Світський Макрон: чому проти французького президента протестують мусульмани
Фото Reuters
Французький президент Еммануель Макрон вирішив реформувати законодавство на релігійну тематику: все аби зупинити ісламських радикалів і заодно згуртувати французів навколо "свободи, рівності і братерства".
Але щось пішло не так. Тепер ображені мусульмани тисячами виходять на протести від Тунісу до Бангладеш (і потрапляють у топ тем західних медіа), турецький президент ображає Макрона і порівнює з нацистами, а у Франції активізувалися терористи. Розповідаємо що сталося.
Франція змушена захищатися, адже з середини жовтня потерпає від терактів
У перший тиждень листопада на вулиці французьких міст вийдуть 7 тисяч поліціянтів і солдатів. Озброєні силовики візьмуть під захист школи та церкви.
Але почалося все у тихому паризькому передмісті Конфлан-Сент-Онорін на початку жовтня. Саме там стоїть школа, де вчитель історії Самюель Паті на уроці свободи слова показав школярам карикатури видання "Шарлі Ебдо" на пророка Магомета (до речі, дискусія стосувалася теракту у редакції видання п'ять років тому).
Вже 16 жовтня 18-річний Абдула Анзоров, який жив за 100 кілометрів і не пов'язаний зі школою, підстеріг вчителя і вбив його ножем (поліція підозрює батьків одного з учнів у зв'язках з убивцею). Анзоров вважав себе месником за пророка: для мусульман навіть просто зображення Магомета є тяжкою образою, не кажучи вже про карикатури.
Президент Франції Еммануель Макрон не міг і не хотів лишатися осторонь теми. Одразу після теракту він публічно пообіцяв: Франція боротиметься за свободу слова. Президент захищатиме лаїцизм (ідею тотально світської держави), а тому і карикатури в цій країні малюватимуть далі.
Ворогом і головним злом президент оголосив "радикальний іслам" – себто ідеологію фанатиків, які хочуть перебудувати світ за своїми уявленнями про іслам і готові за це вбивати інших (не плутати з мирними мусульманами). "Жорстка відсіч", – ось що обіцяє він ісламістам.
Виконувати обіцянку президента на практиці взявся Жерар Дармарін, очільник МВС Франції. Поліціянти хваляться: провели вже 40 обшуків, є 11 затриманих. А ще силовики підняли з архівів "Список S", картотеку із 231 релігійного екстреміста – їх просто-напросто вишлють з країни. Ну, і мечеть у Пантені, де закликали покарати Самюеля Паті, влада примусово закриває.
Зупинити терор це поки не допомогло. Вже 29 жовтня тунісець Брагім Авіссаві напав з ножем на прихожан католицького храму у Ніцці, вбивши трьох людей. Поліція здійняла тривогу, і дуже вчасно: того ж дня у Парижі, Ліоні і Сартрувілі затримали ще трьох озброєних бойовиків (один навіть увірвався до церкви з ножем, але силовики встигли).
"Франція веде війну", – підсумував Дармарін і закликав готуватися до нових атак.
Фото Reuters
Однак ще до терактів Макрон попереджав про ісламістів – і пропонував релігійні реформи
Тим часом дискусія на тему "Макрон і іслам" в країні триває вже не перший тиждень. Так, 2 жовтня президент Франції анонсував у країні своєрідну релігійну реформу, яких тут не було чи не з часів кардинала Рішельє і облоги Ла-Рошелі.
Тоді президент заявляв: потрібно відповісти на загрозу "ісламського сепаратизму". Мовляв, релігійні громади у іммігрантських кварталах не мають ставати "державами в державі", де внутрішні порядки важливіші за закони Республіки. Всі мають бути передовсім французами. Тема взагалі болюча: у країні живе 5,7 мільйона мусульман, це як усе населення Данії чи Словаччини.
