У чому проблема?
Занедбані будівлі громадського призначення є чи не в кожному українському селі. Часто це одноповерхові невеликі будинки, у яких ще в радянські часи розташовувалися магазини, відділення пошти або сільрада. Колись біля таких будівель вирувало життя — сюди приходили у справах і просто потеревенити майже всі місцеві жителі. Але з часом сільмаги та "контори" перебралися у більш сучасні та зручні приміщення, старі ж будівлі стали занепадати, а їхні подвірʼя заростати бур'янами.
Яке рішення?
Типові сільські магазини. Фото: проєкт "Сільмагія" фотографа Ігоря Метода
Колоритні сільські будівлі — важлива частина української архітектури 20 століття, яка не має зникати, вважають в ГО "Еколтава". Тут вирішили подарувати друге життя старим будівлям. За підтримки Проєкту USAID "ГОВЕРЛА" екоактивісти розробили на базі занедбаних сільських магазинів 3D дизайн типового "зеленого острівця" або пункту роздільного збирання побутових відходів.
Як це працюватиме?
"Еколтава" — це незалежне об'єднання експертів та екологічних активістів, засноване у 2013 році. Розпочавши свою діяльність з суботників та екологічних фестивалів, останні декілька років організація підтримує українські громади у впровадженні екологічних рішень та переході до природоорієнтованих практик.
"Коли у 2022 році в Україні запустили реформу управління відходами, ми захотіли зробити щось потужне (навчання, стратегічні плани, просвітництво), щоб допомогти громадам почати її впроваджувати на місцях", — говорить директорка ГО "Еколтава" Юлія Мельник.
Того ж року "Еколтава" виграла конкурс, а у 2023 розпочала реалізацію проєкту "Підтримка реалізації системи управління відходами на місцевому рівні", в рамках якого і була розроблена концепція "Зеленого острівця".
Що таке "Зелений острівець"?
ЗD-макет пункту роздільного збирання побутових відходів на базі сільського магазину
За задумом "Еколтави", "Зелений острівець" — це пункт роздільного збору близько 20 видів побутових відходів для їх подальшої переробки, а також утилізації. Фактично в ньому має збиратися все те, що не збирають звичайні підприємці й контейнери біля будинків. Скоро, звертають увагу в "Еколтаві", такі пункти сортування відходів будуть обов'язковими для кожної громади. Водночас в організації хотіли, аби "Зелені острівці" зберегли функцію громадського простору. Щоб жителі населеного пункту, де буде облаштовано таку сортувальну станцію, мали цілковите "дружнє" її сприйняття.
"Ці будівлі мають продовжувати служити громадам, і що важливо — відповідати засадам сталого розвитку", — кажуть в "Еколтаві".
Тому у своєму проєкті організація замість нового будівництва розглядає саме можливість ревіталізації вже наявних споруд. Перетворення їх на суспільно-корисні екоострівці, де мешканці могли б провести час за корисною і відповідальною справою, та просто зустрітися.
"Оскільки «Еколтава» допомагає розвивати систему управління відходами у громадах, ми прагнемо, щоб «Зелений острівець» став невіддільною частиною цієї системи, щоб він був також доступний для маломобільних груп населення", — додає Юлія Мельник.
Пандус на вході у "Зелений острівець"
Дизайн майбутнього "Зеленого острівця" виконаний у вигляді 3D візуалізацій.
В усіх будівлях, які можуть перетворитися на Зелений острівець, і зокрема сільмагів, є певні риси, які говорять про типовість таких споруд. Це вхід та під'їзд безпосередньо з вулиці, додатковий службовий вхід, приблизно однакова площа — близько 50 квадратних метрів, а також наявність простору навколо будівлі для забезпечення логістики або, наприклад, розміщення літніх майданчиків.
"Найчастіше ми зустрічали сільмаги з не облицьованими стінами з рожевої цегли зовні та пофарбованими в білий — всередині. Цю естетику хочемо прийняти за стандарт. Колір вікон та дверей обираються до смаку. У нас вони червоні, чудово пасуватимуть також жовті чи помаранчеві", — рекомендують дизайнери "Еколтави".
Інтерʼєр "Зеленого острівця"
Всередині приміщення розробники 3D-макета розмістили спеціальні місткості — для скла, паперу, пластику, металу, небезпечних відходів, побутової техніки, та меблі, необхідні для роботи пункту роздільного збирання. Окрема площа відведена під санвузол. Також у пункті передбачений куточок інформування мешканців і місце для ручного преса на стіну для стискання ПЕТ пляшок і алюмінієвих банок. На думку авторів проєкту, остання позиція зможе бути розважальною опцією для дітей, але за бажання та відповідного бюджету можна встановити також і "не іграшковий" прес для вторсировини.
