"Сьомий шрам", або Як захиститись від акушерського насильства під час пологів

Марія Смик

Починається серпень — шостий місяць материнства Тоні. Ми сидимо у напів пустій кав'ярні, але після кількох моїх запитань очі виказують дівчину — думками вона знову у палаті пологового. Знову проживає 12 годин переймів. Знову просить прооперувати її. Знову чує, що раз не може витримати біль, то не зможе бути й матір'ю. А тоді поправляє покривальце сплячого сина, робить вдих і починає говорити:

«Я люблю бути мамою. Але досі буває, що ти сидиш на ліжку, а потім за мить згадуєш пережите в пологовому й починаєш ламатися. Починаєш вірити у всі приниження… Хіба це має згадувати жінка, думаючи про першу зустріч зі своєю дитиною?»

Не «сама винна»

Акушерське насильство — це будь-які дії, вчинені проти волі породіллі і попри її «ні». Сюди входять:

• медичні маніпуляції, на які породілля не дала згоду;
• приховування або неповнота інформації, яку озвучують лікарі;
• дії, що спричиняють зайвий фізичний біль жінці (наприклад, так званий агресивний огляд для пришвидшення пологів);
• емоційний тиск на породіллю та зневажливе ставлення до неї.

Поширене явище в українській медицині, яке не має коректної статистики. Чесно і публічно про пологи говорять одиниці, бо «жінка має терпіти», «всі народжують і ти народиш» та «сама винна, якщо щось не так».

З цим зіткнулася і Тоня. Сина дівчина народила у 21. Вагітність протікала нелегко через перенесені раніше гінекологічні операції, тож лікар ще на ранніх термінах постановив — природні пологи будуть ризиком і для мами, і для дитини. До операції дівчина була готова. Та коли настав день народження малюка, все пішло не за планом. 

«Води відійшли о другій ночі, а прооперували мене о другій дня. Тобто 12 годин дитина була без води. При цьому о сьомій ранку у мене припинились перейми і їх тричі викликали крапельницею. А коли лікарка оглядала мене на кріслі, то робила це настільки грубо, що від болю я знепритомніла. Пам'ятаю, що перед цим я сильно кричала, а чоловік тримав мене за руку і плакав», — розповідає Тоня. 

Кандидатка юридичних наук і активістка Наталя Семчук пояснює — основи законодавства про охорону здоров'я прописують, як саме медперсонал мусить виконувати медичні маніпуляції. Проте всі ці норми носять регулятивний характер, а не забороняючий, в чому й полягає проблема.

«Лікар надає допомогу не так, як йому хочеться, а відповідно до медичних протоколів, затверджених на законодавчому рівні. Але всі забороняючі норми містяться лише в Кримінальному кодексі України. А один з головних його принципів говорить, що те, що не є внесеним у Кримінальний кодекс, не є злочином», — каже Наталія Семчук.

Тобто, якщо жінка та/або новонароджений внаслідок дій медичних працівників отримують тяжкі ушкодження, потрібно звертатись до поліції і заявляти про злочин. Але акушерська агресія у більшості випадків впливає на самопочуття породіллі, наявність у мами молока, терміни її реабілітації та емоційний стан, що тяжкими травмами, згідно з законодавством, не є. 

«Я не знала, що так не можна, я знала лише, що дитина має вийти»

Віта стала матір'ю вперше, коли їй було 24. Зараз, через десять років і після ще одних пологів, каже, вже усвідомлює, що за те, як відбувалось народження першої доньки, лікарів треба було притягувати до відповідальності. Але усвідомлення прийшло лише з часом. 

«Коли я народжувала вперше, то не знала геть нічого. В лікарні попередили лише про те, що у родзал не можна із зав'язаним волоссям, бо дитина "заплутається у родових шляхах" і що треба мати в кишені якісь гроші, щоб і у малої вони водилися. Говорили тільки про забобони, але нічого про мої права і про те, що зі мною будуть робити», — згадує Віта.

Її пологи були травматичними. Спершу дівчині попри відмову розрізали промежину буцімто для полегшення пологів. Потім застосовували метод Кристеллера — акушер тисне на живіт породіллі всією масою тіла, фактично «видавлюючи» дитину. Така маніпуляція заборонена майже у всіх цивілізованих країнах через високі ризики для здоров'я мами і дитини. 

«Я не знала, що так не можна, я знала лише, що дитина має вийти. Після того, як мені давили на живіт, він весь посинів ще до кінця пологів. Було боляче і страшно. Я час від часу непритомніла, на мене виливали воду і все починалось знову», — розповідає Віта.

У підсумку породілля отримала чимало розривів. Коли її зашивали, всередині залишили шматок бинту, що згодом викликало запальний процес. Віта говорить, що швидко звернулася до іншої лікарки, яка пояснила, чого з нею робити не мали і допомогла відновитися після отриманих травм. Другі пологи минули значно легше, але перші жінка й досі згадує з болем 

У таких випадках можна звертатися до поліції, але в межах досудового розслідування призначать ряд дорогих медичних експертиз. Оплачувати їх, найімовірніше, доведеться позивачці, проте після прийняття рішення на її користь, відповідач виплатить компенсацію. 