Переважно це трудові мігранти та їхні нащадки з Алжиру, Тунісу, Марокко чи Західної Африки, які шукали у Франції роботи і кращої долі. Адаптувалися не всі. 29% мусульман, і серед них чимало молоді, певні: їхня віра несумісна з цінностями Франції (частково тут винна антизахідна пропаганда у їхніх рідних країнах).
Наприклад, французький лідер навчати імамів у Франції, а не запрошувати їх з Алжиру чи Туреччини. Все аби лідерами мусульман ставали люди, що звикли жити у світській правовій державі, поряд з тими ж католиками чи атеїстами. У країні навіть створять "інститут ісламознавства", аби конкурувати за настрої громадян з радикальними проповідниками з умовного Пакистану.
Ну, а проти незгодних з "планом Макрона" держава застосує серйозніші аргументи. Наприклад, мечеті, які фінансуються з умовного Катару, будуть під щільним контролем влади. Надто радикальні мусульманські організація поліція зможе просто закрити.
Є і зовсім небанальні кроки. Наприклад, як вам обмеження домашньої освіти (аби діти ходили до світських шкіл) чи тюрма для лікарів, які видаватимуть дівчатам "сертифікат цноти" – його перед шлюбом замовляють особливо консервативні мусульмани?
Фото Reuters
Можливо, справа у президентських виборах, але не американських, а французьких
Не виключено, що команда французького лідера прагне не лише помирити французів, а й забезпечити йому переобрання у 2020 році. Дійсно, гучні заяви глави держави про "боротьбу з сепаратизмом", а голови МВС – про "здичавіння частини суспільства" можуть бути способом створити Макрону імідж рятівника правової і світської Франції від терористів і радикалів.
Адже найімовірнішою суперницею президента стане ультраправа політикиня Марін Ле Пен. І президенту треба виграти у неї боротьбу за симпатії націонал-патріотичних виборців, для яких важливі порядок і цінності Республіки (а багато хто ще й не сприймає мігрантів з інших країн і їхній спосіб життя).
Фото Reuters
Так от, саме слова з тієї промови настільки розізлили мусульман, що ті піднялися на протести
Здавалось би, президент Франції запевняє, що не проти мирної більшості мусульман, питання є лише до радикальної меншості, але вірян шалено розізлили інші слова з цієї ж промови.
Мовляв, "іслам є релігією, яка переживає кризу по всьому світу" і його треба "реформувати" – ці слова від людини, яка захищала карикатури на пророка Магомета, миттю зробили Макрона ворогом у багатьох країнах.
Фото Reuters
Фото Reuters
Фото Reuters
Відповіддю стали масові стихійні протести (власне, вони і потрапляють у новини). Тисячі мусульман вийшли на вулиці, аби засудити Макрона: у Стамбулі, на вулицях міст Сирії, Іраку, у секторі Газа, Сомалі та Афганістані. У Пакистані палять портрети президента і французькі триколори, акції також пройшли у Судані, Тунісі, Лівані та навіть Індії. На диво, найактивнішими стали бангладешці, тут до 40 тисяч людей вийшли проти Макрона і французьких карикатур.
На акціях збиткуються з французького лідера як можуть: вигукують образи, топчуть фотографії Макрона, палять його опудало чи зображають свинею (що для мусульман образливо, ця тваринка у ісламі є "нечистою"). У Дубаї дійшло до насильства, там невідомий поранив ножем охоронця французького консульства. Уряду Франції довелося просити своїх громадян бути обережними за кордоном.
Фото Reuters
Фото Reuters
Фото Reuters
Паралельно незадоволені мусульмани оголосили Парижу економічну війну. "Бойкот французьким товарам!", – одне з топових гасел на протестах. І дійсно, у Кувейті магазини вже відмовляються від йогуртів, варення чи сиру родом із Франції. BBC помітила зникнення таких товарів у магазинах Йорданії та Катару. Ідея також шалено популярна у соцмережах Саудівської Аравії, Об'єднаних Арабських Еміратів (водночас, жодна з країн поки не розриває стосунки з Францією, тож реальних проблем за кордоном Париж уникнув).
