Війна в Україні триває вже вісім років, проте 24-го лютого вона набула нових масштабів. Вже майже рік вся територія України знаходиться під постійною загрозою ракетних обстрілів, тисячі українців загинули, ще сотні тисяч боронять свою країну. Тож найбільше про єдність знають військові. Ніщо не символізує її сьогодні краще, ніж піксель.
У 2022-му було безліч болю. З 24-го лютого й по День Соборності в Україні було оголошено 15 395 тривог. При цьому у Луганській області їх було всього дві. Друга безперервно триває вже 149-ий день. Рахувати, скільки вибухів ми чули, марно. Та щодня ми рахуємо руйнації. Росіяни руйнують наші будинки. Ми ж разом стаємо до роботи й розбираємо завали і відбудовуємо нове.
Більше про єднання ми дізналися й тоді, коли почали ділитися одне з одним одягом, їжею і навіть власними будинками. Зараз в Україні 4,9 мільйонів вимушених переселенців. Гуманітарну допомогу вимушено переміщеним людям давав бізнес, небайдужі іноземці і, найголовніше, інші українці. Склади з одягом та іграшками, автівки, набиті коробками з гуманітаркою та польові кухні — ми точно вміємо допомагати одне одному.
Та ділилися ми не лише речами. Ми ділились і ділимось кров'ю. У цій війні поранення отримують і військові, і цивільні. Кров вцілілих рятує. І їм не потрібно це повторювати.
Попри все, ми знаходимо в собі сили радіти. Чого лише варті щасливі діти на звільненій Київщині, до яких приїхали волонтери, щоб безкоштовно стригти, робити манікюр і масажі всім охочим бодай трохи перезавантажитись і відпочити.
Хай там що, а перемога за нами. Адже ми вміємо те, чого не вміє ворог — любити і ділитися своєю любов'ю. Хоча для росії, безумовно, ми готуємо тільки помсту.