У чому проблема?
Юрій, який тоді ще не був головою ОСББ, пригадує, що виїхав з Ірпеня 5 березня. Будинок ще був цілий та неушкоджений. Була надія, що він таким і залишиться. Протягом двох наступних днів виїхало ще декілька мешканців. У п'ятиповерхівці на три під'їзди залишилась лише одна родина. Близько 150 людей залишили свою домівку, не знаючи, що з нею буде.
"Я займався координацією хлопців які евакуювали людей. Вони їздили з камерами на машинах. І я не просив, щоб вони знімали мій будинок. Задача номер один була вивозити людей. Але вони декілька разів проїжджали по нашій вулиці і на відео було видно, що мій будинок цілий", — розповідає Юрій.
Але одного разу, отримавши звичне відео, Юрій помітив, що по його будинку "був приліт". У той же день йому зателефонувала та одна родина, що залишалась в будинку. Вони не виїжджали з Ірпеня, бо доглядали хвору бабусю. Не могли ані виїхати з нею, ані залишити її саму.
Але коли влучило в їхній будинок, родина перебралась до сусіднього — приватного. Там підзарядили телефони та вийшли на зв'язок з Юрієм. Домовились, що він допоможе їм з евакуацією. Вони залишили Ірпінь за день до його повного звільнення. Будинок з дахом, що вигорів, залишився абсолютно порожнім.
"Наш будинок не достояв до деокупації три дні", — резюмує Юрій.
Чоловік знову побачив свій будинок вже 10 квітня, минуло трохи більше як місяць від його виїзду. Повернувся, щоб разом з декількома іншими сусідами стати на охорону своєї оселі. Після деокупації в місті не було поліції, мародерство стало розповсюдженою практикою. Охорона була необхідністю.
Він побачив повністю вигорілий та обвалений дах, постраждали всі квартири п'ятого поверху. Обгоріле людське майно змішалось із залишками даху та перетворилося на купу сміття.
Згодом, розбираючи завали, мешканці знайдуть залишки двох снарядів на даху свого будинку, але за наслідками руйнувань здогадаються, що їх було більше. На цокольному поверсі знайшли 152-мм снаряд, який не розірвався до кінця. Коли приїдуть сапери, повідомлять радісну новину:
"У цьому снаряді ще був тротил. Якби він здетонував, то під'їзд повністю склався б", — переповідає Юрій.
Один зі снарядів, що влучив у будинок. Фото з особистого архіву Юрія Москаленка
Яке рішення?
Мешканців будинку, які його охороняли, було лише четверо, коли вони вперше почали говорити про відбудову. Невдовзі до Ірпеня почали повертатись й інші сусіди, хоча надовго не залишались. Приїхали, взяли все те, що не встигли забрати на початку повномасштабного вторгнення, і знов поїхали. Але й вони жили думкою, що будинок треба відбудовувати.
"Це було літо 2022 року. Тоді ще ніяких фондів не було, ніяких державних програм. Наше місто було одне з перших деокупованих, а міст до Ірпеня був зруйнований. Тобто люди, наша країна, ніхто взагалі не знав, що робити з такими місцями", — розповідає Юрій.
Тоді в Ірпені відбудовою займались переважно представники ОСББ. Збирали всіх мешканців та пропонували скинутись по 50 чи 100 тисяч на відновлення. Але мешканці будинку на Університетській не могли собі такого дозволити.
Перед ними постало питання — що робити? Все одно відбудовувати, бо інших варіантів просто не було. Дах будинку треба було відновити до початку дощів, інакше б залило всі квартири — збитків та пошкодженого майна стало б ще більше.
Так, не знаючи, скільки грошей зможуть зібрати самі, скільки їм задонатять, чи підтримає їх держава, і чи допоможуть міжнародні фонди, мешканці почали відбудовувати свій будинок. Зараз їм уже вдалося залучити сім різних джерел фінансування, що дозволило відновити дах, замінити вікна, відремонтувати фасад будинку та вивести його з аварійного стану.
Як це працює?
Перше, що вирішили зробити Юрій та його сусіди, — розібрати сміття на даху, оскільки могли зайнятись цим самостійно. Вони почали збиратись групами по 10-15 людей на вихідних та в інший вільний час. Збирали залишки даху та мирного життя своїх сусідів в будівельні мішки та зносили у подвір'я. Всього таких мішків знадобилось понад 3 тисячі.
"Для розуміння, покрівля просто склалася: кроквяна система згоріла, а металочерепиця лягла на квартири п'ятого поверху. Горіло й утеплення з мінвати. Вогонь був настільки сильним, що перекрутило швелера, які тримали дах. Плюс майно мешканців повністю вигоріло. Але залишились каркаси холодильників, пральних машин…" — говорить Юрій.
Вигорілий дах будинку. Фото з особистого архіву Юрія Москаленка
Прибравши п'ятий поверх, мешканці за власний кошт поклали руберойд на підлогу. Це дозволило убезпечити інші поверхи від затікань. Далі стало зрозуміло, що час знайти експертів, які б оглянули будинок та сказали, що робити далі. Приблизно в той самий час такі фахівці з'явились в Ірпінській міській раді. Їх мешканці і запросили обстежити свій будинок.
Коли спеціалісти прийшли, то зайшли в кожну з 60 квартир — чи радше в те, що від них залишилось. У висновку сказали, що дім підлягає відновленню, але є пошкодження плити перекриття на першому поверсі у вигорілій квартирі. Експерти одразу розробили проєкт відновлення цієї конструкції та залишили його мешканцям.
Тоді мешканці будинку зібрали кошти на проєкт відновлення частин даху. Тепер у них уже був готовий до ремонту дах і два проєкти з відбудови різних частин будинку, залишалось лише знайти кошти, щоб їх реалізувати.
