Як стати авіаконструктором на паперових літаках: на Київщині запустили незвичну "фабрику"
Від Шулявської розв'язки до приватного аеродрому... на столі
Київський архітектор Іван Пономаренко, який також відомий своєю участю у громадських проектах, таких як альтернативний проект Шулявської розв'язки, ребрендинг Шоколадного Будиночку чи протидія загарбницькій забудові Києва і передмістя, неочікувано для всіх став… авіаконструктором. Тепер він — Генеральний Конструктор (а за сумісництвом дизайнер, дистриб'ютор і навіть пілот-випробувач) Фабрики Паперових Літачків.
Ідея на карантині
Розпочати реалізацію нового українського стартапу Іванові Пономаренку допоміг цьогорічний карантин, який підкосив, як і інші галузі, його основну діяльність — архітектуру, але сама ідея незвичайної «Фабрики» визрівала не один рік.
Кілька років тому, стомившись від столичної метушні, Іван з родиною переїхав у передмістя Києва — Тарасівку. Але життя в селі, принаймні, під Києвом, як виявилось, трохи відрізняється від пасторальних малюнків зі шкільних підручників та агітаційних картинок. У селах немає ні безкрайніх луків, ні парків, ні пішохідних просторів, ні навіть тротуарів. З народженням третьої дитини стало зрозуміло, єдине в радіусі 10 кілометрів місце для прогулянок з коляскою — Державний Музей Авіації імені Антонова.
Саме там, серед десятків величних металевих птахів, архітектор почав потроху перероджуватись на авіатора. Звісно, це сталося не без підгрунтя — в юності Іван був спортсменом-парашутистом на столичній "Чайці", та і зараз потроху займається різними "висотними" хобі — від альпінізму до параплану.
Велика ж авіація — його давня мрія. Він має чи не енциклопедичні знання про незвичайні літаки, знаменитих пілотів, подвиги і катастрофи, конструкторські прориви і невдачі. Тим більшим шоком для нього в якийсь момент стало, що його власні діти, які, як і всі сучасні діти, чудово розуміються на ютубі і майнкрафті, не вміють… скласти звичайнісінький паперовий літачок. Ситуація потребувала негайного виправлення. Через півгодини діти вже весело гасали по вулиці з літачками, а гаджети на якийсь час залишилися в спокої. Опитування близького оточення підтвердило — паперові літачки вміють складати 10-15% дітей. Глибинний пошук у мережі показав, що серед тисяч "наборів для творчості" і конструкторів, лише один бренд з близького зарубіжжя пропонує паперові літачки, та і ті, за відгуками, не дуже літають. Тож, Іван Пономаренко поставив собі досить незвичну для нашого "діджитал-сторіччя" ціль — повернути паперові літачки, і загалом, саморобки, у кожен двір і родину.
Педагоги стверджують: орігамі — складання з паперу різноманітних фігурок, допомагає дітям розвивати уяву, просторове мислення, увагу, концентрацію, терпіння і цілеспрямованість. До того ж, тренувати пальчики корисно для здоров'я. Коли дитина складає дрібні фігурки з паперу, у неї подразнюються численні нервові закінчення на пучках пальців. Це стимулює роботу мозку, і дитина краще розвивається.
Іван Понамаренко додає: його паперові літачки — це ще і винахідництво, конструкторська думка, просторова уява, аеродинаміка, спротив матеріалів, і зрештою — мрія про політ.
Так, у дні всесвітнього локдауну, на моніторі комп'ютера архітектора замість колон і балок великих кам'яних будинків почали з'являтись закрилки і інтерсептори маленьких паперових літачків. «Робота виявилась зовсім нелегкою, але на диво цікавою, — розповідає архітектор, — важко було придумати зрозумілі і прості схеми складання, добитись співпадіння всіх "листів обшивки" чи "переплетів ліхтаря кабіни".
