Не примха, а поведінковий розлад: синдром дефіциту уваги у школярів і що з ним робити

Богдан Петришин

Учень рухливий, імпульсивний, має проблеми з концентрацією уваги й самоорганізацією? Причиною таких поведінкових особливостей може бути синдром дефіциту уваги з гіперактивністтю (СДУГ). Про те, як допомогти таким дітям досягати успіхів у навчанні, команді проєкту «Навчаємось разом: дружня школа» розповіла лікарка-невролог Галина Друк.

Що таке СДУГ?

СДУГ — це поведінковий розлад, причиною якого є недостатньо зрілі лобні долі — ділянки головного мозку, які відповідають за увагу і самоконтроль. Рассел Барклі, американський професор психіатрії, експерт зі СДУГ, вивів так зване «Правило 30%»: емоційно-вольова сфера, самоконтроль і здатність планувати дії у дітей зі СДУГ сформовані на 30% нижче їхнього біологічного віку. Тобто в 6 років дитина поводиться як 4-річна. З віком мозок може «дозріти», і вона наздожене нормотипових ровесників. Та доки це відбуватиметься, школяр ризикує отримати стигму «некерованого», а його батьки — почуття провини, тож краще звернутися по допомогу до фахівців. 

Діагностувати СДУГ можуть тільки лікарі — невролог та психіатр після тривалих спостережень. 

Як розпізнати СДУГ у школярів?

«Деякі ознаки СДУГ можна помітити вже в перші місяці життя дитини. Вона дуже швидко збуджується, не любить сповивання, тепла, її важко заколисати, а сон короткотривалий,  — розповідає лікарка-невролог Галина Друк. — При цьому важливо пам'ятати, що лобні долі у 95% дітей «дозрівають» до семи років. До цього віку непосидючість, емоційність та імпульсивність — варіант вікової норми. Офіційно діагноз СДУГ ставлять по досягненню дитиною семирічного віку», — каже експертка.

Типовий учень зі СДУГ важко проходить період адаптації до школи: 

• він активний, постійно перебуває у русі; 
• під час уроку важко зосереджується, може розгойдуватися на стільці, стукати ручкою по столу;
• відчуває труднощі з дотриманням графіків і правил, не може самостійно організувати своє робоче місце, часто губить речі; 
• забагато говорить, викрикує відповіді з місця, не дослухавши питання вчителя;
• не може чекати своєї черги, радіє і засмучується надміру, тому ризикує стати об'єктом глузування у дитячому колективі. Часто береться за якусь справу, але не доводить її до завершення, бо швидко втрачає інтерес. 

Але наявність будь-якої з цих ознак не дає підстав встановити діагноз СДУГ.

«Більшість дітей молодшого шкільного віку дуже активні й не доводять почату справу до кінця. Але їхня активність має певну мету і, якщо дитині допомогти, вона, зазвичай, завершує почату справу, — наголошує експертка. — Дітям зі СДУГ це дається важко. Крім того, попри низький рівень концентрації уваги, в повсякденному житті їм властивий так званий «синдром гіперконцентрації». У цьому стані дитина захоплена лише однією справою, ігнорує всі інші подразники, зокрема, потребу в їжі та сні. Важливою ознакою СДУГ є складність формування досвіду та невміння користуватись ним. Поведінку, схожу до СДУГ, можуть мати також нормотипові діти, які тривалий час перебувають у стресових ситуаціях, мають захворювання щитоподібної залози тощо». 

Як організувати навчання? 

Діти зі СДУГ можуть мати високий рівень інтелекту, але невміння концентруватися довго на виконанні завдань та контролювати себе може перешкоджати їхній успішності. Навчання у школі таким дітям краще розпочинати після 7 років. Легше навчатися в класах зі зменшеною кількістю учнів (до 15 осіб). 

Важливо, щоб педагоги були проінформовані про те, що в учня діагностовано СДУГ, знали специфіку взаємодії з ним, розуміли, чому він поводиться саме так. «Традиційні» засоби виховання — зауваження, критика, винагороди та покарання — для таких дітей неефективні.

