Повернути забране війною: як фонд BGV спільно з Естонією допомагає українцям з протезуванням
У чому проблема?
"Найдурніший жарт"
Тарас родом із Львівщини. 24-го лютого до нього прийшов батько і сказав, що почалась війна. Наступного дня хлопець був вже у військкоматі. Його розподілили до 15-ої окремої бригади артилерійської розвідки. Після навчання військовослужбовців відправили на Харківщину. Це було у липні. Тарас жартує, що працювати їм довелось недовго.
2-го серпня Тарас разом з побратимами перебував в окопі та виконував завдання з корегування артилерії за допомогою БПЛА.
"Тільки ми злетіли та почали оглядати місцевість, як виїхав ворожий танк і почав по нас працювати. На дев'ятий раз прилетіло в краєчок нашого окопу. Осколками зачепило всіх чотирьох, хто там був, у тому числі й мене. Попало по руках та ногах", — розповідає Тарас.
На щастя, усі захисники вижили. У двох пілотів сильно пошкоджені руки та коліна. Тарас отримав множинні осколки у праву ногу. Після недовгого лікування виявилось, що ногу врятувати не вдасться. Консиліум лікарів прийняв рішення ампутувати. Тарас погодився.
"Подзвонив жінці й сказав: «Ногу відрізали». А вона в мене така, я її в тонусі тримаю з жартами. Вона каже: «Це найдурніший жарт, який я чула». А я кажу: «Це не жарт»", — з усмішкою розповідає Тарас.
Через деякий час хлопця відвезли до Львова для подальшого лікування. Після тяжких випробувань постало питання про протезування.
"Потім я прокинувся, а ноги вже немає"
Олександр родом з Чернігівської області. У березні під час оточення Чернігова отримав поранення внаслідок нещасного випадку: куля перебила кістку лівої ноги, вирвала значну частину м'язів, зачепила нерв та артерію.
"Першу операцію проводили п'ять годин. Через підрив мостів було складно виїхати з Чернігова. Але вдалось виїхати спочатку у київську клініку. Мене намагались лікувати, але пішло зараження. Утворився тромб, пішла кров. Мене повезли в операційну. Потім я прокинувся, а ноги вже немає", — розповідає Олександр.
Після ампутації чоловіка направили до Інституту травматології та ортопедії. Тут лікування проходило ще два з половиною місяці, рана ніяк не загоювалася. Олександр вирішив їхати в Австрію, де продовжив лікування.
"Ампутували ще два сантиметри кістки. І вже після цього за три тижні все зажило. Потім я перевівся у реабілітаційний центр і там мені виготовили перший механічний протез", — розповідає Олександр.
Яке рішення?
Проєкт, направлений на протезування та реабілітацію українців
Волонтери благодійного фонду BGV з початку повномасштабного вторгнення почали закуповувати та доставляти гуманітарну допомогу для вразливих категорій населення, військових, медичних закладів та волонтерських організацій. Допомога військовим згодом перетворилась у повноцінний проєкт з реабілітації.
Надія Стечишина разом з Олександром та Тарасом
Координаторка проєкту Надія Стечишина розповідає — минулого року у Фонду була інша ініціатива, дотична до реабілітації. Під час Форуму з відновлення Житомирщини в Естонії волонтери фонду познайомилися з представниками Міністерства соціальних справ Естонії.
"В процесі розмови, коли ми зі свого боку ділилися напрацюваннями та ідеями фонду, ми почули, що є бажання допомагати нашим хлопцям в контексті реабілітації. І ми запропонували допомогу та компенсацію додаткових витратних частин", — розповідає Надія Стечишина.
Співпраця Естонії та України у медичній галузі почалася ще з 2014 року. А після повномасштабного вторгнення уряд Естонії розпочав масштабну програму з лікування військових та цивільних українців. Естонці хотіли максимально поглибити взаємодію. Більше того, якщо певні країни готові допомагати виключно пораненим цивільним, то естонці навпаки максимально намагаються допомогти хлопцям та дівчатам, які захищають Україну від окупаційних військ.
"У жовтні минулого року ми розглядали на нараді запит одного з підрозділів на тепловізор. Це було у понеділок. А у середу цей підрозділ потрапив під обстріл, й один із хлопців, з яким ми безпосередньо спілкувалися, втратив ногу. Тому з тепловізорів ми перейшли на новий рівень. Вже у квітні цей військовий поїхав на лікування та протезування і от буквально на початку травня Артур повернеться із Genius X3", — розповідає Надія.
Так, благодійний фонд BGV став операційною ланкою програми з відправлення українців на реабілітацію за кордон. Учасників для програми фонд шукає через офіційних представників держави.
Як це працює?
Електронний протез та спеціальні вправи
Тарас і Олександр стали першими, хто поїхав в Естонію на реабілітацію за підтримки благодійного фонду BGV. Фонд шукав складніші випадки — ампутація нижньої кінцівки вище коліна, подвійна ампутація. Це ті випадки, які дорожче та важче лікувати в Україні, хоча рівень наших спеціалістів постійно зростає, а ринок розвивається.
