Нелегітимність Володимира Зеленського: правда чи міф?
У чому проблема?
З чого все почалося?
Перша хвиля маніпуляцій про те, що Зеленський більше не є правомірним президентом, почалася ще наприкінці травня. Тоді лише лінивий пропагандист не висловив свою думку з цього приводу.
У червні проросійський блогер Юрій Подоляка, уродженець України, який у 2014 році переїхав у росію, дав інтерв'ю, в якому наголосив: "Задача (України) — довести іншим країнам, що є легітимний президент, з яким можна і треба мати справу. Нам нелегітимність Зеленського на руку. Для ще більшої кількості населення України це привід не слухати його, не підкорятися його наказам. А з урахуванням того, що в країні тотальна мобілізація, у людей з'являється обґрунтування, чому вони проти".
Ці тези підхопили й інші пропагандисти. Так, голова державної думи рф Вячеслав Володін у своєму тг-каналі висловився, що "Зеленський узурпував владу, його дії суперечать Конституції, тому тепер він не має права проводити мобілізацію й відправляти людей на війну". Окрім того, він всіляко наголошував, що українському народу варто перестати "терпіти", адже "народ України — єдине джерело влади в країні, яке знаходиться у заручниках диктатора-маріонетки".
Володимир Зеленський. Фото: Getty Images
Такі маніпуляції добре закріплюються у головах тих, хто попередньо уже був не згодний з діями влади або був налаштований проти Зеленського. Раніше ми писали, як російська пропаганда намагається підірвати довіру іноземної авдиторії до українського президента, аби змусити країни Заходу зупинити фінансування та постачання зброї Україні.
Як проросійські західні пропагандисти підкидають дрова у багаття?
Не останню роль грають західні пропагандисти, які систематично поширюють проросійські наративи. На тлі виборів у США, де між собою змагаються Трамп та Гарріс, прибічники Трампа всіляко намагаються дискредитувати демократів, за яких виступає Каміла Гарріс. Серед питань, які турбують американців, обговорюють і питання російсько-української війни.
Дебати між Трампом та Гарріс. Фото: Getty Images
Російська пропаганда грає не останню роль у цьому процесі, адже часто вустами позитивно налаштованих до росії урядовців чи лідерів думок говорить про те, що Україна повинна здатися, Зеленський "жебракує" та краде податки американців, а путін має навчити чинного американського президента "як піклуватися про свій народ". Такі тези потрібні, щоб підірвати довіру не лише до представників України, але й до власного уряду — зменшити їхню народну підтримку.
Схожі заяви видає колишній радник Пентагону та старший радник Трампа при його каденції Дуглас Макгрегор. В інтерв'ю на питання, "хіба не Зеленський забороняє проводити вибори, щоб утримати владу у своїх руках?" Макгрегор відповів, що в Україні майже ні в кого не залишилося прав.
"Він уже заборонив православну християнську церкву. У кого ще залишилися якісь права? Я не впевнений, чи є багато прав, які він би безкарно не відкинув", — стверджує він.
Окрім того, Дуглас запевняє, що "режим Зеленського буде повалений після атаки українських Збройних сил на Курську область, а росія знаходиться на фінальній стадії вирішення конфлікту". російська пропаганда активно поширює його заяви, аби сформувати видимість підтримки світом росії.
Яке рішення-спростування?
Питання російсько-української війни для багатьох з таких діячів не більше, ніж шанс принизити свій чинний уряд та набути більшої авдиторії.
Щодо Макгрегора, то він сам роками співпрацював з росією. У 2014 році, зокрема, Дуглас підтримав анексію Криму та закликав до анексії Донбасу, аргументувавши це тим, що східні регіони України насправді населяють росіяни.
Після 2022 року він активно коментував російсько-українську війну у програмах Fox News, де підтримував дії росії. "Битва на сході України майже закінчилася, всі українські війська там майже оточені та відрізані… Якщо вони (ЗСУ) не здадуться протягом наступних 24 годин, я підозрюю, що росія остаточно їх знищить", — заявив Макгрегор у березні 2022 року.
Попри несправджені передбачення, Дуглас не здається і продовжує коментувати те, в чому він не надто добре розбирається.
Вибори під час війни можливі чи ні?
Конституція прямо забороняє проводити парламентські вибори в умовах воєнного стану та продовжує повноваження парламенту до обрання нового скликання після війни. Переобрання уряду може навіть бути небезпечним в тих умовах, в яких ми є зараз.
У 2023 році понад 200 українських громадських організацій звернулися з заявою проти проведення виборів в Україні під час війни. Серед ключових пунктів:
- Можлива спроба росіян підірвати демократичний процес виборів через поширення дезінформації.
- Неможливість надати право голосу чинним військовим, які знаходяться на фронті, та українцям, які перебувають за кордоном і на тимчасово окупованих територіях.
- Можливі обстріли та фізична небезпека виборців під час голосування.
- Проведення виборів під час війни здатне підірвати національну єдність.
Окрім того, сам по собі процес виборів потребує додаткових коштів, яких зараз у бюджеті України немає. Відповідно, для цього потрібне фінансування західних партнерів.
Зеленський все ж залишається легітимним президентом навіть попри відсутність виборів. Так, у Конституції вказано, що чинний президент виконує усі повноваження до вступу на пост новообраного кандидата. Це означає, що Зеленський все ще може і має бути гарантом державного суверенітету.
Європейські партнери наголошують, що не мають жодних сумнівів у легітимності президента. Глава німецького МЗС Анналена Бербок на пресконференції з колишнім очільником МЗС України Дмитром Кулебою заявила, що конституція Німеччини теж передбачає, що вибори можливо провести лише через шість місяців після завершення війни.
Однак є президент, легітимність якого справді викликає питання. Це чинний президент росії путін. У березні 2024 року Євродепутати ухвалили резолюцію, в якій заявили, що визнають цьогорічні вибори путіна фальшивими, зокрема й тому, що вони проводилися на окупованих росією українських територіях.
Маніпуляції щодо того, що Зеленський не дозволяє провести вибори в Україні, є необґрунтованими. Адже лише російська агресія є тим фактором, який справді не дає можливості провести повністю демократичні та відкриті вибори.
