Між Зеленським та Путіним: про що говорять результати перемовин з Байденом
"Рубрика" розкриває деталі зустрічі Байдена та Зеленського та пояснює, чому її результати не влаштовують Росію
Рубрика
Зустріч Зеленського з Байденом стала успішною.
Так, ця думка — непопулярна. Так, є дуже багато скепсису. Так, очікування були дуже високими.
Але.
Невже хтось справді вважав, що президент США після розмови зі своїм українським колегою задушить санкціями "Північний потік-2"? Чи пообіцяє не сьогодні-завтра прийняти нас до НАТО? Чи розмістить свої "афганські" війська на кордоні України з РФ?
Що було так?
Зеленський, серед іншого, повертається з Вашингтона зі Стратегічною оборонною рамковою угодою з 5-річним терміном дії, підписання якої ще близько місяця тому було під питанням. А ще — з військовою допомогою на 60 млн доларів, що включає ПТРК Javelin та інше летальне/нелетальне обладнання.
Крім того, уряд США надасть Києву 45 млн доларів гуманітарної допомоги через війну на Сході. А ще — 12,8 млн доларів для боротьби з COVID-19 і підтримку холодильного ланцюга зберігання вакцин.
Також Байден надав Зеленському особисті гарантії, що покарає Кремль, якщо той використає газогін "Північний потік-2" у якості зброї.
А ще Україна отримала можливість залучити 3 млрд доларів для фінансування американського експорту в Україну — і ця сума може бути збільшена в ході розвитку проектів.
Звісно, можна було сподіватись і на більше.
Що було не так?
Так, скажімо, у спільній заяві України та США не йдеться про підтримку Вашингтоном зближення України з НАТО — ні про членство, ні про надання ПДЧ, ні навіть про "колись настане час і Україна увійде до Альянсу".
Злегка бентежить і той факт, що Білий дім досі не визначився, яким буде рівень його залученості до переговорів щодо Донбасу. І чи буде така залученість узагалі.
А ще Київ сподівався на 100 млн доларів безпекової допомоги, а не 60 мільйонів. Та й гарантії Байдена щодо можливих санкцій проти "Північного потоку-2" особливої впевненості не вселяють.
Крім того, в частині спільної заяви щодо структурних змін в Україні зобов'язання на себе брав переважно Київ.
Головними завданнями такої "домашньої роботи" для Зеленського стали забезпечення ухвалення законодавства для захисту повноважень чинного директора НАБУ, а також забезпечення прозорого та надійного процесу відбору його наступника і обрання керівника САП "відповідно до найкращих міжнародних практик".
Понад те, Україна має продовжувати судову реформу, впровадити низку норм стосовно захисту прав людини тощо.
Але з іншого боку — і це чи не найголовніше, — спільна заява України та США не містить у собі згадки ні про Мінські угоди, ні про виконання капітулянтської "формули Штайнмаєра". А це свідчить про те, що здавати інтереси України Вашингтон наміру не має. Що неабияк дратує Росію.
Не менш цікавими виявились і деталі самих переговорів.
По-перше, вони тривали вдвічі довше, ніж планувалось. По-друге, Зеленський піднімав на них питання, яких би Байден прагнув уникнути і загалом, і не боявся суперечити главі Білого дому.
По-третє, як і після зустрічі з Путіним в червні цього року, Байден не дав спільного брифінгу з Зеленським. Понад те, він взагалі не вийшов до преси — це зробив лише президент України.
По-четверте, зустріч із Зеленським відбулась після перемовин Байдена з Путіним. А ще — під знаком того, що російському президенту він запропонував зустрітись сам, а зустріч з українським мало того, що відбулась з ініціативи Києва, так ще й кілька разів відкладалась.
По-п'яте, по завершенню перемовин Зеленський виглядав змученим, що відразу породило купу здогадок, що Байден його вичитував, що відбулась велика ЗРАДА тощо.
"Рубрика" підбиває підсумки зустрічі президентів України та США, а також розшифровує поведінку її учасників разом із міністром закордонних справ у 2003-2005 та 2010-2012 роках Костянтином Грищенко та експертом з питань зовнішньої та безпекової політики, дипломатом Олександром Харою.