Про можливість поїхати до Естонії на реабілітацію та отримати електронний протез замість механічного Олександру вперше запропонували волонтери. Він погодився.
Тарас розповідає, що дізнався про це трохи інакше.
"Мені сусід по палаті розказав, що волонтер шукає людину з пораненням вище коліна для нового протезування та реабілітації за кордоном. Так я й долучився", — говорить Тарас.
Через деякий час з хлопцями зв'язалася координаторка проєкту Надія Стечишина. Після швидкого узгодження та оформлення усіх документів хлопці відправились до Естонії. Неймовірно складну процедуру по виїзду за кордон хлопці пройшли за два тижні. З цим команді Фонду допомогли у Міністерстві охорони здоров'я України.
Надія пригадує, лист керівництво підписало в суботу 21 січня, як тільки підвантажилися всі документи, щоб хлопці змогли виїхати наступного ж дня. І навіть тут не обійшлося без курйозів: на прикордонному пункті в системі довго не підвантажувалися дані. Проте Тарас своїм оптимізмом зміг вирішити навіть технічні проблеми: "ну хіба ж не видно, що хлопці їдуть на лікування?!" — з усмішкою сказав під час перевірки він, вказуючи на ампутовану ногу. А тоді з розумінням додав: "А культю на сканер не покладеш….". У команди фонду це тепер крилата фраза.
У Таллінні Тарас та Олександр провели три тижні, отримали електронні протези Genius X3 та кожного дня по півтори години виконували спеціальні вправи для своїх нових ніг.
Серед вправ, які виконували хлопці, була як звичайна повільна ходьба, так і серйозні заняття з тренажерами. За час реабілітації хлопці наново вчились підійматися сходами та швидко ходити.
Надя Стечишина розповідає, що у Талліннській клініці практикують occupational therapy (ерготерапія, — ред.). Цей вид фізичної реабілітації направлений на відновлення повсякденної діяльності людини з урахуванням наявних фізичних обмежень.
Протези Genius X3 для Талліннської клініки виготовляють підрядники. Один з них — лідер протезування Ottobock. Приблизна вартість одного такого протеза — 70 тисяч доларів. У самій клініці виготовляється індивідуальний куксоприймач, який зʼєднує частину тіла та протез.
Тарас спочатку думав про біометричне протезування, та зараз задоволений електронним. У протезі є декілька режимів — ходьби, велосипеду, бігу та фіксації ноги в одному положенні. Такий протез зручніший за механічний, до того ж більш функціональний.
Справжня фішка таких протезів у розробленому для них мобільному додатку, який можна легко завантажити на смартфон. Завдяки цьому є можливість переглядати, обирати та вмикати усі режими протеза. Наприклад, якщо обрати режим бігу, протез почне швидше згинатися в області коліна та підлаштується під другу ногу. З мобільним додатком хлопці зможуть швидко та доступно перемикати режими за будь-якої потреби.
У перший же день після повернення в Україну Тарас поїхав додому на Львівщину — до дружини та двох дочок. Чоловік розповідає, що працювати з новою ногою буде спочатку самостійно, за потреби може звернутися до локальних реабілітаційних центрів. До війни Тарас працював у галузі харчування. Після відновлення планує запустити власний бізнес і вже з допомогою Благодійного фонду BGV робить в цьому напрямі перші кроки!
"Збудував собі кухню на колесах, їздив по фестивалях. Тоді відкрив для себе американський сніданок — бекон, яйце, квасоля. Це просто супер! І потім хочу собі якраз відкрити таку американську забігайлівку. Де кава розливна, сніданки. Але це вже після війни", — говорить Тарас.
Олександр до повномасштабного вторгнення працював у лісовому господарстві. Він каже — спочатку планує повністю освоїти нову ногу, а потім хоче повернутись до роботи та подорожей.
Навчитися ходити знову
Після тяжких випробувань, тривалого лікування та реабілітації Тарас і Олександр вже приїхали додому з новими протезами, які зможуть полегшити їхній рух та дати можливість на повноцінне життя.
У лютому за допомогою фонду до Естонії для протезування та реабілітації поїхав волонтер з Херсону Вадим, який втратив ногу під час мінометного обстрілу.
"Ще двоє військовослужбовців дали свою згоду і в середині травня будуть їхати до Естонії. Зараз ми шукаємо ще двох кандидатів, які зможуть взяти участь у програмі", — говорить Надія Стечишина.
Тарас та Олександр з невеличкими подарунками від благодійного фонду BGV
Тим часом після "Рубрики" до хлопців приїжджають інші журналісти. Тарас і Саша демонструють нові протези, мобільні додатки й крок за кроком роблять впевнені проходки для телевізійної заставки. Після інтервʼю вони поїдуть додому — до своїх родин. Далі на них очікує ще багато днів звикання до своїх нових ніг. Але головне, що вони вже повноцінно ходять, можуть вести нормальне життя та будувати плани на майбутнє.
