Сексуальна освіта в Україні. Як говорити з дитиною про секс і коли цього чекати від шкіл
Між нашою країною і сексуальним вихованням прірва? Пояснюємо, як це працює в інших країнах і чого чекати від України
Кадр з телесеріалу від Netflix «Сексуальна освіта», в якому творці розповідають про проблеми, з якими стикаються підлітки, починаючи статеве життя, — на фото головний герой і його мати-сексолог
Нещодавно опубліковане дослідження аналітичного центру Copus в партнерстві з агентством Info Sapiens показало невтішні результати про те, як йдуть справи з сексуальною освітою в Україні. Попри те, що більшість — 84% батьків — підтримали сексуальну освіту в школах, виявилося, що більше третини вчителів і батьків насправді не готові дати здорову й адекватну освіту: їх судження переповнені стереотипами та міфами, про що свідчать дані. Наприклад, багато вчителів згодні з твердженнями:
- дівчина, яка носить коротку спідницю і яскравий макіяж, спонукає хлопців до залицянь – 63%;
- нетрадиційна орієнтація потребує лікування – 36%;
- аборт повинен бути заборонений в Україні – 33%;
- молоді люди, які мали кількох сексуальних партнерів, є розпущеним – 31%;
- обговорення питань контрацепції підштовхує дітей до початку/більш активного сексуального життя – 23%;
- займатися сексом до шлюбу соромно – 27%;
- ВІЛ-позитивні діти не повинні вчитися разом з іншими дітьми – 19%.
Про яку сексуальну освіту може йти мова з такими показниками?
Розбіжності в думках про те, якою ж вона повинна бути, колосальні. Так, наприклад, в травні минулого року Асоціація сексологів та психотерапевтів України випустила заяву, на яку в соцмережах і ЗМІ повалився шквал критики. Заголовок звучав голосно: «СТОП СЕКСУАЛЬНА ОСВІТА В УКРАЇНІ».
«Асоціація сексологів та психотерапевтів України — проти сексуального виховання дітей * — виділено червоним в підзаголовку, а нижче виноска, — * виховання через пропаганду гомосексуальних відносин, руйнування сімейних цінностей і морально-етичних основ».
Пізніше в одному з інтерв'ю член організації Михайло Шевченко пояснив, що дітям до 12 років не можна розповідати про гомосексуалізм, тому що саме в цей час вони усвідомлюють свою гендерну роль в суспільстві. Гомосексуалізм сексологи Асоціації представляли як девіацію, і були за це жорстко розкритиковані представниками ЛГБТ спільнот.
Чи буде введений урок сексуальної освіти для дітей до шкільної програми, поки невідомо. Далі коротких коментарів представників влади справа поки не заходить. На початку цього року міністерка освіти Анна Новосад заявила, що не проти сексуальної освіти, але зазначила, що для початку потрібно визначитися, якою вона буде: «Якщо ви говорите, що ми повинні відкрито говорити про сексуальну орієнтацію, і про сексуальну освіту в цілому, то я вважаю, що сексуальна освіта в школі — це важливо, але ми ще повинні знайти підходи, як її правильно впроваджувати. Зараз у мене немає готової відповіді, як зробити так, щоб не зробити з цього ідею, яку дискредитують», — сказала вона.
Проте, сексуальна освіта необхідна. Так вважають багато фахівців, а також радять міжнародні організації, наприклад, ООН і ЮНЕСКО. Сексуальна освіта — це в першу чергу інструмент для того, щоб переконатися, що молоде покоління має достатньо знань на ключові теми: про контрацепцію, безпеку, венеричні захворювання і те, як від них захиститися; а також не спотворене сприйняття сексу, і так далі. Всього 34% молоді у світі демонструють адекватні знання про передачу та попередження ВІЛ. Сексуальна освіта покликана підвищувати обізнаність з цієї та інших ключових тем серед молоді, що зробить їх життя безпечнішим.
