Пінзель з психотерапевтичним ефектом: навіщо йти на виставку "Катарсис"?

Вікторія Губарева

У Києві зараз проходить досить особлива виставка — з іконами, різьбленими на дереві, від скульптора, що не є іконописцем. Цікава комбінація? Далі — більше. Дві з представлених робіт виставляються у Києві вперше, а деякі — взагалі ніколи не виставлялись перед публікою. А ще робота одного з авторів є у колекції Папи Римського Франциска. Це робота Олександра Животкова — самобутнього митця, нашого сучасника, який експериментує з нетрадиційними матеріалами. Інші два героя виставки — Йоган-Георг Пінзель та Франциск Олендзький — галицькі скульптори, що працювали у вісімнадцятому столітті. Роботи першого бачив кожен, хто хоч раз бував у Львові та бачив вершника на Соборі Святого Юра, а другий — таємничий герой українського мистецтва, адже з його біографії майже нічого невідомо.

Різний час, різний стиль — одна техніка

Три автори — Йоганн-Георг Пінзель, його учень Франциск Олендзький і наш сучасник — Олександр Животков. Твори трьох художників, таких різних за часом, стилістикою і спрямуванням, поєднує вибір техніки — це різьба по дереву, а також смислове поєднання. Усі роботи звернені до церковної тематики. Янголи Пінзеля та Олендзького чимось схожі між собою за стилістикою — у роботах учня вбачається направляюча рука вчителя. А от роботи Олександра Животкова — геть особливі, його важко з кимось сплутати. 

Цікава й сама локація: "Хлібня" Софії Київської 300 років тому була збудована в якості пекарні. З роками будівлю перебудовували. Тут була і консисторія — такий орган управління єпархією, і Штаб оборони Києва у радянські часи, нині тут — виставкові зали. 

Чому катарсис і в чому тут терапевтичний ефект?

Катарсис як процес можна сприймати відразу з трьох точок зору: релігійної, ніби очищення, естетичної — як насолода від мистецтва, та фізичної — як полегшення після сильного чуттєвого навантаження. Кураторка проекту Тетяна Волошина розповідає нам, що людство охарактеризувало це почуття у часи стародавньої Греції, і споглядання виставлених робіт змусить кожного, хто відвідає виставку, пережити катарсис, очиститись, вивільнити емоції та вирішити свої внутрішні конфлікти таким чином. Організатори називають це своєрідною арт-терапією та наголошують на тому, що виставка має терапевтичний ефект.

Словами арт-критикині Наталії Мандри, мова йде про передачу афекту, душевного хвилювання, «укладеного в капсулі тіла». Вона пояснює, що напруга не може тривати вічно, і найкраще з можливих її завершень — катарсис. Момент, у якому замикається філософія і богослов'я, — очищення душі від шкідливих пристрастей мистецтвом — стає співзвучним очищенню душі в християнській релігійній ідеї. 

"Думаю, мова йде не так про натхнення іконою, як, скоріше, про потрапляння на ту ж частоту. Не так про подібність, як про деяку спорідненість: образа, або його предтечі, ще на етапі їх зародження в глибинах психіки", — пояснює вона. 

Замість автора із глядачами спілкуються його роботи

До речі, сам автор ніяк не коментує скульптури та панно. "Рубрика" поспілкувалась з кураторкою Олександра, засновницею Stedley Art Foundation Стеллою Беніаміновою — ми намагались зв'язатись із художником, але за словами Стелли, події 2014 року так вразили художника, що він зовсім перестав спілкуватись із пресою: "Він каже, що все за нього скажуть його роботи", — розказала нам куратора по телефону. 

До речі, на виставці присутні роботи Животкова із серії "Київ.2014". Одна з них, "22 січня" приурочена до першого пострілу, коли Сергія Нігояна убили на Майдані — хлопця з Дніпра, вірменина, який приїхав у Київ на свою Голгофу. А тоді куля вбила білоруса. За ним — українця. Ці троє хлопців пішли від нас, виборюючи нашу незалежність. Ще одна робота "18 лютого" присвячена подіям, коли почалися масові вбивства. 

"Це вражаючі абстрактні твори. Животков — художник, який пережив ХХ століття всередині себе і він не міг, як Пінзель чи Олендзький, зображати реалістичні образи", — сказала кураторка Олександра Животкова. 

В експозиції є роботи Животкова, створені ним в різні часи, 2010-го, 2020 року. Це роботи «Оранта», «Спас», «Богородиця», «Древо життя», три твори із серії «Врата». І хоча деякі з робіт, здається, зовсім абстрактні, впізнавані образи чітко вимальовуються в кожній з них. 

Колекція Папи Римського

Роботи Животкова зберігаються у музеях та приватних колекціях, успішно продаються на відомих аукціонах, таких, наприклад, як Sotheby's. Це цікавий факт, але значно більше вражає те, що одна з робіт Животкова — дерев'яне розп'яття 2 на 3 метри — стоїть в холі Університету Папи Римського — Латеранського університету в Римі. 

Скульптура з'явилась там у 2019 році, коли кураторка Олександра Животкова, Стелла Беньямінова подарувала роботу Святішому Отцю Франциску на знак подяки від усього українського народу за постійну підтримку Папи Франциска постраждалим від конфлікту, що триває в Україні, зокрема, шляхом ініціативи «Папа для України». У рамках зазначеної ініціативи було зібрано 16 мільйонів євро, що були виділені особисто Папою і пожертвувані різними парафіями з усієї Європи та використані для допомоги понад 800 тисячам осіб, які постраждали від російської агресії на сході країни. 

Тоді Понтифік не тільки освятив розп'яття, а й висловив бажання, щоб воно прикрашало гол "Його університету" та зупинився навпроти нього у роздумах — певне, вражений символічним змістом такого вчинку та чаруючою силою витвору, за який він сердечно дякував меценатці.

Таємничі символи і знаки 

Роботи Животкова суцільно вкриті різними символами — літери, хрести, стрілки. Деякі з них прочитати неможливо, тож кураторка проекту Тетяна Волошина пояснила нам, що деякі символи взагалі належать лише Животкову, хоча і мають культурне підгрунтя:

"Кожен може сприймати це по-своєму, в міру своєї культурної обізнаності", — каже вона.

Наприклад, якщо пильно придивлятися до панно під назвою Текум Веніам, можна помітити, що воно вкрите текстами книги Екклезіаста — частини іудейського Священного писання. Текст майже непомітний — розвидіти символи зможуть лише ті, хто знає, що шукати. До речі, цікавим фактом є ще й те, що панно виконано на папері, хоча візуально його фактуру неможливо відрізнити від інших дерев'яних скульптур. 

Спробувати розібратись у символізмі та впевнитись, що роботи дійсно змушують відчути катарсис, встигне кожен, адже виставка триватиме у "Хлібні" Софії Київської з 11 серпня 2021 року до 5 січня 2022 року. Вона відображає цьогорічну тему фестивалю "МИ. Між минулим і майбутнім" і є синтезом скульптурного мистецтва різних епох.

Дивіться також наше відео: