"Слуга народу" Максим Заремський: "Ніколи не кидайтесь на зефір"
Про що говорять в партії Зеленського та як зробити звичайне село центром спортивних подій? Про це “Рубрика” дізналась у народного депутата 202 округу від “Слуги народу” Максима Заремського.
З Максимом Заремським ми познайомилися заочно — депутат від "Слуги народу" написав нам із запитом писати колонки для "Рубрики". Одну з них "Рубрика" опублікувала тут і вирішила скористатися можливістю і дізнатися про її автора трохи більше. Про те, що з цього вийшло і яким насправді є депутат-спортсмен, читайте в інтерв'ю.
— Максиме, ми знаємо, у вас є три вищі освіти: правова, спортивна та освіта в сфері публічного адміністрування. У Вікіпедії на фото ви зображені з цілою купою медалей. Що з'явилося першим — спорт чи право?
— Останні 6 років я працював на керівних державних посадах, але спорт з'явився під час навчання на правника, це моя перша освіта. Для кожного хлопця, чоловіка він дає стержень, характер, і я думаю, що в цьому і суть спорту. Він дав мені таку стрижньову основу, яку тепер я можу застосовувати в різних сферах. Зараз для мене спорт — це громадська діяльність. Просто я маю таке бажання: пропагувати його та залучати людей до здорового способу життя.
Все починалось з любительського рівня, коли я був молодим хлопцем і хотів покращити свої силові властивості. Так я познайомився з важкою атлетикою і паверліфтингом. Я — призер районих та обласних змагань, а серед моїх вихованців є навіть чемпіон світу з армреслінгу, ще більше 20 спортсменів є чемпіонами області і чемпіонами України. Тобто, це — мрія, яка переросла у відкриття залу в селі Берегомет, який є безкоштовний для відвідувачів. Також спільно з керівником громади я зробив безкоштовний гурток, де вся молодь громади має альтернативу шкідливим звичкам, може розширювати свій світогляд і не тільки тренувати тіло, а й духовно і морально розвиватись.
— Десять років тому ви вперше провели фестиваль сільських змагань «Beregomet Open Sport Festival»? Звідки виникла ідея та хто вам допомагав?
— Це було спонтанне рішення. Я просто був у спорті, знайомився з різними людьми і в мене з'явилась думка: "А давайте дізнаємось, хто сильніший?". Тоді змагання були обласного рівня, а сільські змагання не були такі розвинені, тож я влаштував перші, де було більше 20 учасників, але глядачів — лише 6 чи 7 людей. З року в рік ми вдосконалювались, і в цьому ювілейному році ми зібрали майже всю Україну — 11 областей з'їхались у село Берегомет, і мені приємно. Знаєте, будь-яку справу можна розвивати, якщо до неї підходити з розумінням і їй віддаватися.
— Отже, змагання проводяться в селах. За 10 років їхнього існування, як це вплинуло на життя сільських жителів?
— Дивіться, коли про ваше село говорять на всю Україну, і коли до вашого села з'їжджаються всі топові спортсмени — а у нас в гостях були ТОП-8 найсильніших людей світу, звичайно, кожна дитина бачить, який це високий рівень, і може замотивуватися.
У наші зали приходять близько 40-50 людей від 8 до 56 років, тож ці змагання, однозначно — мотивація до занять спортом, покращення фізичних показників, прояв бажання бути в формі. Для когось спорт — це розвиток — люди морально набираються енергії в залі від фізичного навантаження, а для когось спортзал став поштовхом для вибору освіти, і вони навіть пішли навчатись на тренерів. Хтось — пішов на курси масажу, а ще хтось — на вчителя волейболу. Тож зал дав поштовх для подальшого життя юних атлетів.
Замість того, щоб сидіти в телефоні, людина починає свідомо мислити, покращувати розум та тіло, а це дуже потрібно в наш час.
Про карантин та вакцини
— У зв'язку з коронавірусною ситуацією замість масштабного фестивалю "Beregomet Open Sport festival" з 11 видів спорту цього року були проведені змагання лише з армреслінгу. Можете, будь ласка, пояснити, чому звичайні змагання під час карантину проводити заборонено, хоча учасники не контактують між собою, наприклад, підняття штанги, а з армреслінгу — можна?