«Для покращення успішності дитини з СДУГ важливе створення і постійне повторення «ритуалів». При цьому кожен «ритуал» повинен складатися із коротких дій, які виконуються у певній послідовності. Вводити його потрібно поступово, але безперервно», — радить лікарка.

Наприклад, для закріплення ритуалу «зробити домашнє завдання» дитині потрібно дати вказівки: 

1. після гри, їжі, перегляду мультфільму, коли на годиннику буде певний час, беремо шкільний рюкзак;
2. розгортаємо щоденник, перевіряємо, що задали додому;
3. дістаємо підручник і зошит з першого предмету в розкладі;
4. виконуємо домашнє завдання.

«В залежності від сили прояву СДУГ, пункти «ритуалу» вводяться поступово. Тобто учень може спершу лише в заздалегідь визначений час відкрити рюкзак, дістати щоденник. Після цього можна дозволити йому відволіктися на декілька хвилин. Наступного разу намагаємось виконати ще 2-3 пункти. Поступово до автоматизму буде доведений весь ритуал. Діти зі СДУГ часто «мислять образами», тож послідовність дій можна намалювати й повісити на видному місці. Не варто вимагати від учня повністю виконати домашнє завдання з першої ж спроби, але й лишати все напризволяще теж не можна», — застерігає неврологиня Галина Друк.

Адаптація до школи відбудеться легше, якщо врахувати такі моменти:

• діти зі СДУГ часто потребують денного сну, тому краще обирати школу-садок, де є така можливість, або не залишати учня на групу подовженого дня;
• уникати всього, що заважає концентрації уваги — шуму, зайвих речей в інтер'єрі. Щоб учень не відволікався на однокласників, саджати його за першу парту перед учителем. На парті мають бути лише ті речі, які потрібні для виконання завдань; 
• варто пам'ятати, що гіперактивна дитина не може довго лишатись на місці, їй необхідно рухатися. Мета не в тому, щоб змусити сидіти нерухомо 45 хвилин; достатньо, щоб вона не заважала іншим. Під час уроку таким дітям варто давати доручення, що потребують руху — роздати зошити, принести крейду. Влаштовувати фізкультхвилинки, адже вони корисні для всіх;
• допомагати з плануванням робочого часу і простору. Календар, годинник, пленер — все це допоможе структурувати робочий час; 
• залучати до комунікацій та групових активностей — допомагати формувати навички спілкування; 
• створювати ситуації успіху для дитини — допомагати реалізуватися в тому, що учневі вдається добре, щоб він міг відчути себе талановитим та компетентним;
• записати учня в спортивну секцію. Обирати ті види спорту, що допомагають розслабитися — плавання, дитячу йогу. Велоспорт, катання на самокаті, лижах, прогулянки на свіжому повітрі також важливі в будь-яку пору року. Видів спорту з підвищеним ризиком травматизму, наприклад, бойові мистецтва, краще уникати. За можливості, облаштувати вдома спортивний куточок — шведську стінку, фітбол, балансир;
• дитині з СДУГ дуже потрібні спокійні та врівноважені дорослі поруч, тож важливо дбати про себе, щоб мати ресурс займатися дитиною.

«Програма Нової української школи адаптована до освітніх потреб дітей зі СДУГ, — резюмує Галина Друк. — У молодших класах немає бальної системи оцінювання, багато часу приділяється фізичному розвитку учнів, у класі обов'язково є ігрові зони, багато візуальних дидактичних матеріалів, конструктори Лего. До того ж школярів навчають працювати в колективі».

Концепція НУШ передбачає включення в освітній процес усіх дітей. Створення умов для ефективного навчання дітей зі СДУГ — можливе в умовах звичайної загальноосвітньої школи за умови скоординованих дій батьків та вчителів.  

Авторка: Наталка Шаманова, журналістка Проєкту «Навчаємось разом: дружня школа» 

↓Читайте також

Виправлення вимови й поліпшення дикції: вправи для школярів

Школяр переживає за майбутнє планети: що робити? Прості екозвички на щодень

Як захистити дитячий сон від згубного впливу гаджетів: ідеї, які працюють