Журналістика рішень працює: 10 найкращих статей "Рубрики" у травні
Місяць безпрецедентних атак на Україну та її столицю — Київ. Та навіть за цих обставин, коли ледь не кожна ніч стає безсонною, українці продовжують втілювати рішення, що підтримують їх тут і зараз і наближають перемогу.
"Рубрика" розповідає про найяскравіші з них.
"Відчути себе вільною"
Під час війни жінки в Україні стикаються з багатьма викликами. Гендерне насильство, безробіття, проблеми з фінансами, обмежений доступ до медицини, психологічна та емоційна нестабільність. Простого рішення ця проблема, на жаль, не має. Проте має комплексне. І одна з його складових — простори для жінок, де вони можуть отримати різного роду підтримку. "Рубрика" розповідає про мережу таких просторів "Вільна", де дівчата й жінки можуть навчатися, відпочивати, працювати й за потреби отримувати фахову допомогу.
"Вік щастя"
Про психологічну кризу людей старшого віку говорять часто. У порівнянні з насиченим життям молодого та середнього віку, вступ у "тихий" період шостого або сьомого десятків років багатьма сприймається як вирок. З цим твердженням не згодні у "Фундації підтримки людей старшого віку «Вік щастя»". Голова фундації Наталя Бондаренко вважає — людина за 50 не повинна опинятися "на узбіччі" життя. Громадська організація "Вік щастя", що релокувалася з Донеччини на Кіровоградщину, допомагає людям старше 50 років вести активний спосіб життя, почуватися потрібними, сучасними й що найголовніше — щасливими. "Рубрика" розповідає як.
"Дім хвостів"
Проблема покинутих тварин в Україні гостро стояла й до війни, а після 24 лютого 2022 року — лише поглибилася. На вулицях опинилися тисячі тварин-компаньйонів — за даними зоозахисників, у тилових областях кількість тварин у притулках зросла на 20-30%, у зооволонтерів з прифронтових областей — на 60%, а у притулках біля фронту — на 100%. Давати раду всім покинутим тваринам уже наявним закладам стає дедалі складніше — не вистачає рук та ресурсів. Коли ж ідеться про травмованих та поранених тварин — то й поготів.
Для чотирилапих, які не можуть самі подбати про свою безпеку, єдиною надією на порятунок стають небайдужі люди. На початку повномасштабної війни Анастасія Тиха вивезла з Ірпеня більш ніж 20 травмованих тварин і тварин з інвалідністю. Сьогодні заснований нею притулок-хоспіс для поранених та травмованих тварин "Дім хвостів" став новим домом для майже 70 собак та котів. "Рубрика" розповідає, як у притулку допомагають покинутим тваринам, рятують їх від травм та хвороб, знову ставлять на ноги й дарують надію на повноцінне життя.
"Жіноча сила України"
Сьогодні тисячі матерів захисників і захисниць України перебувають у складних емоційні станах: з одного боку, вони пишаються своїми дітьми, але разом із тим щодня тривожаться й бояться за сина чи доньку, які на фронті. Коли стрес та емоції накривають з головою, часом не просто дати раду й самій собі. З усім цим важко впоратися самотужки, попри всю накопичену життєву мудрість. А поділитися переживаннями часто просто немає з ким.
Впоратися з викликами, які зʼявилися під час війни, матерям військовослужбовців допомагає громадська організація "Громадський рух «Жіноча Сила України»". З перших днів повномасштабної війни ця організація реалізує проєкт "Служба психосоціальної підтримки сімей військовослужбовців". Про те, що означає бути мамою військовослужбовця, які питання та проблеми турбують мам тих, хто став на захист своєї Батьківщини, і чому важливо не залишатися на одиниці з викликами, "Рубриці" розповіли психологи ГО "Жіноча Сила України".
"Українські мурахи"
Через повномасштабне вторгнення росії в Україну мільйони наших громадян змушені були терміново залишити свої домівки в пошуках безпечніших місць. Зараз люди продовжують евакуйовуватися з "гарячих" точок поблизу лінії фронту. Усім цим людям потрібен прихисток.
Олександр Калінченко, Роман Андреєв, а ще їхні друзі та партнери знайшли рішення — вони за власний кошт винаймають цілий готель та окремі кімнати на Закарпатті, щоб надати житло, їжу та мінімальний комфорт вимушеним переселенцям.
"Що відбувається, коли зруйновано мурашник? Всі мурахи збираються, починають працювати й швидесенько все відбудовують. Там у нас працює евакуація з гарячих точок. Там наші волонтери відвозять їжу. Там десь через кордон перевозять людей. Там, навпаки, на лінію фронту хлопці їдуть, привозять військовим якісь ніштяки. Тобто такий рух по всій країні, як великий мурашник. А тут, на Закарпатті, наш готель — як прихисток і база, яка концентрує роботу всієї команди", — каже засновник громадської організації "Українські мурахи" Олександр Калінченко. А "Рубрика" розповідає, як працює ініціатива.