Фото Reuters
Фото Reuters
Французькі послідовники ісламу значно спокійніші Рада мусульманської віри (орган поміркованих мусульман країни) не заперечує проти плану Макрона, а її очільник Мухаммед Мосаві теж обіцяє боротися з екстремізмом. Інші мусульмани, як-от очільник Паризької мечеті Шем-Едін Хафіз образилися на слова про "сепаратизм". Однак минулося без "вуличних боїв" у Парижі чи Ліоні.
Фото Reuters
А взагалі у антимакронівської кампанії є тіньовий лідер, і це турецький президент Реджеп Таїп Ердоган.
Хто справді намагається створити політичний "хайп" на цій темі, то це президент Туреччини.
"У чому проблема Макрона з ісламом і мусульманами?… Перш за все [йому потрібна] психічна перевірка", – двічі зневажливо заявляв Ердоган. На цьому він не зупинився, і у наступні тижні розповів, що у Європі до мусульман ставляться "як нацисти до євреїв".
І бойкотну кампанію теж просуває Ердоган. 27 жовтня він навіть видав телезвернення на тему "не купуйте французьке", а провладна організація TUGVU складає для турків списки продуктів.
Фото Bloomberg
Навіщо це Ердогану? Найпевніше, він керується простим політичним розрахунком: помститися Макрону, створивши йому купу проблем. У останні місяці президенти відверто ворогують. Так, у лівійській громадянській війні турки підтримують законний уряд, тоді як французи – бунтівного генерала Хафтара. Макрон також вимагає перемир'я у Карабаху, а у Ердогана вболівають за військову перемогу Азербайджану. І саме Париж дав відсіч туркам від імені ЄС у серпні, коли Анкара зазіхнула на газові родовища у водах Греції (хоча агресорами тут були турки, їхній президент образився)
А крім того, Реджеп Ердоган явно мітить на пост лідера мусульман усього світу. Достатньо згадати, як влітку він дозволив відкрити мечеть у колишньому Софійському соборі Стамбула (до цього там був музей. А у жовтні президент заявив, що "Єрусалим – це наше місто" і пообіцяв допомогти палестинцям. Знов-таки, Ердоган може боротися за симпатії тих же сирійців чи лівійців – тоді Туреччині буле легше подружитися з урядами цих країн. Або ж хоче задобрити власних громадян і відволікти їх від економічної кризи. Адже зараз курс турецької ліри є найнижчим з 1999 року!
Однак сам Макрон визнає: лише заборони проблему не вирішать
Хоч реформи у президента і амбітні, у Франції дедалі частіше говорять, що лише заборони не перетворять недружніх до країни мешканців (незалежно від релігії) на добропорядних французів. Та й сам Макрон погоджується, що у проблеми є соціальні корені.
Фото Reuters
Справді, надто вже часто іммігранти тісняться у бідних передмістях, так званих "banlieue". Там людям важко знайти роботу і погані справи з житлом (дещо перебільшену версію цього зняв Люк Бессон у фільмі "13 район"). Мовляв, через це вони також розчаровуються у Франції. "[Студенти з мігрантських родин] почувають себе чужинцям у культурі, де їм немає місця", – коментує викладач коледжу Жак Тома, говорячи про те, що у молодих мусульман часто обмаль шансів на гарну освіту.
Про це ж говорить і Шуха Наваз, аналітик Atlantic Council: "На Заході мігранти з ісламських країн потрапляють у гетто, тож релігія стає для них "захисним механізмом" і об'єднавчою ідеєю". Чим і маніпулюють терористи, вербуючи молодь. Тож президенту доведеться вирішувати і економічні проблеми.
А Україні очільник Франції дає безкоштовний урок: коли влада чи суспільство захищають релігійне життя країни чи власну культуру від недружнього впливу з-за кордону, не слід вважати це архаїкою чи "совком". Відстоювання національного інтересу в усіх сферах (а французи ще й свою мову затято захищають) – нормальна практика для Європи.
