Кінець пісні. Чому "Голос" з'їв сам себе і що буде далі з партією Рудик
З перших же днів перебування фракції «Голос» в парламенті за депутатами звідти закріпилася репутація хороших хлопців: поки деякі «слуги народу» вели бесіди з ескортницею просто з-під купола, однопартійці Святослава Вакарчука намагалися взяти на себе роль найконструктивнішої сили у Верховній Раді. Водночас окремі депутати довгий час взагалі не потрапляли в скандали, але парадокс в тому, що це не допомогло — рейтинги політсили знижувалися з кожним місяцем і вже зараз очевидно, що потрапити до наступного скликання у «Голосу» шансів вкрай мало.
Найгірше те, що всередині партії розгорнулася справжня боротьба, а сперечання стали настільки сильні, що приховати їх вже практично неможливо. Чому колишній проєкт Вакарчука стрімко тоне, як нова лідерка Кіра Рудик намагається підім'яти під себе бренд, що згасає, і чому з цього навряд чи вийде щось хороше — читайте на «Рубриці».
«Скоро вони почнуть розповзатися»
Чутки про те, що справи в керівництві «Голосу» йдуть не дуже добре, з'явилися ще в кінці січня. У ті дні відбувся партійний з'їзд, який обійшовся практично без освітлення в соцмережах і на сайті політсили.
Кілька днів по тому поповзли перші чутки. Як розповідали «Рубриці» інформовані джерела, з'їзд закінчився скандалом між тоді ще членом політради Сергієм Притулою і лідеркою партії Кірою Рудик. На тому ж з'їзді новими членами стали нардепи Інна Совсун, Ярослав Железняк і Андрій Осадчук — всі вони близькі до Рудик і, кажуть, є прихильниками курсу на зближення з Банковою і «Слугою народу».
Після цього Притула демонстративно дистанціювався від того, що відбувається в політсилі та ходять чутки, що вже готується до нового політичного проєкту. Колишній лідер не відреагував навіть тоді, коли про розкол всередині «Голосу» заговорили повсюдно.
Детонатором стали пам'ятні протести прихильників Сергія Стерненка під Офісом президента, коли активісти влаштували погром, розбивши скло і розмалювавши стіни.
Незабаром після цього один з нардепів «Голосу» Ярослав Юрчишин опублікував пост у Facebook, в якому фактично виправдав дії погромників. Така позиція не знайшла розуміння у керівництва партії — зокрема, лідера фракції «Голос» Ярослава Залізняка, який засудив їх «за вандалізм».
Далі конфлікт почав розростатися, проливши світло на глобальні ідеологічні розбіжності бунтарів і керівництва. Незабаром після цього Юрчишин написав в мережі про те, що його і ще шістьох нардепів попередили про можливість виключення з партії — нібито через те, що вони підтримали направлення на розгляд КСУ законопроєкту про НАБУ і ДБР, який дуже важливий для Банкової, оскільки розширює повноваження Зеленського.
У партії спростували інформацію про загрозу виключення, проте проблеми вже не приховати.
«Якщо робити прогноз щодо майбутнього "Голосу" і його ймовірного розколу, то я схиляюся, що він дійсно буде. Ми бачимо, що умовні "розкольники": Юрчишин, Соломія Бобровська, Устинова, Лозинський, винесли цей конфлікт в публічну площину і наполягають на тому, що не збираються шукати компроміс з керівництвом і будуть відстоювати зміни в керівництві. Якщо вони винесли це на публіку і зараз навіть в соцмережах продовжують конфліктувати, то зрозуміло, що можливості включити задню у них вже немає. Швидше за все, розкол відбудеться», — зазначив у розмові з «Рубрикою» політолог Мар'ян Ощановський.
«Плюс з поведінки Притули все помітно. Він ніяк не коментував взаємні звинувачення, які почалися в "Голосі". Перед цим відсторонився, коли були суперечки щодо позиціювання партії. Дуже схоже на те, що він починає працювати над своїм проєктом. Він уже навіть не з'являється на ефірах від імені "Голосу". Таким чином партія втратила найбільш рейтингового члена. Відповідно навіть стимулів у цих людей тягнутися до когось немає — вони самі не вірять в перспективи цього проєкту на наступних виборах. Я думаю, що ближче до наступних виборів вони почнуть розходитися: в наступні рік-півтора ми спостерігатимемо за тим, як вони розповзаються, оскільки кожен думатиме про своє політичне майбутнє і спробує застрибнути в інші проєкти», — додав експерт.
