Вуглецевий слід і відновлювана енергія: як екологічні норми поступово стають обов’язковими

У чому проблема?

Розвиток науки, промисловості та розбудова міст створюють нові виклики перед природою. Дешеві та "швидкі" рішення часто кращі за своїми характеристиками в надійності, але можуть мати жахливий вплив на довкілля. 

Для вирішення цієї проблеми уряди світу приймають глобальні рішення, які допоможуть зберегти наше довкілля. Тож деякі екологічні норми поступово втрачають свій "рекомендаційний" характер і стають обов'язковими.

Яке рішення?

З 1 січня 2023 року сонячні панелі на дахах будинків у Берліні стануть обов'язковими. В німецькому уряді сподіваються, що це позитивно вплине на кліматичну ситуацію й допоможе мешканцям знизити витрати на комунальні послуги.

Відтепер для сонячних панелей мають виділяти щонайменше 30% площі даху, і норма стосується не лише нових, а й реконструйованих житлових і комерційних будівель, офісів та виробництв. Винятки зробили лише для невеликих будівель, корисна площа яких не перевищує 50 квадратних метрів. 

Щоб проєкт було легше реалізовувати, місто виділило 23,7 мільйона євро на співфінансування сонячних панелей для компаній і домогосподарств.

Наскільки затягнеться цей процес та чи буде він ефективним, поки невідомо, але є дослідження проєкту Berlin Solar Atlas, що стверджують: сонячні панелі, які розмістили б на 500 000 дахів у Берліні, могли б покрити 77% приватних потреб в електроенергії для всього міста. Але до такої цифри німцям ще дуже далеко: наразі фотоелектричні або сонячні теплові панелі покривають лише 8 тисяч дахів Берліну.

Такі детальні дослідження про кількість сонячних панелей у містах України поки не проводили. Натомість є загальні дані від Держстату за 2021 рік. На початку минулого року нараховували близько 45 тисяч домогосподарств, які використовують сонячні панелі та заощаджують на рахунках за електроенергію. Загальна потужність таких СЕС перевищила 1,2 ГВт. При цьому норм, які б диктували обов'язкове встановлення сонячних систем, немає.

Що стосується стимулювання від держави, в Україні грошова підтримка для встановлення сонячних панелей не передбачена. Проте існують пільги для тих, хто вирішив використовувати відновлювальну енергію. Вони передбачені митним та податковим правом і це, в основному, стосується звільнення від оподаткування за ввезення відповідного обладнання.

Ще один "поштовх" до переходу на зелену енергетику передбачений законом "Про енергетику", який регламентує "зелений тариф" — механізм винагороди за генерацію енергії з відновлюваних джерел.

Поштовх до будівництва більш енергоефективних будівель в останні роки може ненавмисно збільшити використання будівельних матеріалів, що виготовляються з інтенсивним викидом вуглецю, таких як бетон, сталь і скло.

Торонтський зелений стандарт у Канаді оновили у травні 2022 року. Тепер він вимагає вимірювати та оприлюднювати дані про кількість вуглецю, що потрапляє в атмосферу у процесі виробництва матеріалів, якщо виробники хочуть претендувати на певні знижки для проєктів екологічного будівництва. А наприкінці 2022 року федеральний уряд Канади встановив "вуглецевий стандарт" для власних будівельних проєктів.

Цікаво, що на оприлюдненні інформації наполягають і великі менеджери активів. У звіті під назвою "Повне розкриття" за жовтень 2022 року Канадська рада з екологічного будівництва, що представляє фірми з активами в 110 мільярдів доларів, закликала уряди встановити вказівки щодо розкриття інформації про енергетику в будівлях і передбачити обмін даними як передумову для схвалення:

"Прозорість даних і порівняльний аналіз можуть допомогти в плануванні скорочення енергії та викидів, і у більш широкому сенсі можуть допомогти в розробці ефективної політики та програм", — йдеться у звіті. Усі учасники пообіцяли оприлюднити власні дані – хороші, погані чи жахливі.

Зараз в країні лише формуються законодавчі вимоги до екологічної безпечності будівельних матеріалів. У правовому полі, звісно, існують закони та нормативи, які регулюють цю галузь та забороняють використання токсичних для людини матеріалів. А коли будівництво — це державне замовлення, під час тендеру мають враховувати такі додаткові характеристики матеріалів, як екологічність та кількість природних ресурсів, які були залучені до виробництва. 

Проте забудовники не мають розкривати повні дані про матеріали, а дотацій для більш екологічно-свідомих підприємців, на жаль, поки не передбачено.

У світі дедалі швидше зростає інтерес до переробки будівельного сміття як до способу зменшення викидів, пов'язаних із будівництвом. Наприклад, у Данії та Німеччині існує пряма вимога у новому будівництві використовувати певний відсоток продукції з переробленого сміття.

В Австрії переробляють близько 87 % відходів від будівництва та зносу. Збирають відходи зазвичай оператори з утилізації та знесення безпосередньо на місці.

Найрадикальніші заходи боротьби із захороненням будівельних відходів вжили у Бельгійській Фландрії, де діють прямі заборони на звалища для вторинної переробки фракцій будівельних відходів. Такий підхід пояснюють високою щільністю населення Фландрії та дефіцитом вільних ділянок на наявних полігонах.

У Нідерландах вже близько 10 років діє закон, який забороняє звозити на полігони будівельні відходи, які можна переробити. Наприклад, нідерландські архітектори та будівельники, орієнтовані на циклічну економіку, все більше звертаються до "міського видобутку корисних копалин" як до способу постачання нових матеріалів.

Після кожного прильоту в Україні розбирають завали та очищують населені пункти від уламків зруйнованих об'єктів. Відходи від руйнації, як і відходи від будівництва, можна використовувати повторно не тільки під час відновлення пошкоджених об'єктів, а й під час виробництва будівельних матеріалів.

При цьому відходи від руйнації мають дещо іншу структуру, аніж будівельні відходи. Адже металопластик і скло, матеріали оздоблення фасаду, армувальна сітка, мінеральна вата, матеріали внутрішнього оздоблення, стінові матеріали, покрівля, побутові речі й уламки деревини — окремо всі ці залишки могли б бути використані, але в наявному стані, коли всі вони перемішані в розвалах, потребують дуже ретельного сортування. 

Тож спершу матеріали сортують, а потім ділять на групи — які можна використати повторно (наприклад, скло, метал, пластик, бетон), а які не підлягають переробці й потребують утилізації (наприклад, термоформовані елементи теплоізоляції фасаду). 

Відсортовані матеріали слугують різним цілям: для будівництва доріг, засипання ям та інколи навіть для виготовлення нових будматеріалів.

Час, коли екологічні рішення були ноу-хау та чимось незвичайним, відходять. Натомість деякі нові рішення стають обов'язковими. Це глобальні рішення, і часто непрості, але такі, що допоможуть зберегти нашу планету та дати шанс на здорове і чисте майбутнє наступним поколінням.

↓Читайте також

ТОП-3 рішення для енергоощадження: доступні гранти та пошук підтримки

Не тільки звичайні забрудники: як в Україні можна перевірити рівень радіаційної безпеки?