Майже забуті добровольці. Батальйони МВС на війні
13 квітня 5 років тому на основі закону «Про міліцію» у кожному регіоні України при обласних управліннях МВС були створені підрозділи особливого призначення.
На фоні перемоги Майдану взимку 2014 року міліція отримала величезний репутаційний удар. В якийсь момент у Києві патрулі складались з двох міліціонерів та представника «Самооборони Майдану», причому останній був головним.
Однак з початком російської агресії на Донбасі Міністерство внутрішніх справ стало однією зі «шпаринок», через яку добровольці, які бажали воювати, могли потрапити на лінію зіткнення.
13 квітня 2014 року міністр МВС Арсен Аваков прийняв рішення щодо створення в кожному регіоні України при обласних головних управліннях МВС підрозділів патрульної служби міліції особливого призначення. Причому формувати ці підрозділи планувалося на основі громадських формувань з дотриманням принципу добровільності.
Це дозволяла стаття 7 Закону України «Про міліцію». Згідно неї такі підрозділи формувалися для забезпечення громадського порядку на об'єктах і територіях, які мають особливе народногосподарське значення або постраждали від стихійного лиха, екологічного забруднення чи катастрофи.
Бійці батальйону «Азов» під Іловайськом
Передбачалося, що таким чином до новостворюваних підрозділів вдасться залучити майже 12 тисяч цивільних осіб. Більше того – планувалося завдяки цьому поступово оновити склад представників правоохоронних органів та позбутися старих дискредитованих та корумпованих кадрів. Це такий собі м`який варіант люстрації – на жаль, не такий радикальний, як грузинський. Однак країна фактично знаходилась у стані війни, інакше було неможливо.
Добровольців було багато, адже в підрозділах патрульної служби міліції особливого призначення, порівняно з іншими силовими структурами, був випробувальний термін від трьох до шести місяців, і основне – можливість звільнитися за власним бажанням протягом цього терміну. Багато хто думав, що цього терміну буде достатньо, щоб «зупинити проросійські виступи на Сході».
Формуватися батальйони по областях почали майже одночасно – так, першим був організований 14 квітня батальйон «Дніпро-1», 16 квітня 2014 року був виданий наказ про організацію батальйону «Чернігів» у Чернігівській області, наступного дня – «Миколаїв» у Миколаївській області і т.д..
Станом на кінець 2014 року було створено 38 підрозділів патрульної служби міліції особливого призначення. Фактично все це були батальйони штатною чисельністю в 200 «багнетів», але у тих областях, де знайшли стільки добровольців (а це переважно західні) формувались роти в 70 людей особового складу. Крім того, деякі області так і не змогли сформувати батальйони – це Донецька, Житомирська, Закарпатська, Рівненська та Черкаська. Однак та ж Київська «виставила» 7 батальйонів, а Дніпропетровська – 5 (тут формувався також батальйон Луганської області).
До штатних завдань цих підрозділів входив досить великий спектр завдань – від запобігання, виявлення та припинення адміністративних і кримінальних правопорушень до участі в антитерористичних операціях.
Фактично можливо відокремити чотири періоди участі міліцейських батальйонів в війні на Донбасі.
Перший період (з 14 червня до 10 серпня 2014 року)
В цей час ці добровольчі формування займались чисто поліцейськими функціями – вони забезпечували пропускний режим на блокпостах на прифронтових територіях, зачищали звільнені території від незаконних збройних формувань і кримінальних угруповань, окремих бандитів та злочинців. Фактично вони також підсилювали місцевих міліціонерів, частина яких прямо або непрямо підтримувала незаконні збройні формування.
Другий період (10 серпня – 1 вересня 2014 року)
Фактично цей період можливо назвати «іловайським» – міліцейські батальйони були однією з частин угруповання, яке повинно було взяти та зачистити Іловайськ.
В різні моменти операції у ній взяли участь повністю або частково батальйони «Азов», «Шахтерск», «Дніпро–1», «Херсон», «Світязь», «Івано-Франківськ» та «Миротворець».
Причому мінімум 59 бійців міліцейських батальйонів загинуло – причому більша частина під час виходу так званим «зеленим коридором» 29 серпня.
Третій період (1 вересня 2014 року – 20 лютого 2015 року)
У цей час батальйони міліції спецпризначення почали виконувати бойові завдання у взаємодії зі збройними силами та Нацгвардії. Тобто фактично брали участь у бойових діях проти російських агресорів у ролі «легкої піхоти». Крім того, вони вели тактичну розвідку в районах відповідальності (у тому числі із застосуванням безпілотних літальних апаратів, інших технічних засобів).
«Дніпро-1»
Не знімалися з них також завдання зачистки та забезпечення пропускного режиму у прифронтовій зоні. Крім того, бійці цих підрозділів займались локалізацією і знищенням диверсійно-розвідувальних та снайперських груп супротивника. У такому форматі міліціонери брали участь у зимовій кампанії під Дебальцевим.
Четвертий період (з кінця лютого 2015 року – донині)
Нині міліцейські батальйони на ротаційній основі знаходяться у прифронтових містах і містечках, де займаються протидією вивезенню із району проведення АТО озброєння та боєприпасів, вибухових речовин, забезпечують правопорядок, розшукують і затримують осіб, підозрюваних у вчиненні терористичних актів та причетності до сепаратистських рухів. Крім того, вони охороняють та обороняють об'єкти державного і місцевого значення.