Чи є шанс врятувати «Голос»?
Як розповідало «Рубриці» інформоване джерело в парламенті, зараз у політсили є дві головні проблеми — невиразне позиціювання і проблеми з фінансами.
Перший аспект став цілком прогнозованим наслідком штучності створеної політсили, яка з перших же днів існування виступала за все хороше і проти всього поганого. Фактично, саме таким було політичне кредо її творця Вакарчука, який не зміг побудувати на ньому ні свою політичну кар'єру, ні партію. Другий — його наслідок, оскільки просто зараз «Голос» — це дуже ризиковане вкладення, яке навряд чи принесе інвестору велику користь. Охочих витратити гроші перед виборами навряд чи знайдеться багато.
«А чи потрібно його рятувати? "Голос" — це суміш "недоєвропейскої солідарності" і відбиття одного з прозахідних крил "Слуги народу". Виборець щиро не розуміє, що це за люди, чим вони займаються вже два роки в парламенті й чому він повинен голосувати за них. Немає сильних харизматичних лідерів, немає вже навіть просто відомих осіб і природно, що немає грошей. Українські мільйонери не дурні й зазвичай знають, куди їм є сенс вкластися, а куди точно не треба — ось "Голос" саме другий варіант. Тому грошей на вибори у них буде дуже мало», — сказав у розмові з «Рубрикою» політичний експерт Антон Звягінцев.
Своєю чергою політолог Мар'ян Ощановський вважає, що шанси на порятунок все ж є — хоча і невеликі.
«Зупинити ці відцентрові процеси можна користуючись з двох можливостей: замінити керівництво на більш компромісне, яке знаходитиме спільну мову з усіма групами в фракції. Але це теж не врятує, оскільки "Голос" залишиться низькорейтинговою партією. Тому їм потрібен фронтмен з високими рейтингами, якого у них немає. А розкрутити когось із наявних їм уже не вдасться. Їм потрібен новий Притула або Вакарчук, у якого зі старту буде 3-4%. Тоді можливо, що "Голос" вдасться зберегти», — вважає експерт.
Партійний бунт набирає обертів
Дуже схоже на те, що дві ворожі групи в «Голосі» не хочуть шукати компромісів. Увечері 29-го березня в ЗМІ з'явилася заява відразу десяти депутатів фракції, які вимагають переобрання керівництва.
Причина все та ж — зближення Рудик, Залізняка і компанії з Банковою і «Слугою народу».
«Ми розчаровані відмовою керівництва партії та фракції підписувати постанову про звільнення Генерального прокурора Ірини Венедиктової, попри те, що більшість представників фракції вважають її роботу провальною. Ми засуджуємо ведення керівництвом партії та фракції підкилимних переговорів про входження в коаліцію з партією влади. Ми не бачимо себе в коаліції з політичною силою, яка покриває Татарова і Степанова, призначає Шкарлета, кидає за ґрати політв'язнів, провалила вакцинацію і вірить в мирні наміри Росії. Така коаліція є неприпустимою», — йдеться в заяві депутатів, яку підписала майже половина фракції.
«Ми вимагаємо: детально і відкрито розробити, обговорити та затвердити демократичні зміни в Статут партії, які дозволять усунути практику прийняття рішень однією людиною і розширять повноваження партійних осередків. А також провести нові прозорі та чесні вибори керівництва партії, які дадуть можливість перезапустити роботу партії та фракції «Голос», — вимагають бунтівники.
Дуже серйозний крок, який потребує реакції від Рудик — в іншому випадку політсила може забути хоч про якісь досягнення в парламенті до наступних виборів. При цьому, якщо «Голос» дійсно підтримує справжні демократичні цінності, то з точки зору його лідера було б логічніше погодитися на перевибори — і виграти їх, зрозуміло.
В іншому випадку вже в найближчі місяці ми можемо поспостерігати за сумною кінцівкою проєкту, який так цікаво починався.
Водночас святе місце порожнім не буває і практично немає сумнівів, що вже на наступних виборах ми побачимо новий модний проєкт з прозахідним ухилом — якщо тільки мода на такі ще остаточно не минула.
Як повідомлялось, деякі народні депутати фракції «Голос» оприлюднили спільну заяву, в якій закликають ініціювати проведення з'їзду партії, щоб обрати нове керівництво і змінити статут.