Чому зустріч Байдена й Зеленського — успішна
"Зустріч Зеленського та Байдена відповідає максимально можливим сподіванням", — вважає Костянтин Грищенко.
Він звертає увагу на події, що передували перемовинам — прихід до влади в Афганістані талібів, після того, як Вашингтон почав виводити свої війська з цієї країни, а також досить напружену ситуацію в самих США з руйнуваннями, спричиненими ураганом "Іда".
"Враховуючи всі обставини, всі події перед візитом нашого президента до США, зустріч стала однозначно достойною та вдалою", — резюмує Грищенко.
Такої ж думки дотримується і Олександр Хара.
Акцентуючи на певних скептичних настроях щодо України, які панують в адміністрації Байдена, він констатує, що той результат, з яким наш президент повертається до Києва, є максимальним.
"Якщо дивитись об'єктивно — без якихось симпатій чи антипатій, які транслюють опозиційні сили, — Зеленський зробив максимум, що міг зробити в тих умовах, в яких ми знаходимось", — оцінює результат зустрічі дипломат.
При цьому він звертає увагу на те, що вже "сам факт такого візиту є позитивним" — на фоні певної "паузи у відносинах держав, яка була ще з часів [попередника Байдена] Трампа".
Також Хара називає позитивними заяви президентів та оприлюднені по завершенню зустрічі документи — щоправда визнаючи: проривними вони не стали.
"Ці заяви і документи не дають максимального поштовху, однак вони засвідчують зростання рівня підтримки України з боку США", — зазначає він.
Чому перемовини затягнулись
Розмова між Байденом та Зеленським була відвертою й конструктивною, розповідає Костянтин Грищенко. Це й стало однією з причин того, що вона стала більш, ніж вдвічі довшою, ніж планувалось спочатку.
Нагадуючи, що зустрічі передувало "підписання цілком позитивних угод" (зокрема, між НАЕК "Енергоатом" та американською Westinghouse electric про спільне будівництво енергоблоків АЕС в Україні — ред.), а після неї була оприлюднена спільна заява, що визначає порядок денний у відносинах країн на найближчий час, він зауважує, що таким чином "президенти отримали час, аби обговорити якісь речі, що виходять за рамки домовленого".
І це, за словами Грищенка, є "непоганим знаком для України".
"За моєю інформацією, президенти мали чоловічу, відверту, конструктивну розмову. І виходячи зі стримано-оптимістичного настрою Зеленського після неї, вона була успішною", — зазначає екс-міністр.
Зеленський хотів більшого
Попри очевидну успішність перемовин із Байденом, сам Зеленський може сприйняти їхній результат як не дуже вдалий, зазначає Олександр Хара.
На його думку, цьому може сприяти той факт, що український президент хотів заручитись набагато більшою підтримкою з боку США.
"Зеленський мав на меті переконати Байдена, що Україну слід підтримувати в різних вимірах набагато більше. Однак від самого початку було зрозуміло, на що американці можуть піти, а на що — ні", — пояснює дипломат.
Втім, зауважує він, український президент має бути задоволений тим, що йому вдалось встановити особистий контакт із Байденом на тлі стягування Росією військ до кордонів України, яке відбувалось навесні 2021 року.
І з огляду на реакцію Кремля, це, за його словами, само по собі стало неабияким успіхом: "Всі ж чули, як секретар Ради безпеки РФ погрожував, що США кинуть Україну, як кинули Афганістан і як він порівнював нашу владу з "Талібаном"?".
Зеленський був жорстким, а невихід Байдена до ЗМІ зіграв на руку Україні
Під час переговорів Зеленський не лише не відмовчувався, а й часом досить жорстко розмовляв із Байденом, каже Костянтин Грищенко і наголошує: про це кажуть у самому Білому домі.
"Зеленський сам сказав, що розмова була чоловічою. А тому не виключено, що там були не зовсім зручні елементи, на які Байден міг звернути увагу. Але з того, що я чув від американців, з українського боку також була досить наступальна позиція", — розповідає екс-міністр.
