Що відбувається у західній пресі: реакція журналістів на перемогу Зеленського
Давайте разом поглянемо, як результати драматичних та напружених президентських перегонів виглядають для читачів у Європі та Сполучених Штатах
Фото Reuters
Досі не віриться, але цей день усе-таки настав. Нового президента обрано, можна йти миритися з родичами, спокійно вмикати телевізор та займатися своїми справами. Важливо, що і цього разу до виборчого процесу була прикута увага не лише наших співвітчизників, а й інших країн.
МЕТАФОРИЧНІТЬ БРИТАНСЬКИХ МЕДІА
«Landslide victory» – дуже рекомендую запам'ятати цей вираз. Він фігурує майже в усіх провідних британських виданнях, які писали про тріумф Володимира Зеленського. Переконлива перемога, або якщо буквально, перемога, що за масштабністю схожа на зсув. Саме так ЗМІ туманного альбіону описали більше 70% народної підтримки, яку отримав очільник партії «Слуга народу». Такої потужної підтримки не удостоївся ще жодний український президент.
З іншого боку, як зазначили в Independent, Guardian та Daily Mail, розгромна поразка опонента Зеленського Петра Порошенка стала тривожним сигналом для останнього. Можливо навіть показником, що політична кар'єра ще діючого президента добігає кінця. Реакція суспільства на занадто повільні реформи та нездатність викорінити «ендемічну» за своєю природою корупцію проявилася в тому, що навіть західні регіони України, які традиційно підтримували Порошенка, цього разу віддали голоси на користь іншого кандидата. Тобто, логіка не «за якісно нове», а «проти» старої системи стала одним із вирішальних факторів у поведінці електорату.
Але з іншого боку, є і певний позитив. Мирна та прозора передача влади у процесі демократичних виборів – явище досить нетипове для пострадянського простору. Однак за свідченням як вітчизняних, так і західних спостерігачів, президентська кампанія цілком відповідала заявленим критеріям і створила важливий для колишніх республік СРСР прецедент. Чого тільки вартують самі дебати на НСК «Олімпійській» цієї п'ятниці. Попри легкий театральний присмак вони все ж пройшли згідно з регламентом та мали всі належні атрибути: незручні питання, взаємні обвинувачення, відповіді (або їх відсутність), простір для міркувань.
Деякі видання, як-от The Sun, вирішили нагадати своїм читачам біографію новообраного президента. Поряд із професійними досягненнями, публічністю і потенційним зв'язком із бізнесменом Ігорем Коломойським редактори також нагадали, що Зеленський – перший в історії України президент єврейського походження.
ЩО ТУРБУЄ НІМЕЦЬКИХ КОЛЕГ
А от німці до виборів в Україні поставилися із властивою для них точністю, обережністю та скрупульозністю. Наприклад, більшість таблоїдів при описі новообраного президента зауважили, що він також має беззаперечний прозахідний політичний курс (хоча, наприклад, щодо питання потенційного вступу України в НАТО планує провести всенародний референдум), однак майже одностайно наголосили на відсутності в останнього чіткої програми дій. Про відсутність належного досвіду також не забули. Крім того, як наприклад, зауважили в Spiegel, 41-річний Володимир Зеленський – наймолодший очільник в історії незалежної України. Крім того, досить справедливо увага німецьких видань прикута вже не стільки до результатів голосування, скільки до парламентських виборів, що проходитимуть восени. Як би там не було, але новостворена партія «Слуга народу» повинна буде боротися за місця у Верховній Раді на рівні з усіма іншими політичними силами. І насправді, для новообраного президента протистояння тільки починається.
Цікаво поглянути, що пише про події в Україні інше авторитетне видання Handelsblatt. По-перше, у ньому, як і в інших німецьких газетах цитується широко цитується фраза Порошенка про те, що це рішення народу, і так речі відбуваються в демократичних країнах. А й справді, влучний вислів, така собі «самокритика» прозорості виборчого процесу та беззаперечної легітимізації нової влади з боку старих структур. Не менш інтригуючим, однак, стали відсилка до російських ЗМІ, які, у першу чергу, назвали вибори «розгромною поразкою» Петра Порошенка. Наприклад, згадали про російського політика Костянтина Косачова (голови Ради Федерації з міжнародних справ), який заявив, що новому президенту Кремль бажає стати самостійним очільником незалежної держави (читайте – а не «маріонеткою Заходу»).