— У попередні роки на змаганнях було від 9 до 11 видів спорту, біля півтори тисячі глядачів, 300-400 учасників, навіть більше. Ви розумієте, це дуже насичена програма. Тому в цьому році зробили лише армреслінг. Але таку кількість учасників ми не очікували — було більше 250 спортсменів з 11 областей. Ми, звичайно, дотримувались карантинних вимог, дистанції, маски, антисептики. Зробили так, щоб і змагання пройшли вдало, і карантинні обмеження були, щоб статистика не погіршувалась.
— З наших джерел ми дізнались, що коли Буковина була у "червоній" зоні карантину, фактично ніякого карантину не було: можна було зайти в будь-який будівельний або інший непродовольчий магазин, або ж на ринок, і придбати все, що необхідно. Тим не менш, лунали заяви про те, що червона зона "працює" та захворюваність знижується. Чим можете пояснити таку аномалію?
— Специфіка в тому, що більшість не працювала. Дехто відкривався на свій страх і ризик і порушували закон, але тільки через те, що потрібні були кошти на проживання і кошти для сім'ї. В місті і в селі зовсім різний підхід існування, і тому деякі правопорушення будуть, але згідно норм і чинного законодавства місцева влада їх мінімізувала. Не завжди може влада змусити людину щось робити, але для того, щоб змусити, потрібно дати ще людині якесь позитивне бачення. Так у нас вийшло — ніхто не був готовий до коронавірусу, дехто думав, що це якась іграшка, а не вірус, але у всіх є знайомі або близькі, які перехворіли, і всі побачили, що через якісь дії вони завдали собі шкоди. Місцева влада вчиняла заходи, щоб мінімізувати граничні зони, це однозначно було вжито.
— У Чернівецькій області першу дозу вакцини отримало 48 тисяч громадян, а другу — лише 16 тисяч. Чому така різниця та як ви взагалі оцінюєте темпи вакцинації?
— Міністра охорони здоров'я було знято, тому що, ми знаємо, темпи вакцинації не дали правильного поштовху, деякі заходи щодо цієї вакцинації було провалено. Зараз, звичайно, мінімальний темп. Але треба проводити інформаційні кампанії: наприклад, серед депутатів почалася вакцинація; так само я також думаю, що робити… Кожна людина хоче почувати себе в безпеці, розуміти, що ризики мінімальні. І коли люди це побачать, їм дадуть відповіді на питання, вони самі приймуть рішення. Але, розумієте, сама інформаційна політика була також програна, бо на більшість питань люди не мають відповіді. Зараз відкриваються швидкі пости для вакцинації, з'являється більше роз'яснень, завозяться нові вакцини, тому я думаю, що зараз можна брати основи цього і далі темпи вакцинації будуть покращуватись.
— А як щодо тих, хто хоче вакцинуватись, але досі не отримали свої дози?
— Проблема в тому, щоб люди встали в чергу, і ми зрозуміли, скільки їм потрібно вакцин. Ми не можемо брати на себе відповідальність за n-ну кількість вакцин, якщо на неї немає попиту і людей. Тому однозначно це має бути планомірна графічна робота.
— Хочете сказати, що "Дія" не діє, і люди не записуються в черги?
— Справа не тільки в Дії. Є люди, які хочуть прийти в пункт і там отримати вакцину, але потрібно зареєструватись, подзвонити до компетентного органу і сказати: "Я хочу вакцинуватись". А вони навіть не знають, як встати в цю чергу, тому я і кажу про інформаційну кампанію. Потрібно розширювати це інформаційне поле і показувати всім віковим групам, куди потрібно звернутись.
— А ви вже вакцинувались?
— Ні, я також думаю. Сьогодні колеги депутати отримали щеплення, але я до цього плідно підходжу. Перечитую матеріали, консультуюсь. Раніше був брак інформації, але зараз, думаю, я найближчим часом прийму для себе це рішення. Я ще не встав в чергу. Пам'ятаєте історію з AstraZeneca? Я хотів нею привитись, але її заборонили.
Як нормальна жива людина я хочу знати про всі ризики. Звичайно, хочеться отримати вакцину, уберегти себе і свою сім'ю від ризику, і це однозначно треба зробити. Просто потрібно визначитись, якою вакциною щепитись, і мінімізувати ризики. Хочеться зробити правильний вибір. А ті депутати, які вже вакцинуються, подають приклад, і мене це також заохочує.
