Армія не має статі? Як військові у всьому світі борються за гендерну рівність
Близько 65% українських військовослужбовців звільняються після свого першого контракту і вже не продовжують службу. Причини різні. Від низьких зарплат до особистих обставин. Але один з важливих факторів — ставлення до військових всередині армії і відсутність рівності.
Лише за останні роки в армії активно почали підійматися питання гендерної рівності. До цього було затишшя. "Рубрика" розібралися, які проблеми для української армії стоять найбільш гостро і який міжнародний досвід може стати для нас реальним рішенням.
У чому проблема?
Згаяний час і нагальні питання
З 2014-го року кількість жінок, які обрали військовий шлях, зросла вдвічі. Станом на кінець 2020-го в українській армії була 31 тисяча 758 жінок, що становить 15,6% від загальної кількості військових. Саме це і стало рушієм для початку розмови про гендерну рівність, яку тепер ведуть всередині армії.
З чим же стикаються в армії і що віддаляє її від бажаних ідеалів?
- злочини на основі статі, вчинені проти військовослужбовиць, часто замовчуються, а розслідування затягують або не проводять їх взагалі;
- стереотипи всередині військової спільноти, що заважають представникам ЛГБТ+ служити на рівні з рештою;
- упередження стосовно жінок на вищих військових посадах;
- реінтеграції ветеранів і ветеранок разом з упередженнями стосовно них у суспільстві.
Перша українська миротвориця Валерія Парада в інтерв'ю журналістам сказала, що сьогодні жінок в армії підтримують і по-справжньому професійні військовослужбовиці вже можуть отримувати високі звання. Проте такі зміни не можуть відбуватися швидко.
"Моя американська колега десь рік тому, коли ми з нею спілкувалися, якраз з питань розвитку армії, розвитку системи забезпечення, мені сказала: «Ви хочете за 5-10 років зробити те, на що в нас, у США, пішло більше 50 років». І розвиток військ, і оснащення сучасне, і система забезпечення, і система бойової підготовки, і гендерні питання у армії. Вона сказала, що ті процеси почалися у США дуже давно, але вони досі не можуть сказати, що є найкращими", — говорить Валерія Парада.
Яке рішення?
Діалог і міжнародний досвід
Великі рішення починаються з великих розмов. Міністерство оборони вже активно коментує гендерні питання, пов'язані з армією, а військовослужбовиці починають ділитися своїм позитивним і негативним досвідом.
Одним з останніх яскравих прикладів став кейс, коли напередодні параду до Дня Незалежності України громадськість обурила парадна жіноча форма, що передбачала підбори. Кілька фото у соцмережах, кілька публічних заяв і проблема вирішена — всі військові крокують у зручному взутті.
Про зручність та різницю між чоловіками та жінками, яку треба враховувати для досягнення рівності, говорить і радниця Головнокомандувача ЗС України з гендерних питань Вікторія Арнаутова:
"Часто люди плутають рівність з однаковістю. Багато командирів вважають, що якщо жінка одягла форму, то це вже безстатева особа. І це помилка. Чоловіки і жінки ніколи не будуть однаковими. Для них треба створювати певні умови. Для того, щоб військовослужбовиці стали ефективними солдатками і офіцерками, необхідно розробити гендерно-сенсетивну форму, яка відповідатиме анатомо-фізіологічним особливостям жіночого організму і фігури".
Про все це слід говорити. 22-23 листопада відбудеться перший онлайн-форум "Гендер і Армія". Проведуть його за підтримки Міністерства закордонних справ Німеччини. Говоритимуть про роль жінок у миротворчих місіях, реінтеграцію ветеранок і те, чого сьогодні потребує українська армія.
Як це працює?
У всіх свої методи досягнення одного результату
У 2016-му році Норвегія стала першою країною, яка запровадила обов'язкову військову службу для жінок. Але зробили це лише після того, як зросла кількість жінок, що самі хотіли служити. А передував цьому тривалий суспільний дискурс.
Сьогодні вже 27% норвежок проходять військову службу. А начальниця штабу армії Норвегії Інґрід Ґ'єрде каже:
"Ми гадаємо, що це вплине на майбутню чисельність і чоловіків, і жінок в армії. Але це робиться не тільки з погляду гендерної рівності, а також для того, щоб збройні сили були пристосовані до майбутніх операцій та завдань".
В Ізраїлі жінки становлять 35% від загальної кількості військових. Там жінки служать дещо менше, ніж чоловіки і звільняються від служби, якщо виходять заміж раніше, ніж їх призвуть захищати батьківщину.
Українські міністри оборони різних часів у своїх публічних виступах, як правило, заявляють, що про те, аби обов'язковий призов був і для жінок, наразі не йдеться. Проте в лавах армії раді їх бачити і готові впроваджувати необхідні зміни, аби армія перестала асоціюватися з дискримінацією.
У нас точно вийшло?
Не точно. Але процес триває!
Міжнародний досвід не є панацеєю, але на ньому можна вчитися, аби приймати власні рішення з меншою ймовірністю помилитись. З позитивів:
- українська армія "вписується" у міжнародні ініціативи та меморандуми, що проголошують позиції рівності;
- змінюється ставлення до жінок-військовослужбовиць, все рідше вони чують заїжджені фрази про місце на кухні, майбутніх дітей і нежіночу роботу;
- на офіційному рівні жінкам віднедавна дозволено обіймати будь-які військові позиції.
Але проблеми ще лишаються:
- жінки далі потерпають від домагань товаришів по службі;
- такі злочини погано розслідуються;
- жінкам складніше отримувати високі військові звання.
Не так давно в Україні розробили бронежилети з урахуванням анатомічних особливостей жінок. Також у цьому році набув чинності закон, який дозволяє чоловікам йти у трирічну відпустку по догляду за дитиною. Отож, зрушення є. Головне продовжувати їх робити далі.
Тим часом ви зможете приєднатися до вже згаданого форуму "Гендер і Армія", зареєструвавшись за цим посиланням. Можливо, там ви станете свідком творення нових змін.