"В Україні є приклади реалізації мобільного преса. Тобто щоб не купувати коштовний стаціонарний прес у кожну громаду, можна обмежитися мобільним. У нашому дизайн-проєкті стаціонарний прес не передбачений, але опційно можливість така є, хоч вона потребує особливих технічних вимог: збільшена площа приміщення з 50 м2 до 100 м2, збільшена висота стелі, наявність автонавантажувача в пункті тощо", — коментує дизайнер Роман Гежа.
"Зелений острівець" зовні
На задньому дворі пункту — огороджений майданчик з навісом від опадів для зберігання зібраного або вже спресованого пластику, бляшанок та картону, поки вантажівка не забере їх на переробку.
Замість короткого газону — лучні трави
Уявити екоострівець без зеленої зони навколо будівлі просто неможливо. Працюючи над проєктом, цьому питанню в "Еколтаві" приділили особливу увагу.
"Короткий газон, який традиційно все ще застосовується у містах як «найбільш охайний» не є правильним рішенням, — зауважують в організації. — Замість нього можна посадити лучні рослини. Вони значно краще поглинають пил та шкідливі речовини, знижують температуру повітря, дають комахам-запилювачам поживний пилок і нектар… А ще уявіть, наскільки приємніше знаходитись серед запашних трав, свіжого повітря та співу птахів, ніж посеред висушеної стерні. А також поставити вуличні меблі".
А це точно спрацює?
"Зелений острівець готовий до втілення, ми розробили дизайн-проєкт, ми розробили технічну інструкцію з його наповнення. Тепер зацікавлені громади можуть взяти цей проєкт, виділивши трохи грошей та визначивши місце облаштування такого пункту, і втілити. Звісно, слід налагодити зв'язки з операторами відходів, логістику. Законодавство у цьому секторі тільки стає на рейки", — каже Роман Гежа.
На думку авторів проєкту, "Зелений острівець" має всі шанси для того, аби стати не лише "інноваційним смітником" (так дехто може назвати пункт роздільного збирання побутових відходів), а й місцем, де дійсно можна спілкуватися, проводити вільний час, отримувати нові навички та знання.
"Зелений острівець — це не смітник. Смітник у звичному для багатьох розумінні — це місце, де лежить якась купа відходів (переважною більшістю такої несортованої купи зазвичай є біовідходи — залишки їжі, які розкладаються, чи неочищена від бруду пластикова або скляна тара тощо). Негативна конотація слова «смітник» — це бруд і сморід. Ми ж прагнемо, щоб словосполучення «Зелений острівець» або ж його офіційна назва — пункт роздільного збору побутових відходів, в жодному разі не асоціювалося зі смітником з цією сумішшю відходів. Зелений острівець повинен культивувати серед населення звичку сортувати сміття, а головне — розуміння, що відходи — це не те, чого потрібно позбутися, це цінний ресурс, з якого роблять величезну кількість нових речей", — акцентує Роман Гежа.
В "Еколтаві" зазначають, цей простір можна також використовувати:
- для проведення лекцій з сортування. Наприклад, в Україні досі мало хто знає, що пластикова пляшка могла б стати сировиною для текстильної промисловості — її подрібнять, перетворять на волокна, і хтось носитиме нову сукню чи штани. "Це не сміття. Океан вже й так перенаповнений відходами, тому потрібно дивитися на пластик, склянки чи алюмінієві місткості як на ресурс, з якого вийде щось нове", — каже Роман Гежа. Він нагадує, що в українців вже давно є такий досвід. Наприклад, з друкованою паперовою продукцією — макулатурою, яку здають, щоб використати цей ресурс ще. Потрібне таке ж ставлення до всіх інших типів відходів.
- для навчання у школах. У проєкті можуть взяти участь місцеві школи, щоб наочно показувати дітям спосіб життя, дружній до довкілля. "Щобільше, просвітництво та виготовлення освітньої продукції в екологічній сфері — це і є наша парафія. За роки роботи «Еколтава» провела для шкіл та університетів більше сотні лекцій. Звісно, спершу треба реалізувати «Зелений острівець», щоб ми мали підсумковий результат, але якщо потім буде консенсус з громадами з приводу таких освітніх проєктів й будуть ресурси це реалізувати, то ми тільки за", — говорить керівниця проєктів "Еколтави" Оксана Бондар.
Тож чи захочуть затримуватися люди в "Зеленому острівці", чи будуть ретельно займатися сортуванням, залежить від того, чи розумітимуть вони необхідність сортувати відходи. Саме це й намагається роками доносити людям "Еколтава", і це — тривала робота.
"Сходити до Зеленого острівця повинно бути таким же звичним ділом (бо необхідним), як сходити, наприклад, в банк за послугами. Бажання тут затримуватися — то вже похідне бажання і питання розвитку цього «острівця»", — каже Роман Гежа.
"Не будемо забувати, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері управління відходами належить створення пунктів роздільного збирання побутових відходів. Це відповідно до статей 26 та 35 Закону України «Про управління відходами». Поки що це не обов'язкова міра. Але якщо ми хочемо, щоб сфера управління відходами розвивалася, то «зелені острівці» — це частинка майбутнього нашої євроінтеграції", — додає Оксана Бондар.
Чи є у проєкту обмеження?
За словами директорки "Еколтави", Юлії Мельник, наразі головними обмеженнями є ресурси та законодавство, адже поки система управління відходами не запрацює повністю, то говорити про цілковитий успіх проєкту буде зарано. Успіх — коли такі "Зелені острівці" будуть масово з'являтися і функціонувати в громадах. А для цього треба закон, що працює, і ресурси на облаштування. Тоді можна говорити, що система працює.
"Ресурси — це кошти. ГО «Еколтава» не має можливості, щоб самотужки залучати кошти на облаштування таких об'єктів. Тут мають вступити в гру інші сторони. Це може також бути соціальна відповідальність якихось компаній, які працюють в громадах. Вони можуть допомагати з облаштуванням таких зелених «острівців»", — каже Юлія Мельник.
Що стосується громад, тут потрібна не лише зацікавленість, але й рішучість. Законодавство в якийсь момент почне не лише рекомендувати, як це було з Постановою 2023 року, а почне зобов'язувати робити такі пункти сортування та розробляти відповідні плани.
"Місцеві плани управління відходами повинні стати нормою, якщо ми хочемо, щоб країна не тонула у смітті, а розвивалася. Тому локальні пункти сортування відходів — це невіддільна частина системи управління відходами у громаді й це лише питання часу. Дизайн-проєкт Зеленого острівця — це пілот, яким ми хочемо випередити час, потреба в яких досить скоро з'явиться", — зазначає Оксана Бондар.
Вона додає, в Україні вже є громади, які, побачивши дизайн, зацікавились ним, і хотіли б зробити такий пункт у себе. Вони підшукують ресурси та приміщення, своєю чергою "Еколтава" веде роботу щодо партнерства з донорами чи бізнесом.
Ще більше корисних рішень!
Окрім "Зеленого острівця", в рамках проєкту "Підтримка реалізації системи управління відходами на місцевому рівні" ГО "Еколтава" розробила й запустила першу в Україні Школу муніципального менеджменту відходів — 3-місячний навчальний курс, розроблений українськими експертами з управління відходами, що складався з комплексу лекцій та практичних занять, де фахівці організації розповідають про законодавство, тарифоутворення, роботу з населенням, управління сміттєзвалищами.
А також допомагають громадам розробляли Місцеві плани управління відходами та Дорожні карти — своєрідні чек-листи, по яких кожна громада буде розв'язувати проблему відходів та рухатися далі в цьому напрямку.
"Важливо розуміти, що розв'язання проблеми відходів — це комплексне рішення. Немає чарівної пігулки. Треба і плани робити, і органам влади вчитися, і "зелені острівці" робити й сортувати відходи. Але ще важливіше — будувати інфраструктуру для сміттєсортування і сміттєпереробки. Це має бути пріоритетом у влади всіх рівнів! Бо поки час йде, люди, які живуть поруч зі сміттєзвалищами, дуже страждають від цього — вони хворіють на тяжкі хвороби, вони не мають доступу до питної води, вони не можуть навіть продати свої будинки. Якщо ми не подумаємо про довкілля сьогодні, то ніхто за нас цього не зробить. Будь-які зміни не відбуваються швидко, тому треба ловити кожну можливість якось покращити екологічну ситуацію в Україні, особливо коли росіяни так знущаються з нашої землі. До речі, до нас недавно зверталися військові, які хочуть у своїй частині облаштувати куточок для сортування. Ми так зраділи, бо це означає, що люди змінюються, суспільство змінюється. Сортування стає частиною життя. Треба помічати ці зміни та підкріплювати їх", — підсумувала директорка ГО "Еколтава" Юлія Мельник.
