинах діти передали завзяття до сортування своїм батькам, які продовжили поширення ідеї вже на своєму рівні. У родині Олесі сортуванням захопився і її чоловік, який спочатку ставився до цієї ідеї досить скептично: "Коли мій чоловік через тиждень побачив, скільки середньостатистична родина використовує звичайних целофанових пакетів, він замислився. Він у мене військовий, і в армії, оскільки вони п'ють воду з пластикових пляшок, почав казати: хлопці, що ж ми творимо?"
Навіть звичайні люди, у яких немає дітей-школярів та які не мають до шкіл жодного стосунку теж дізнаються про шкільне сортування. Нерідко вони починають сортувати сміття й у себе вдома — і передають його своїм друзям та знайомим, діти яких вчаться у школах. У випадку ЗОШ №32 це привело до того, що влітку цього року шкільний контейнер, який зазвичай зачиняли разом з подвір'ям на час канікул, довелося відкривати. Кількість жителів навколишніх будинків, які звикли сортувати сміття, була такою великою, що підрядникам довелося вивозити контейнер кілька разів за літо.
"Тому що в принципі у нас люди готові до екологічного мислення. Так, зустрічаються люди несвідомі і які роблять багато неправильних і шкідливих речей. Але коли це йде від дітей — це працює", — каже Інна Тертиця. До запуску цього проєкту в місті не було ані відповідної інфраструктури для роздільного збору відходів, ані запиту на неї. Зараз адміністрації районів виправляють ситуацію: наприклад, в Інгульському районі при встановленні нових зупинок громадського транспорту одразу монтуються окремі контейнери для 3-х секцій. Все більше спеціалізованих баків з'являється зусиллями комунальників та бізнесу — "Агенція розвитку Миколаєва" створила інтерактивну карту міста з усіма такими баками, пунктами прийому вторсировини та батарейок.
Анна Ганжул каже, що розпочинаючи сортування в місті зі шкіл у 2016 році, вони розраховували саме на такий мультиплікативний ефект: "Це була початкова мета. Нам приводили досвід інших країн — і всюди це починалося з дітей. Тому що ціль в тому, аби виховати покоління, яке буде більш свідомим і кращим за нас".
"Зворотного шляху немає"
Щоб досягти сьогоднішніх результатів, організаторам довелось подолати багато викликів. Перша і основна проблема, яка стала на заваді проєкту була пов'язана зі стереотипами про сортування. "Що діти, що дорослі не завжди розуміли, що таке роздільний збір сміття. Іноді вони думали що це означає, що сміття з баків висипається і потім сортується", — каже Інна Тертиця. — "Найгостріша тема була — чому діти повинні копатись у смітті? У деяких школах цього досі не розуміють".
У ЗОШ №32 проєкт так само зіштовхнувся з викликами та певним опором. Тетяна Матусевич розповідає, що одного разу невідомі навіть підпалили контейнер з макулатурою, який стояв на шкільному подвір'ї — після цього відходи почали зберігати у зачиненій коморі. Так само вона зіштовхнулась із висловлюваннями на кшталт "Чому діти повинні перебирати сміття?" від своїх колег. Наразі, коли система чітко працює вже більше 4-х років, цей стереотип вдалося подолати, і вчителі на рівні з дітьми сортують сміття й приносять відходи до шкільного контейнеру з дому.
Інший поширений стереотип, який довелося долати, полягає в тому, що сортування позбавлене сенсу, оскільки відсортоване сміття потрапляє в ту ж машину і на те ж звалище, що й звичайне сміття. З цим стереотипом також впорались завдяки кропіткій роз'яснювальній роботі та демонстрації того, як насправді відбувається весь процес.
Сьогодні найбільшим викликом для сортування в школах стало глобальне падіння цін на ринку вторинної сировини. Якщо на початку проєкту 1 кг макулатури у шкіл купували за 2,5 грн, то зараз підприємцям не вигідно забирати вторинний папір навіть за ціною 1 грн/кг. Підприємство "Вторма", з яким з самого початку працювала більшість шкіл міста, минулого року припинило працювати в Україні — для них цей бізнес перестав бути рентабельним. Поки "Агенція розвитку Миколаєва" шукає вихід з цієї ситуації, з вивозом відходів тимчасово допомагає підприємство "Миколаївкомунтранс", працюючи фактично у збитковому режимі. Можливим рішенням вбачають покращену систему збору відходів зі шкіл — щоб підрядник за один рейс збирав відходи з якомога більшої кількості точок, тим самим підвищуючи рентабельність перевезень.
Та незважаючи на проблеми й виклики, проєкт продовжує рости. Зараз "Агенція розвитку Миколаєва" разом з управлінням освіти, користуючись досвідом пілотного проєкту, хочуть охопити всі дитячі садочки міста. Так само думають над тим, як зробити екологічну освіту не просто окремою, позакласною складовою шкільного життя, а і як комплексно включити її в освітній процес. Третій напрям роботи — взаємодія з іншими міськими установами для того, щоб створити умови для сортування на рівні всього Миколаєва. Школи, все ж таки, не можуть і не повинні бути майданчиками для сортування і вирішувати проблему на рівні всього міста.
Досвідом Миколаївсього проєкту вже цікавились й інші міста — Харків, Дніпро, Херсон… Найчастіше все впирається у фінанси. Інна Тертиця каже, що в їхньому випадку проєкт став можливим завдяки сприянню міста та підтримці приватного бізнесу, що не завжди можливо в умовах інших міст: "Якщо десь цього немає — це не тому, що школи не хочуть чи управління освіти не готові".
Також досвідом Миколаєва вже скористались декілька територіальних громад області: Олександрівська та Прибужанівська ОТГ так само запроваджують сортування в школах за прикладом того, як це відбувалось в місті. Управління освіти Миколаївської міської ради та "Агенція розвитку Миколаєва" готові консультувати та допомагати тим, хто захоче перейняти їхній досвід для подібних проєктів у інших містах. "Є міста й багатші за наше. Якщо заразити їх цією ініціативою — це було б чудово", — каже Інна.
З якими б викликами не стикався проєкт шкільного сортування наразі, усі долучені до нього стверджують: дороги назад вже немає. "Якщо діти зачепились і йдуть, то зупинити це вже неможливо. У це вкладена колосальна праця, тому рухатись назад не можна. Це — звичка, така ж, як мити руки або чистити зуби", — каже мати учня ЗОШ №32 Олеся Тесленко. Такої ж думки дотримується і одна з засновниць проєкту, Анна Ганжул: "Діти вже все знають. Зворотного шляху вже немає — вони вже отримали це зерно".
Фото автора