"Ми (а в мене є ціла команда критиків і помічників — жінка-художниця і діти) одразу відкинули ідею розмальовувати літачки в божих корівок, коників чи квіточки. Наші літаки водночас і реалістичні, і фантастичні. Форма літака диктує функцію, а значить, і дизайн, і зовнішній вигляд. Ось, наприклад, цей гострий і довгий літачок — явний винищувач, а скоріше, перехоплювач — ось, бачите позначки повітряних перемог? А цей — планер. Але мені стало сумно називати їх просто "планер" і "винищувач". Довелося придумати кожному назву і історію. А де одна історія, там десять, тож довелося розробити цілий світ — Світ Паперових Літачків. У цьому Світі у 1920-1930-х роках немає США, а є десятки незалежних держав і колоній, за контроль над судоходними шляхами Атлантики точиться жорстока боротьба між Атлантичною Республікою і піратською Ост-Індійською Компанією, над Святою Софією пропливає повітряний авіаносець-цеппелін Османської Джамахерії, а з бойової рубки субмарини вдивляється в горизонт сублейтенант Анхель Кастро — підводний ас №1 флотів групи "Ц" Острівної Імперії".
Від розваг до освіти
Так проста саморобка стала не тільки розважальним, а і освітнім проектом. З набору №1, що вже вийшов у друк, можна не лише скласти шість літачків, які будуть вправно літати, довго тримаючись у повітрі, але і дізнатися цікаві факти про авіацію та літакобудування, дати волю уяві, покрокувати у фантастичні світи. А що ще треба для розвитку дитини? Викликає повагу і професійний комплексний підхід Івана Пономаренка — відеоінструкції зі складання (а посилання на них є в наборі на додаток до паперових інструкцій) знімались серед справжніх літаків у Музеї Авіації, а на Facebook-сторінці «Фабрики» щотижня публікуються цікаві і пізнавальні "непаперові авіаісторії" — про великих крилатих братів зі Світу Великої Авіації.
До популяризації авіації приєдналася і жінка конструктора. Художниця-акварелістка Ольга Бикова робить для Музею авіації вишукані листівки.
Перший набір Фабрики Паперових Літачків, з якого можна скласти 6 літачків 2 різних типів, батьки і діти сприйняли з захватом. Після презентації проекту у Фейсбуці сім'я архітектора перетворилась на спонсора місцевого поштового відділення. Літачки Івана розлетілись в східний Лисичанськ і західний Ужгород, у Львів і Херсон, навіть у німецький Мюнхен і канадський Едмонтон.
Пан Іван з гордістю демонструє захоплені відгуки: "Дякую Вам за Вашу ідею! Дитина відірвалась від смартфона на цілий день, попросила повести її в Музей Авіації. Ми купили книжку про Ліндберга (відомий американський льотчик), чекаємо набору №2!".
Набір №2 наразі готується до друку, і, за численними проханнями, один з літачків буде нести на собі розпізнавальні знаки Української Держави — у фантастичному Світі Паперових Літачків вона стала одним з переможців в Першій Світовій. Також на осінь планується випуск настільної гри, наборів для складання кораблів і роботів, новорічні авіаційні саморобки і багато іншого.
Соціальна складова
Ціна набору суто символічна, "як пачка цигарок", жартує Іван. Але багато наборів "розлетілись" взагалі безкоштовно. Фабрика Паперових Літачків соціально-орієнтоване підприємство — Іван Пономаренко регулярно проводить майстер-класи в дитячих таборах і на виставках, кількадесят наборів подарували дитячому будинку в Умані.
У стартапу є певні складнощі. Друкарню, яка б забезпечила точний друк, вдалось знайти лише з третьої спроби. Є проблеми і з розвповсюдженням: великі іграшкові мережі масово скуповуються в Китаї у таких же великих дистриб'юторів, з якими конкурувати непросто.
Але творець Світу Паперових Літачків не засмучується, він особисто розносить літачки по клубах настільних ігор, магазинах авіаційної атрибутики, сувенірних крамницях і вважає кожен реалізований набір особистою перемогою — адже це означає, що ще одна дитина на якийсь час перетворилась з користувача комп'ютера на авіаконструктора і пілота, а в небі на якийсь час стало на кілька літаків, хай і паперових, більше.