Потом, кров'ю і приниженнями

Тоня тримає на руках майже піврічного сина. Малий щойно прокинувся і сонно посміхається мамі, що називає його сонечком і швидко цілує в тім'я перед тим, як знову заговорити до мене:

«Серйозних травм після пологів у мене не було. Фізично я відновилася швидко, але перші два місяці майже не могла їсти і почувалася чужою у своєму ж тілі. Весь час згадувала, як на мене кричали лікарі, мовляв я не можу витримати елементарний біль. Акушерка сказала, що не знає, як я взагалі живу, якщо не вмію терпіти»

Через кілька годин періодичних втрат свідомості дівчині все ж зробили кесарів розтин. А коли вона відійшла від наркозу, до неї в палату прийшли медсестра та акушерка й почали говорити, що могли зробити операцію раніше, але до останнього сподівалися, що вона «нормальна жінка» й народить сама. 

«Коли акушерка побачила, що у мене на животі шість шрамів, то сказала: "Я так і знала, що їй легше, аби її порізали, ніж хоч щось трошки потерпіти". Я й до цього страшенно комплексувала через ті рубці. А тепер з'явився сьомий шрам. Хочу забути це. Просто забути», — каже Тоня.

А експертка Наталя Семчук пояснює — на лікаря у таких ситуаціях слід скаржитися в міністерство. Коли встановлять факт акушерської агресії, медика звільнять. Тим не менш, на якусь компенсацію постраждала тут розраховувати не зможе.

Є й інший варіант — подання цивільного позову. Тут, як і у випадку з кримінальними справами, також призначать експертизу. А напередодні жінці бажано проконсультуватися з юристом, який спеціалізується на медичному праві. 

«У нас є стаття 139 ККУ, яка визначає відповідальність за ненадання медичної допомоги… Акушерська агресія виникла з того, що за ненадання допомоги є кримінальна відповідальність, а за агресивні дії — немає. Якщо ввести відповідальність за те ж порушення принципів інформованої згоди, акушерське насильство зникне. Бо зараз покарання за те, що лікар робить щось лишнє, відсутнє», — підсумовує юристка.

Як попередити акушерське насильство

Коли питаю у Наталі Семчук, як жінка може захиститися від небажаних дій з боку лікарів, експертка, а за сумісництвом і мама двох дітей, підбадьорює — зробити це можна. 

• Завчасно оберіть лікаря, з яким хочете народжувати і домовтеся з ним про це.
• Консультуючись з лікарем, заздалегідь складіть план пологів і у письмовому вигляді напишіть, на які маніпуляції і у яких випадках ви згодні, а на які ні. План слід мати у кількох екземплярах та дати лікарям ознайомитися з ним щойно почнеться пологовий процес.
• Йдіть на пологи з двома людьми. Наприклад, з партнером та доулою. Один з них зможе підтримувати вас, а інший — контролювати дії лікарів.
• Добре ознайомтеся зі своїми правами й тим, як мають протікати пологи. Зробити це можна за допомогою відповідних довідників.
• Пам'ятайте, що завжди маєте право відмовитися від маніпуляцій, які вважаєте недоречними. Це право закріплене за вами наказами Міністерства охорони здоров'я та міжнародними медичними нормами.

Якщо народжуючи ви все ж постраждали

Під час пологів жінка перебуває у надвразливому стані — їй болить, вона обмежена у рухах і напряму залежить від лікарів. Тому повністю анулювати всі ризики не можна. Це варто прийняти, якщо ви все ж зазнали акушерського насильства. Та алгоритм дій є і у такому випадку.

• Проконсультуйтеся з юристами, що спеціалізуються на медичній тематиці та правах жінок під час пологів. 
• Повідомте про всі неправомірні дії медичного персоналу керівництву лікарні.
• Якщо ви зазнали принижень, зайвого болю та інших травм, які не вважають тяжкими, подайте скаргу на винуватців у Міністерство охорони здоров'я. Після цього МОЗ має розпочати перевірку. 
• Якщо ви отримали тяжкі тілесні травми, подайте заяву до поліції. Найімовірніше, дії медиків інкримінують як кримінальне правопорушення. Після слідства та рішення суду на вашу користь ви отримаєте грошову компенсацію, а винні у спрямованому на вас насильстві, щонайменше, втратять роботу. 

↓Читайте також

Корупція у пологових будинках. Що робити, якщо лікар вимагає хабар

Як народжують дітей у Чехії: лікарняний досвід для України

"Та що ви таке вигадуєте?", або чому частіше не лікують жінок: як нерівність проявляється в медицині

Ще ми писали, як пережити або допомогти пережити викидень.

А також всю правду про домашні пологи в Україні.