(Народних депутатів в Україні організовано щеплять вакциною Pfizer — прим. ред.)
Про політичну діяльність
— У вас є власний спортивний зал "МаксимуС", ви займаєтесь організацією фестивалю та змагань "Open Arm Camp". Чому ви вирішили піти в депутати та чи направлена ваша депутатська діяльність на те, щоб сприяти розвитку спорту в Україні?
— Не спортом єдиним. Спорт — це один із напрямків. Зараз у мене більше часу займає соціально-економічний розвиток мого округу, зокрема медицини, культури, освіти. Це на першому місці, а спорт йде паралельно. Я подав відповідні законопроекти про день тренера, якого не було. Також — законопроект про стимулювання сільських спортсменів. Мене запрошують на лекції, я часто виступаю, займаємось благодійністю — нещодавно передали до школи волейбольні м'ячі. Тобто не тільки законодавчим, а й будь-яким шляхом, навіть благодійним, я можу допомагати людям та сприяти зростанню молодого спортивного уху.
— Ви казали, що розвиток туризму на Буковині — це складова частина вашої політичної діяльності. Що, на вашу думку потрібно для розвитку туристичної сфери на Закарпатті?
— Я скажу про свій 202 округ. Звичайно, це інфраструктура. Будь-яка людина хоче проїхати нормальною дорогою в місце, де вона зможе відпочити.
Друге — це відпочинкова мережа: готелі, туристичні маршрути, зони відпочинку. Це є комплекс, і підходити до цього всього потрібно комплексно.
Ми поставили таку ціль: розробити туристичні маршрути та відкрити пункти пропуску, які забезпечать притік туристів, розвиток інфраструктури, зокрема, і доріг, готельного бізнесу і сфери обслуговування. Ми нещодавно прийняли закон по цьому питанню і я подав ще два законопроекти, щоб підтримати зелений туризм у Чернівецькій області.
Я намагаюсь своїм прикладом особисто показувати, що потрібно займатись туризмом, тому що сам це дуже люблю! Я часто буваю в горах, десь вісім разів був на Говерлі й інших вершинах. Тому я бачу, розумію і спілкуюсь з тими людьми, які мають до цього безпосереднє відношення і сам до цього долучаюсь. Нещодавно відзняв ролик "Буковина для туристів", де показуємо всю красу нашого округу, щоб туристи бачили і долучались.
Я розділив кампанію на декілька частин: інформаційна — щоб люди бачили і долучались, законодавча — це підготовка та подача законопроектів, і третя — безпосереднє виділення коштів. Я виділив кошти, які передбачаються на соціально-економічний розвиток, і перші 10 мільйонів з 30 пішли на округ для забезпечення шкіл, освітньої, культурної галузі і охорони здоров'я.
До розвитку туризму підходити треба всебічно, бо слово туризм — воно більш популістичне, а цей процес вимагає дуже конкретних кроків і фінансування. Тому збільшення фінансування — це однозначно те, що необхідно для розвитку гірських територій, бо гірські і рівнинні території потребують різної специфіки і підходів до життя людей і розвитку краю.
Зараз я працюю над тим, щоб змінити підходи і дати перспективу розвитку тим громадянам, які мають потенціал, але їх потрібно додатково підтримати.
— Добре, що ви заговорили про підходи. Ми вже чули, як ви говорили про це в одному з інтерв'ю, і зацікавились цим. Поясніть, про яку специфіку йдеться, коли мова йде про гори?
— Густонаселеність, добирання — ви в лікарню можете в місті дістатися за 20 хвилин, а в горах — набагато довше. Каса ощадбанку в горах може бути одна на 16 кілометрів! Тобто навіть щоб розвинути той же туризм, потрібно створити умови, за яких турист зможе пройти пішки та зняти гроші. Тобто різниця в обслуговуванні в тому, як живуть люди в горах — це уже далекі одне від одного села. Тож ціль в тому, щоб зробити доступність хоча б основних послуг для громадян.
— Як щодо інших ваших досягнень?
— Більше про наші досягнення скаже мій помічник-консультант Назар Проданюк.
— Так, доброго дня! Справді, вже 2 роки минуло і за такий термін ми вже здобули чимало досягнень в різних сферах, що входять в пул відповідальності народного депутата.
