Притула не стане новим Зеленським. Для чого ж він створює свою партію?
"Рубрика" розбиралась з головними питаннями, що виникли після заяви Сергія Притули про створення власної політсили.
Рубрика
Володимир Зеленський майже відбув половину свого президентського терміну і, очевидно, вже почав готуватись до виборів на термін другий. Верховна Рада поки ще ледь помітно, але також відчуває наближення виборів свого ювілейного – десятого – складу. "Нові обличчя" вже не нові і падіння їхніх рейтингів однозначно це засвідчує.
Однак враження від перемоги цих нових облич, які "зробили" обличчя старі, ще настільки свіжі, що спробувати використувати цей прийом знову з'являються ще новіші охочі. Чи радше такі, які хочуть, аби про них говорили саме так.
До прикладу, екс-спікер Ради Дмитро Разумков. Він ще до відставки фактично прямо заявив, що створюватиме нову політичну силу, у якій заправлятиме самочинно. І з якою, вочевидь, піде на вибори.
Такі ж плани мають і мер Києва Кличко та прем'єр часів Порошенка Гройсман.
Однак усі вони поки скромно озвучують наміри про наміри та загалом не кажуть нічого конкретного.
На відміну від Сергія Притули.
За якийсь час після звичного для, як виявилось, мертвонародженої партії "Голос" виходу з її складу найвпізнаванішого члена, Притула оголосив про створення власної партії. Відверто: галасу цим він не наробив. Проте остаточно засвідчив, що в політику йде усвідомлено і більш-менш надовго. Чим одразу викликав порівняння себе з Зеленським, а не з Вакарчуком, якого всім світом просили балотуватись як не в президенти, то бодай в народні депутати. І який потім самостійно, вдруге поспіль, склав із себе депутатські повноваження.
А ще Притула, як і Зеленський, — комік. І нікуди від цього іміджу не подінеться.
Однак далі заяви про створення партії Притула поки не пішов. Ні назви, ні орієнтирів, ні завдань він не назвав. Щоправда, пообіцяв зробити це в майбутньому, але коли саме воно настане, не сказав також.
Це не каменюка в його город. Адже очевидно, що Притула націлився на вибори в Раду. А отже, час на підготовку ще має. Тож не дивно, що розкривати всі карти тут і зараз він не хоче — так можна і допуститись фальстарту.
Тим не менш, яку-не яку, але політичну перспективу Притула однозначно має: близько 3% особистого рейтингу є достойною платформою для старту. А це, вкупі зі всеукраїнською впізнаваністю, змушує пильно придивитись до нього як до політика, що обзаводиться власною партією, та поміркувати, що з цього вийде.
Фото: goloszmin.org
З чим Притула йде у велику політику
Звісно, паралель Зеленський – Притула напрошується сама собою. Однак, на жаль для останнього, повторити подвиг головного "слуги народу" йому не вдасться.
І то не тому, що популярність Зеленського-артиста була вищою, ніж Притули-артиста. А бо про Зеленського-політика українці спочатку знали лиш те, що його сценічне альтер-его Верховну Раду в мріях розстрілює та на владу матюкається. І це їм, очевидно, подобалось. Факт є фактом: людині без політичного досвіду повірили.
А от людині з політичним досвідом вже вірити не будуть. Бо в ділі його вже побачили — і зрозуміли, що Притула і близько не новий месія. А ще, бо наразі "діло" це можна описати двома словами: таке щось.
Згадуймо. Спочатку Притула записався до виборчого списку "Голосу", однак свідомо поставив себе на непрохідне місце, мотивуючи таким чином своїх прихильників активно голосувати за цю партію. До Ради не пройшов, але "плюсів до карми" добрав однозначно, утвердивши про себе враження як про політика, для якого ідея > власні амбіції.
Потім пішов на вибори мера Києва, де з відверто сірою кампанією програв навіть всіма забутому регіоналу Попову. Звісно, перемоги над Кличком від нього ніхто не чекав, але й програти людині, проти якої свого часу ледь не все місто виступило, м'яко кажучи, не дуже почесно. Тому тут мінус.
Ну а історія з поствакарчуківським "Голосом" так само тоскна, як, по факту, і сама партія. Тому й виходить таке щось.
Тим не менш, на відміну від того ж "Голосу", політичне майбутнє у Притули є. Хоч і не безхмарне. Звісно, до парламентських виборів все ще може добряче змінитись, однак наразі йому та його партії пророкують долю "Самопомочі", чиїм ідейним "правонаступником" небезпричинно називають і "Голос". І на чий електорат нова партія й орієнтуватиметься.
"Зараз уже можна казати про передчасну політичну смерть "Голосу", який розпався на кілька груп, що ворогують між собою. Але електорат свій партія втратила. І тут яскравий Притула може себе проявити", — зауважив під час розмови з "Рубрикою" політолог Андрій Золотарьов.
"Електоральна база партії, яку має намір створити Сергій Притула, — це виборці "Голосу". Мова йде про тих, хто розчарувався в партії після відходу з неї Святослава Вакарчука. Йдеться про молодих городян (18-40 років ), які проживають в центральних і західних регіонах країни", — упевнений політичний експерт Фонду "Демократичні ініціативи" Петро Бурковський, чиї слова наводить "Апостроф".