Приблизно в цей час до Ірпеня навідались представники Фонду Енергоефективності, які писали грантову програму для пошкоджених будівель. Хоч вона була розрахована на будинки, які мали легші ушкодження, ніж будинок Юрія, чоловік не здався. Він зміг переконати представників фонду під час спільної зустрічі з місцевою владою.
Юрій пояснив, що багатоквартирні будинки з незначними ушкодженнями мешканці можуть відновити самостійно. За словами Юрія, замінити вікна та підлатати дах коштуватиме приблизно 30 тисяч гривень з кожного. А у випадку цього будинку лише відбудувати дах коштуватиме приблизно 4 мільйони. Це понад 60 тисяч гривень із кожної квартири. А окрім даху також треба відновлювати фасад, вікна, плиту перекриття, квартири верхніх поверхів та під'їзд. Загалом відновлення будинку обійшлося б у непідйомну суму для його мешканців.
Руйнування будинку за адресою вулиця Університетська, 16 в Ірпені. Фото з особистого архіву Юрія Москаленка
Представники фонду почули Юрія і згодом повідомили, що його будинок теж зможе податись на грант. Але програма починалась лише за два місяці й умови участі потребували, щоб мешканці самостійно відновили пошкоджену плиту перекриття та частину даху.
Перед мешканцями постало нове питання. Зробити тимчасовий дах, щоб убезпечити квартири від дощів і снігу, а повноцінно відновлювати згодом? Чи почати ремонт зараз і сподіватись, що грантова програма все ж почнеться і вони зможуть пройти на неї?
Вони вирішили ризикнути та почали відбудову власним коштом, щоб мати змогу податись на грант. Тоді вони вже встигли накопичити 500 тисяч гривень. Зібрали з кожної квартири по 4 тисячі та запустили збір у фейсбуці. Так закінчувалось літо для мешканців будинку на Університетській, 16.
Тоді ж Юрій знайшов програму підтримку від Фонду "Відродження". Він подався туди й уже в середині вересня отримав відповідь, що його будинок виграв грант на 750 тисяч гривень. Тепер мешканці будинку мали на відбудову приблизно 1 мільйон 250 тисяч гривень. Це був перший грант, який виграли мешканці, і саме він дозволив почати повноцінну відбудову будинку замість тимчасових рішень.
У Міжнародному фонді "Відродження" зазначають, що в умовах повномасштабної війни вони змінили стандартні процедури й підходи до підтримки. Так, спільно з Європейським Союзом фонд посилив роботу, що дозволило надавати критично необхідну допомогу, зокрема і з відбудови.
"ОСББ «Доброрад» подалось на участь у нашому конкурсі «Гуманітарна солідарність», який ми запустили на початку повномасштабної війни, і конкурсна комісія вирішила співфінансувати частину коштів, що були необхідні для відновлення будинку. Для нас було важливим, що мешканці були готові самостійно співфінансувати частину робіт, а також шукали інші гранти для проведення ремонту", — говорить Виконавчий директор Міжнародного фонду "Відродження" Олександр Сушко.
Водночас він зазначає, що відновлення житла постраждалих мешканців — це не просто фізична відбудова будинку, а й відновлення надії та нормального життя для багатьох людей. Співпраця з ОСББ "Доброрад" продемонструвала високий рівень згуртованості та спільних зусиль між мешканцями, місцевою владою та благодійними організаціями.
Отримавши гроші від ЄС, мешканці будинку встигли відновити плиту перекриття на першому поверсі та зробити армопояс на даху до кінця 2022 року. Крім того, їм також вдалось отримати допомогу від міста. За обласною програмою вони отримали матеріали для даху на 1,5 мільйона. Це означало, що вони виконали необхідні умови та можуть претендувати на грант від Фонду Енергоефективності.
Згодом вони отримали позитивну відповідь і від цього фонду. Так, бюджет відновлення будинку збільшився ще на 6 мільйонів. Цього вистачало, щоб закінчити роботи з дахом, але також пошкодженими залишались водо-, газо-, електропостачання, каналізація та фасад будинку. Їх відновили коштом фонду "Леруа Мерлен Солідарність".
"Це був перший етап. Спочатку ми у вересні 2022 року отримали транш 750 тисяч і почали виконувати перші роботи. У грудні ми подали заявку до Фонду Енергоефективності, і вже у лютому отримали перший транш. І далі весь 2023 рік у нас йшла відбудова. Це і дах, і фасад, і нові вікна, електрика, водопровід", — підсумовує Юрій.
Наступним кроком у відновленні будинку Юрій називає ремонт квартир п'ятого та четвертого поверхів. Перші зазнали пошкоджень під час пожежі після влучання у будинок, а квартири під ними постраждали вже під час ремонтних робіт. Коли робили ремонт на даху, їх завдяки брезентам перетворили на великі басейни, які зупиняли воду, щоб та не залила весь будинок.
Пошкоджені квартири вже відновлюють завдяки програмі "ЄВідновлення". І попри те, що підтримку виділяють на кожну квартиру окремо, голова ОСББ все одно не полишає своїх сусідів. Юрій пригадує, як він збирав мешканців з верхніх поверхів і вони всі разом подавали заявки через "Дію". Він також шукає додаткове фінансування, щоб квартири відбудували, як і весь будинок — "краще, ніж було".
"Зараз нам важливо зробити ремонт квартир. Ми плануємо закінчити десь до жовтня, щоб на зиму люди вже повернулися до свого будинку", — розповідає Юрій.
Але якщо не заходити у ці квартири, на влучання декількома снарядами вказує лише обгорілий під'їзд. Його ремонт має стати останнім кроком у відбудові. Після цього наслідки руйнувань залишаться лише на фотографіях та у пам'яті мешканців будинку на Університетській,16.