Як ставляться до сексуальної освіти в інших країнах?
Безумовно, щоб в Україні з'явилося сексуальна освіта, необхідно визначитися з її концепцією. Як і всі нововведення, що з'явилися в Україні, такий підхід теж може бути запозичений з інших країн, з урахуванням ментальних особливостей, виховання і сприйняття сексу в нашій країні. Розгляньмо, як продовжують впроваджувати сексуальну освіту в навчальні програми європейських країн.
Прекрасний приклад показала Німеччина, де сексуальна освіта вважається суспільним завданням, відповідальність за виконання якої несуть земельні влади, громадські організації, і Федеральний центр освіти з питань здоров'я, який розробляє загальні концепції такої освіти. Сексуальна освіта в Німеччині спрямована на підвищення знань з питань репродуктивного циклу, зміни тіла в період статевого дозрівання, ефективності різних методів контрацепції. Її мета — сформувати позитивне ставлення до сексуальності, з відповідальністю за себе і за партнера.
Сексуальна освіта в Німеччині почалася ще в 50-х роках минулого століття. Спочатку вона була спрямована на ознайомлення з фізіологічними особливостями тіла, а після — поступово ставала менш «пуританською». Втім, питання, яке так активно обговорювалося і в Україні — чи варто розповідати дітям про гомосексуальність на уроках сексуального виховання — постало і в ліберальній Німеччині. 2016 року, коли навчальну програму хотіли доповнити роз'ясненнями про статеві різноманітності, прихильники консерватизму вийшли на громадські акції з вимогами припинити пропагувати гомосексуалізм.
Про ефективність підходу до сексуальної освіти в Німеччині говорять цифри. Згідно з даними Федерального центру освіти, кількість підліткових вагітностей в період між 2004 і 2013 роками скоротилася вдвічі, а німецька молодь демонструє високий рівень обізнаності з фізіологією людини, відповідальний підхід до контрацепції та кращі комунікаційні навички в спілкуванні з партнерами й батьками про статеве життя.
У Польщі уроки сексуальної освіти проводяться в рамках факультативного курсу «Виховання для життя в сім'ї». Предмет був введений в 1973 році, але через сильний вплив католицької церкви його прибрали. У шкільних програмах він з'явився лише через 34 роки, 2007 року. Зараз польське суспільство буквально розколоте на 2 фронти: в жовтні цього року там відбулося кілька акцій з «гомофобусами» — автобусами, які роз'їжджають по місту з наклеєними гаслами «Чому ЛГБТ-лобі хоче навчити дітей? Мастурбації, згоди на секс, першого сексуального досвіду та оргазму. Зупиніть педофілію!». Протести влаштовані прихильниками радикальних партій, які виступають проти сексуальної освіти, оскільки впевнені, що ці уроки «підвищують зацікавленість підлітків порнографією» і «заохочують до частіших занять сексом».
Втім, Польща — не єдина країна, де відбуваються сутички між прихильниками «традиційної» і «нової» сексуальної освіти. Про те, чи варто розповідати дітям про гомосексуальність, мастурбацію, контрацептиви та самоідентифікацію, сперечаються всюди, де шкільна програма включає сексуальне виховання. У Великобританії після перегляду підходів до сексуальної освіти в навчальну програму додали пункт про представників ЛГБТ-спільнот, що викликало обурення батьків школярів, через що ця тема на уроках деяких шкіл поки що не підіймається. В іншому оновлену програму можна назвати досить прогресивною, оскільки вона передбачає розгляд проблем, які можуть виникнути у покоління, що підростає в цифрову епоху, наприклад, питання цифрової безпеки та секстинг — пересилання сексуальних фотографій і сексуальне листування.