Цікаво, що у статті Handelsblatt підкреслюється: причиною поразки Порошенка стало те, що за рахунок зовнішніх (і не завжди близьких пересічному українцю) досягнень і ще більше – страхів (хоча слід визнати, більш ніж виправданих) він частково відвертав увагу суспільства від невирішених внутрішніх проблем.
У статті мова також іде про перші кроки новообраного президента.
Інші акценти розставило німецьке видання Welt. У першу чергу, на горіхи дісталося п'ятничним дебатам. Про них відізвалися як про далекий від політичного протистояння захід, оскільки після кожної фрази опоненти просто переходили на особистості.
Іншим важливим моментом стало висвітлення зв'язків новообраного президента з бізнесмен Ігорем Коломойським: і той факт, що Зеленський за останні два роки 11 разів був у Женеві (де жив колишній власник Приватбанку), і те, що радник з юридичних питань у команді «Зе» – це адвокат Коломойського Андрій Богдан, і що скандально відомий мільярдер обіцяв повернутися в Україну, якщо Зеленський переможе.
Frankfurter Allgemeiner, у першу чергу, продублювало заяву Федерального канцлера Ангели Меркель про те, що Німеччина продовжуватиме підтримувати Україну в її боротьбі за відновлення територіальної цілісності та гідне європейське майбутнє. Також у виданні згадали про те, що Володимира Зеленського вже встиг привітати російський опозиційний політик Олексій Навальний. Він також наголосив, що для пострадянського простору такі вибори є безпрецедентними.
ЩО ЧУТИ ЗА-ЗА ОКЕАНУ?
Досить цікаву думку можна зустріти у статті New York Times. «Тріумф пана Зеленського наносить удар у відповідь по рокам російської пропаганди, що висвітлювала Україну як failed state (недєздатну державу), якою керують фашисти, сповнені духу антисемітизму та презирства до радянських воїнів, які перемогли гітлерівські війська у Другій світовій. Попри те, що за останні роки Зеленський є втіленням тенденції, що призвела до росту кількості незалежних політичних аутсайдерів (не невдах, а тих, хто не дотримується загального курсу) у США та Європі, він уникає багатьох притаманних їм популістських тем (як-от ворожість до меншин чи мігрантів). Так, дійсно, в Україні люди менше турбуються про прихід чужих, і значна частина їх власного населення їде на заробітки в Польщу чи інші багатші країни.
Тобто, правди діти немає куди. Зеленський дійсно став «результатом» провальної у багатьох аспектах політики нинішньої влади та гострою реакцією суспільства на невиконані обіцянки. Але разом із тим, сам факт одностайності вибору та значного кредиту довіри серед переважної більшості населення дійсно закриває питання про легітимність, якою так багато маніпулювала російська сторона протягом останніх п'яти років.
Схожа думка висловлена і в статті Washington Post. Крім того, у ній зауважили, що виборчий процес (і що важливо – навіть самі дебати) для Російської Федерації – просто нездійсненна мрія. Як зауважили цитовані альтернативні російські ЗМІ, нічого подібного на їх території і бути не може. І хоча до розхитування авторитарних конструкцій у середині РФ ще дуже і дуже далеко, приклад успішних виборів, вільного волевиявлення та затятої політичної конкуренції самі по собі можуть стати небезпекою для нинішньої влади в Кремлі.
Саме же Зеленський підтвердив свій прозахідний курс, однак, як підмічено, готовий проявляти більше гнучкості у переговорах із Путіним (не розмінюючись при цьому жодним клаптиком землі). Тим самим, він і запалив надію, і викликав тривогу в суспільстві. Адже до чого може призвести найменша поступливість у переговорах із агресором – відкрите питання. У будь-якому випадку, перед Зеленським стоять значні виклики: об'єднання держави, завершення війни, виведення України з економічного колапсу. Сподіватимемось, що виконати ці завдання йому вдасться краще, ніж тим, хто передає йому владу сьогодні.