По-перше, це міжнародний вектор діяльності. Наша команда намагається не тільки відкривати українцям світ, а й іноземцям Україну. Ми регулярно проводимо робочі зустрічі з послами іноземних держав, під час яких обговорюємо вже досягнуті результати співпраці та можливі вектори розвитку. Можу запевнити, що під час кожної зустрічі пріоритетним є питання розвитку туризму в 202 окрузі.
По-друге, раз ми вже підійшли до питання туризму, то команда працює над покращенням туристичного клімату в окрузі. Зараз готуємо детальну стратегію та план роботи в даному напрямку. Сподіваємось, що в пост-пандемію зацікавленість до туризму тільки збільшиться в геометричній прогресії. Наша мета – це 202 округ в центрі туристичної привабливості регіону.
По-третє, що важливіше, — це інфраструктурний розвиток нашого округу. Окрім будівництва гірських доріг, наша команда працює над виділенням коштів для спортивних майданчиків жителів округу. Наприклад, ми з Максимом посприяти виділенню 1 200 000 гривень на капітальний ремонт спортивного майданчика в с. Шипинці Кіцманської територіальної громади.
До того ж, інфраструктурний підйом поселень нашого округу тільки сприятиме розвитку вищезгаданого туризму.
Завжди є офісна робота депутата, яку ми також успішно виконуємо разом. Станом на сьогодні, командою проведено більше 50 прийомів громадян нашого округу, що стосувались як індивідуальних так і колективних питань. Подано більше 500 депутатських звернень та 35 запитів. Ну і звичайно, на момент розмови Максимом Заремським подано 48 законопроєктів. Однак варто відмітити, що вони подані як особисто, так і спільно з іншими депутатами Верховної Ради України.
Врешті, зараз також працюємо над максимальною цифровізацію/діджиталізацією нашої діяльності. Зараз, кожен громадянин України може залишити запит до депутата в цифровому варіанті на офіційному сайті Максима Заремського. Можу запевнити, що онлайн запити не залишаються без відповіді, а навпаки легше та зручніше опрацьовуються. Важливо, щоб такі кейси, як цей, тільки збільшувались.
Про розвиток громад
— За рахунок чого можуть розвиватись громади на Буковині? Чи сприятиме цьому прийняття законопроектів про глибинну переробку деревини?
— Наша деревина зараз виступає як сировина. На місці ми не створюємо нічого, це не приносить податків в бюджет. А от коли ми відкриємо підприємства з переробки деревини, це вже буде готова продукція, отже до бюджету надходитимуть податки, і будуть створюватись не тільки робочі місця, а й сама інфраструктура.
Зараз важливо налагодити ці процеси, де будуть стимулювати підприємців вкладатися і інвестувати в цю галузь, відкривати робочі місця і створювати предмети, які будуть давати цей бюджет в громаду. Це має бути важливою державною позицією: не експорт сировини, а створення свого на території кожного округу, де є специфіка, пов'язана з лісами.
— Як вважаєте, коли ця галузь повноцінно запрацює в Україні? Ви ставите якісь дедлайни?
— Хочеться чим швидше, але є дуже багато колізійних питань, які залежать не тільки від мене, як депутата, а й від місцевої влади, і від кожного керівника. Тому йде діалог і планомірна робота. Я поставив ціль: зробити це за час моєї каденції та сказати, що я це виконав. Бо не діло просто для галочки відзвітувати — треба зробити так, щоб це працювало і давало плоди. А відкрити просто для вигляду — це не мій рівень, я так не працюю. Краще закласти глибинну основу, щоб воно працювало, ніж зробити на місяць.
Про "Слугу народу" та обстановку всередині партії
— До депутатів Чернівецької області громади звертаються із проханнями вирішити проблему високих тарифів за транспортування газу та передачі газотранспортних систем у власність територіальних громад. У лютому ви спільно з Андрієм Герусом та представниками громад Буковини напрацювали звернення та пропозиції для подальшого розгляду та ухвалення правильного рішення щодо тарифу. Тоді вартість транспортування газу було знижено до 1,79 грн без ПДВ. Як щодо передачі газотранспортних систем у власність територіальних громад?
— Я підтримую громади. У нас був діалог з громадами та мажоритарними депутатами. Разом з ними ми добились фіксування ціни на газ на 6,99 гривень, щоб люди були спокійнішими. Я також направив депутатське звернення про те, що до мене звертаються громадяни, а ще було подано законопроект щодо передачі газотранспортних систем у власність громад.