"Школа екоактивізму"
Питання екології в післявоєнній Україні стане одним із найгостріших. За даними Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, екологічні збитки через війну перевищили $38 млрд. Ці цифри — тільки попередній підрахунок, адже наразі екологи не мають доступу до окупованих та прифронтових територій. Війна ще триває, але думати про те, як можна покращити стан нашого довкілля після закінчення бойових дій, ми маємо вже сьогодні.
Під час війни у двох громадах Кіровоградщини відкрили школу екоактивізму. Ініціатором проєкту стала громадська організація "Нова Дружківка". Про те, що вивчають у школі та для чого це потрібно, "Рубрика" поговорила з керівницею "Школи екоактивізму" Анною Павленко.
Центр стресостійкості
Комунальники, поліціянти, медики, представники транспортної галузі та численні інші фахівці, які забезпечують життєдіяльність столиці, мають хронічну втому та інші ознаки професійного вигорання. Відтак — потребують підтримки, щоб долати стресові стани та бути "в ресурсі".
У Києві знайшли рішення — тут запрацював перший в Україні Центр стресостійкості. Передусім він планує надати можливість працівникам критичної інфраструктури отримати навички психологічної самодопомоги. Далі вони масштабуватимуть ці знання у своїх колективах і родинах. Крім цього, Центр проводитиме індивідуальні та сімейні консультації для фахівців муніципальної галузі, що переживають втрату, відчувають вигорання, а також родинам військових.
Не кожному потрібен психолог, але кожен має знати, як допомагати собі та іншим — гасло нового закладу. "Рубрика" дізналася, як він працює.
Мобільні групи підтримки для переселенців
Станом на середину березня 2023 року в Україні було зареєстровано щонайменше п'ять мільйонів внутрішньо переміщених осіб (ВПО). А якщо враховувати й незареєстрованих переселенців, то ця цифра сягає семи мільйонів, повідомляла віцепрем'єр-міністерка й міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірина Верещук. За її словами, серед ВПО жінки становлять 60%, діти — 25%, пенсіонери — ще 25%. Усі ці люди стикаються з низкою викликів, які не завжди встигає чи може вирішити держава в кожному конкретному випадку, — це і нюанси соціальних виплат, і юридичні питання, і психологічні проблеми.
Мобільні групи Благодійного фонду "Право на захист" допомагають особам, постраждалим від війни, та діють у рамках проєкту Консорціуму Реагування (Ukraine Response Consortium). Програма здійснюється за фінансової підтримки Бюро гуманітарної допомоги USAID (BHA). Психолог, соціальний працівник та юрист виїжджають у хаби для переселенців і на місцях надають людям необхідні безоплатні консультації. "Рубрика" розповіла про це рішення тут.
Українська в Оксфорді
Інна Сопрончук з підручником, який розробила сама
З початком російського повномасштабного вторгнення багато громадян України, які до війни розмовляли виключно російською, почали переходити на українську. Ба більше — цікавість до мови та бажання не мати нічого спільного з агресором зросли не лише в Україні, а й за кордоном. І якщо раніше українську вивчали переважно діаспоряни, тепер говорити однією мовою з героїчним народом хочуть і ті, хто приймає українців у себе вдома, медики, волонтери, студенти та науковці.
Херсонка Інна Сопрончук викладає українську онлайн як іноземну вже сім років. А з 2022-го має групу очних студентів в Оксфорді та власну школу "Speak Ukrainian". "Рубрика" поговорила з панною Інною про те, як у найвідомішому університеті Великої Британії почали вивчати українську й про те, чому іноземці хочуть її знати.
"Школа супергероїв"
Малюнки учнів "Школи супергероїв"
Заняття у цьому класі не проходить без маски на обличчі. Вчитель не знімає її, навіть коли займається з учнем сам на сам. Бо найголовніше під час уроків у "Школі супергероїв" — безпека та здоров'я її відвідувачів.
"Школа супергероїв" — мережа безоплатних шкіл у медичних закладах, які відвідують пацієнти стаціонарів. Державну установу торік заснував Кабінет Міністрів України завдяки підтримці Офісу Президента та Першої леді. Координують роботу освітніх центрів кураторка Наталія Мосейчук та засновниця, а нині директор державної установи "Школа Супергероїв" Євгенія Смірнова. Наразі освітні центри працюють у Києві, Житомирі, Львові, Харкові та Дніпрі, відкриваються в Миколаївській, Київській та Хмельницькій областях.
"Рубрика" побувала у дніпровському підрозділі. Як викладачі готуються до роботи з дітьми, що борються із захворюваннями, наскільки важливе навчання для маленьких пацієнтів та що спонукає вчителів триматись всупереч всьому — читайте у нашому матеріалі.