Також він звертає увагу на те, що відмова Байдена від спілкування зі ЗМІ після зустрічі є плюсом для України — позаяк американські журналісти зосередилася б на внутрішніх питаннях, виявивши таким чином абсолютну незацікавленість до Зеленського.
А це могло би применшити значення перемовин.
"Для Байдена виходити до американської преси, яка б усі питання ставила про Афганістан та, можливо, ураган на півдні країни, було б дуже незручно. Та й нам це було б не дуже корисно", — роз'яснює Грищенко.
Чому український президент виглядав втомлено
Втома, яка читалась на обличчі Зеленського, коли він спілкувався з журналістами після розмови з Байденом, є наслідком його дуже напруженого графіку під час візиту до США, пояснює Костянтин Грищенко.
"Графік Зеленського був надзвичайно напружений. Розмова з Байденом — серйозною. Тому такий і результат", — зазначає він.
Водночас екс-міністр зауважує, що іншою причиною такого стану президента України є дуже куций політичний досвід.
"По Байдену ніколи не можна сказати, який у нього настрій. Він — людина, яка має більше досвіду, ніж років у нашого президента. Тому природно, що очікувати від Зеленського такої ж зваженості й неемоційності не варто", — підкреслює Грищенко.
Чому зустріч із Путіним ініціював Байден, а зустріч із Зеленським — Україна
Той факт, що президенту РФ Путіну Байден сам запропонував зустрітись, є наслідком виключно весняних погроз Кремля розпочати повномасштабне вторгнення в Україну, пояснює Олександр Хара.
При цьому він зауважує: саме це й було головною метою путінської ескалації.
"Зустрічі з Байденом Путін досяг завдяки погрозам. Так, саме цей розвиток подій і був прораховний у Кремлі. І саме завдяки цьому й були досягнуті і дзвінок Байдена Путіну, і їхня зустріч. Але Москва отримала бажаного виключно погрозами", — роз'яснює дипломат.
А от зустріч Байдена і Зеленського, своєю чергою зазначає Костянтин Грищенко, стала наслідком бажання України після зустрічі глави Білого дому з Путіним і канцлером Німеччини Меркель нагадати йому, що "наші інтереси і проблеми виходять за рамки того, що він міг почути він них".
"Порівнювати зустрічі з Байденом Путіна і Зеленського не можна. Завданням України було спокійно представити те, що важливо для нас. І це вдалось", — констатує екс-міністр.
У той же час Олександр Хара наголошує: кількаразові перенесення зустрічі Байдена з Зеленським не можна розглядати в контексті байдужості США до України — адже причиною для цього стали зовнішні обставини, зокрема, ситуація в Афганістані, які вийшли для американського президента на перший план.
Водночас, він підкреслює: Україна абсолютно без втрат для себе могла б перенести цю зустріч на ще пізніший термін, однак, вочевидь, відмова від такого рішення з боку Києва полягала в його бажанні провести перемовини в той час, коли більшість конгресменів перебуває в Конгресі, оскільки "Конгрес є набагато радикальнішим у підтримці України та протидії РФ, аніж Білий дім".
Про реакцію Росії
Спільна заява України та США, у якій не згадуються Мінські угоди, а робиться наголос на статут ООН та міжнародне право, неабияк обурила Росію, розповідає Олександр Хара.
"Безумовно, що главу російського МЗС Лаврова та інших їхніх ділків це дуже бентежить. Тому Україні варто бути готовою до відповіді Росії", — підкреслює дипломат.
На його переконання, такою відповіддю стане ескалація бойових дій на Донбасі — що, втім, лише підтвердить: плани Кремля щодо України не збулись.
"Для нас така реакція Москви [на відсутність у спільний україно-американській заяві згадок про Мінські домовленості та формули Штайнмаєра] є позитивною. Так, на жаль, стане більше стрілянини на Донбасі, але засвідчить, що ми не втрапили в капкан різних трактувань "Мінська-2" і що на нас ніхто не тиснутиме — як цього хотіли в Москві", — резюмує Хара.