Якщо говорити про країни Європи загалом, північні країни вважаються більш розвиненими в плані сексуальної освіти. Про це йдеться в документі, що описує політику країн ЄС в цій сфері. Наприклад, у Фінляндії предмет Health Education обов'язковий для учнів 13-15 років. На уроках дітям розповідають про менструацію, вагітність, статевий акт, контрацепцію, перший сексуальний досвід, знайомства та інфекції, які передаються статевим шляхом, а також про мастурбацію, еякуляцію, аборти, сексуальну етику, емоції та сексуальні меншини.
У Шотландії сексуальна освіта дітей починається в більш ранньому віці: з 5 років їм розповідають про частини тіла і розмноження тварин, з 7 — про природу статевого дозрівання і статевий акт, а старшим учням — про контрацепцію і безпечний секс. Предмет не є обов'язковим. Якщо батьки хочуть дати ці знання своїй дитині самостійно, то можуть відвідати курс Speakeasy, де їм розкажуть, як правильно поговорити з дитиною на делікатні теми.
Як поговорити з дітьми про секс і де взяти потрібну інформацію?
Судячи з усього, Україна ще довго буде прагнути до такого європейського рівня сексуальної освіти. Сподіватися на те, що подібні законопроєкти будуть створені, а тим більше зможуть пройти по довгих законодавчих коридорах, не варто, тому батьки повинні самостійно подбати про сексуальне виховання своїх чад.
Головне, що радять психологи — перестати вважати цю тему табуйованою в сім'ї, називати речі своїми іменами та не перекладати на дітей власні страхи й переживання. Завдання батьків: дати дитині здорове розуміння фізіологічних процесів, навчити гігієни та особистих кордонів, розповісти про безпеку як у звичайному житті, так і в онлайні. Якщо ви не впевнені, що готові до подібних розмов, вам допоможуть книги, які створені для того, щоб батьки читали їх разом зі своїми дітьми. Звертатися до такої літератури можна з найбільш раннього віку. Наприклад, брошура Ради Європи «Правила спідньої білизни» підходить для дітей від 2-3 років — радить секс-педагогиня, авторка програм по сексуальної грамотності для дорослих і підлітків Юлія Ярмоленко. Вона склала добірку з 10 книг, які допоможуть батькам відповісти на незручні питання своїх дітей. Психологиня застерігає:
- Ніколи не робіть, як наші батьки: не підкладайте книгу таємно на стіл або полицю. Таким чином ви показуєте, що хочете, щоб дитина все знав/знала з теми, але говорити про це — не готові.
- Перед врученням обов'язково прочитайте самостійно. Щоб розуміти: які питання підіймаються в книзі, що вам доведеться обговорювати з дитиною.
- Якщо ваш малюк ще не вміє читати, а ви відчуваєте якусь незручність — зізнайтеся в цьому. Скажіть: «Це важлива тема. Тут про гігієну, безпеку, відносини між дорослими. Мені трохи ніяково, оскільки коли я була маленькою, батьки зі мною такі питання не обговорювали. Але я буду намагатися не ніяковіти. Сподіваюся на твою підтримку».
- Якщо дитина вже вміє читати, але час від часу ви читаєте книги разом, запитаєте, як їй/йому буде комфортніше вивчити дану тему: разом або самостійно. Якщо син або дочка зважаться читати самостійно, обов'язково скажіть: «Якщо будуть питання — приходь!».
- Будь-яку книгу важливо обговорювати після прочитання. Можна запитати: «А що тобі найбільше сподобалося? Що здивувало? Що було новим? Що тепер будеш робити інакше?». Якщо дитина не йде на діалог, ніяковіє, не хоче відповідати, тоді розкажіть, що вас в книзі зачепило, що сподобалося, що вважаєте найважливішим, який малюнок здається найбільш милим і цікавим.
- Пам'ятайте, що добре, якщо обоє батьків включені в процес статевого виховання. Разом обговорювати книгу і веселіше, і корисніше, і цікавіше!
Нещодавно ми писали, що в Данії на дитячому телеканалі почали показувати мультик про людину з «найдовшим у світі пенісом», що викликало бурхливу реакцію.