Але є але: якщо громади беруть на баланс всі ці системи, що вони мають робити? Дивитися за ними. Тобто має бути служба, яка за цим слідкує. Зараз ми ведемо діалог про те, кому передати ці газотранспортні системи. Я подав від себе законопроект, але в ході спілкування виявилось, що є нюанси, про які я не здогадувався. Я поспілкувався і з однією стороною, і з другою, і тепер мені важливо, щоб люди зрозуміли, чи потрібна їм ця система у власність, і що вони будуть з цією власністю робити.
Зараз це питання важливе для держави, бо один депутат не зможе відстояти, закрити цю ячейку і забезпечити людей впевненістю в теплій зимі. Але у зв'язку із тим, що зараз відбувається з російською стороною і постачанням газу, і з будівництвом Північного потоку-2, це питання постає все більш гостро. Я все одно кажу, що тут потрібна більш державницька позиція і буду докладати зусиль, щоб питання пройшло у позитивному руслі для моїх односельчан.
— Чи вирішиться воно до початку опалювального сезону, є якісь прогнози?
— Не можу сказати, але буду зі свого боку добиватись, щоб до початку сезону люди мали впевненість і розуміли, що буде з ними відбуватись під час зими.
— Вашого колегу, депутата Шевченка, було виключено з партії за неузгоджену поїздку до Білорусі та зустріч з Лукашенко. Як тепер обстановка всередині партії?
— Скажу так: ми є президентською партією, і Президент не визнав вибори в Білорусі легітимними. Кожен депутат має своє бачення, але він має дотримуватись закономірного рівня, якого дотримується наш Президент і фракція в цілому. А свої амбіції і бажання варто сприймати не як проста людина, а як депутат із фракції "Слуга народу", яка має погляди на ту чи іншу ситуацію. Він може представляти Президента тими чи іншими діями. Це його суб'єктивна дія, яка не є підтриманою кимось з наших. Багато є депутатів, які роблять такі речі, що обвалюють рейтинг всім нам і мені, зокрема, так само. І люди на окрузі мене сприймають по-різному, хоча я можу бути навіть не причетний, але повинен відповідати за їхні дії якимось відсотком довіри. Це негативно вплинуло, і за це рішення його виключено.
— Як ви оцінюєте комунікацію всередині партії?
— Конструктивний діалог повинен бути, навіть у суперечці. Кожен депутат має довести свою позицію. Комунікація у нас в партії є, і ви це бачите по голосуванню: 200+ завжди є.
Про особисте
— Ваша сім'я повернулась в Україну після вашого народження, ви зростали в Україні, але народилися в Білорусі. Чи відчуваєте ви дотичність до Білорусі? Як ставитесь до подій, які відбуваються зараз на вашій другій Батьківщині?
— Мої батьки переїхали в Україну, коли я був ще дитиною. Я не пам'ятаю життя в Білорусі і вважаю себе українцем. Моя батьківщина — Україна, бо я тут все своє свідоме і несвідоме життя.
Не можу сказати про об'єктивне ставлення до політичної ситуації в Білорусі. Звичайно, цю всю картину не хочеться бачити, дивлячись через призму подій, які були у нас. Тож далі побачимо, який напрям вибере Білорусь, бо зрозуміло, що там є ситуація з Росією, і хто під яким впливом, і там стоїть питання, чи буде Білорусь самостійною. Час покаже.
— У нас є маленька традиція: ми запитуємо у наших гостей про улюблені книги. Яку порадите ви?
— У мене, насправді, дуже багато книжок, і всі різних жанрів. Я маю власну бібліотеку і завжди намагаюсь поповнювати її. Мені колись сподобалась одна книжка, вона дуже простенька, і я рекомендую її прочитати всім: "Ніколи не кидайтесь на зефір", вона вчить, що результат завжди іде не одразу, і не потрібно кидатись на те, що тут і зараз, потрібно дочекатись того моменту, коли можна той зефір так само з'їсти. Я дуже давно її читав, і вона на мене дуже сильно вплинула: проста у розумінні життєвих ситуацій, без складних наукових термінів, але вона дасть кожній людині розуміння чогось важливого для неї самої.