Іншими словами, наразі політичне майбутнє партії Притули бачиться таким, що до Ради вона якщо й зайде, то малими силами. І ваги особливої не матиме.
Фото: segodnya.ua
Відібрати голоси в Порошенка
"Чешеться Порошенко. Пізно чешетесь, Петре Олексійовичу", — казав Притула, ще коли з довгим волоссям ходив.
І, схоже, має намір повторити це з трибуни Верховної Ради після виборів. Адже окрім електорату "Голосу" він однозначно цілитиметься у виборців "Європейської солідарності".
"Притула гратиме на електоральному полі Порошенка. І може стати для нього досить серйозною проблемою. Адже коли в тебе рейтинг перевищує 30% і від нього "відкусять" 2-3 пункти, на що Притула може цілком сподіватись, то це для тебе мине практично безслідно. Однак якщо ці 2-3% відняти від 15-18%, які зараз є у Порошенка, то це відчутно відіб'ється на кінцевих показниках", — пояснює Золотарьов.
Але що Притула може запропонувати виборцям Порошенка? Відповідь, насправді, дуже проста. Ще вищий рівень патріотизму. І мова тут не так про імідж Притули, який ще з камедіклабівських часів позиціонував себе затятим українцем (хоча про нього також), як про його реальні дії, які доводять сильну любов до України.
Притула — відомий волонтер. Він неодноразово передавав українським військовим усе необхідне для оборони країни від агресії РФ. І прихильники "гетьмана" Порошенка байдужими до цього лишитись не зможуть.
"Петро Олексійович позиціонує себе "головним патріотом", що періодично катається на фронт, роздаючи там полуницю і цінні поради. З точки зору "порохоботів", Сергій Притула, який закуповує для армії амуніцію, квадрокоптери, паливо і ліки, є небезпечним конкурентом", — впевнений журналіст Володимир Шевчук.
З іншого боку, не варто виключати й того, що Порошенко та Притула замість з'ясовувати, хто з них більше любить Україну, об'єднаються і підуть на вибори разом.
"Для Порошенка це було б гарним ходом", — зазначає Золотарьов.
Фото: goloszmin.org
Хто платитиме
Можна вперто позиціонувати себе як принципового політика, який не продається, однак без фінансової підтримки, що забезпечить утримання широкої мережі осередків-агітаторів; без доступу на великі телеканали — аби говорити на всю країну, а не лише до фоловерів у соцмережах, в Україні серйозним політиком не стати.
А забезпечити це можуть, на жаль, лише олігархи та ті, хто намагаються такими вважатись. Тому як би того, імовірно, Притулі та його поточним прихильникам не хотілося, "здатись в оренду" чи бодай просто позичити грошей йому таки доведеться.
У кого?
Звісно, що найлогічніше — у Віталія Хомутинніка. Того, хто колишній регіонал, а ще власник радіостанції "Любимое радио", страхової компанії "Брокбізнес" та, опосередковано, журналу Фокус. І тому, хто родич Притули: всім же відомо, що його дружина є рідною сестрою дружини Хомутинніка.
Втім, в оточенні самого Хомутинніка запевняють, що наразі той грошей Притулі давати наміру не має — бо "на даний момент не вірить в його політичне майбутнє". Хоча при цьому й припускають, що згодом колишній регіонал "може вкластися" в проект.
Іншим можливим спонсором називають зятя другого президента Кучми та автора скандальної статті "Україна має піти на болючі компроміси для миру з Росією" Віктора Пінчука. Який, власне, уже є роботодавцем Притули, бо ж саме йому належить "Новий канал", на якому той працює.
Крім того, за інформацією "Телеграфа", у Притулу не проти вкласти гроші ще один екс-регіонал та бізнесмен Андрій Веревський, а також гендиректор інвесткомпанії Dragon Capital, що володіє холдингом НВ і виданням "Українська правда", Томаш Фіала.
"Партія — це ініціатива не лише Притули. І за певний час ми побачимо утримувача цього проекту", — переконаний Золотарьов.
Фото: УП
Перспективи…
…наразі дуже сумні. Адже з одного боку партія Притули, як уже зазначалося, має всі шанси піти шляхом, протоптаним "Самопоміччю" і заасфальтованим "Голосом".
А з іншого – стати партією, що не так сама набирає голоси, як відбирає їх в інших. Інструментом для своїх спонсорів.
"Навіть якщо Притула не пройде до Ради, він може виконати свою іншу місію — відібрати голоси в інших. Скажімо, у того ж таки Порошенка", — прогнозує Золотарьов.
"Вар'ятська" версія партії
Густий слід політичних факапів замість бодай простенького шлейфу перемог. Дуже неоднозначні можливі спонсори. Ще більш неоднозначні потенційні цілі. Далеко не залізні шанси потрапити до Ради. На жаль, але наразі партія Притули виглядає так.
А були ж часи, коли він чітко і ясно викладав програму своєї політсили. І прихильників тоді мав явно більше.
