Гаранти замість НАТО: хто може захистити Україну від кремля
Перемовини української та російської делегацій тривають з першого тижня війни, однак лише 29 березня з'явилася конкретика. Українські представники після чергової зустрічі у Стамбулі оприлюднили проєкт договору з росією.
Серед іншого у проєкті договору – відмова України від вступу до НАТО і позаблоковий статус в обмін на прямі гарантії безпеки від низки країн. Доки перемовини ще тривають (сьогодні має відбутися черговий раунд) розповідаємо, як ця угода може працювати, чи припинять вогонь на час перемовин та чи погодився хтось захищати нашу безпеку.
У чому проблема?
Уже тридцять сьомий день в Україні триває повномасштабна війна з росією. Водночас продовжуються переговори між українською та російською сторонами. Домовлятися з державою-агресором так чи інакше нам доведеться – питання в тому, про що та на яких умовах. А ще в тому, які заходи будуть вжиті, аби забезпечити Україні безпеку. З таких міркувань і було створено проєкт договору з росією та гарантії безпеки України. Цей проєкт – не єдино можливий варіант розвитку подій, та все ж варто розібратися, що він означає.
Яке рішення?
Українська делегація у Стамбулі веде переговори про низку питань, ключове серед них – домовленість, за якою низка країн матимуть захищати нашу країну у випадку нападу. Якщо коротко, вона має стати заміною вступу до НАТО.
"Наразі стоїть питання міжнародних гарантій безпеки для України: працюючих, конкретних, а не таких, як недієвий Будапештський меморандум", – пояснював раніше голова нашої делегації Давид Арахамія. Президент Володимир Зеленський підтвердив такі ж наміри.
Наші дипломати бачать угоду так: якщо на Україну нападатимуть, країни-гаранти матимуть провести триденні консультації. А потім – допомогти Києву, зокрема постачати сучасну зброю, закрити небо над нашою країною чи ввести свої війська для захисту України.
Ці механізми, за словами Арахамії, повинні бути прописані чітко і навіть жорсткіше, ніж у 5 статті Північноатлантичного договору, котра зобов'язує країни-члени захищати одна одну. Українці в один голос говорять: мовляв, гарантії мають бути чітко деталізованими і обов'язковими до виконання.
Все аби не повторити помилку з Будапештським меморандумом, де наша країна отримала лише абстрактні "запевнення", тож у 2014 році західні партнери фактично не захищали Україну від російської агресії.
Ключове слово – "мають", адже жодна угода ще не підписана, а цей договір – наша пропозиція. Росіянам їх передали, але офіційної відповіді кремль ще не дав (хоча дискусії йдуть не перший тиждень, тож імовірно, чимало вимог країни-агресора вже врахували). Перемовини ще тривають. До речі, немає і конкретного тексту договору.
Так само перемовини у Стамбулі та російські заяви про "відведення військ із київського та чернігівського напрямків" не означають припинення вогню. Натомість українські армійці вибивають окупантів із району Бучі, звільнили від росіян Слободу та Лукашівку на Чернігівщині, п'ять сіл на Запоріжжі та одразу 11 – на Херсонщині.
Давид Арахамія також запевняє, що влада не наказуватиме ЗСУ зупинитися чи не чіпати ворога на час переговорів. "Ми взагалі спочатку сказали, що ми своїми переговорами ніяк не впливаємо на військових. Вони роблять свою роботу, звільняють нашу землю. Якщо там є успіхи, ми, звичайно, намагаємося відразу використовувати це на переговорах як контраргумент і виторгувати кращі позиції, – вказав він.
"Ніхто нікого не гальмує і не зупиняє. Команда одна – контрнаступ і звільнення наших земель, а політика вже як допоміжний механізм", – підтверджує екснардеп Володимир Парасюк, який зараз служить у Збройних силах.
Як це працюватиме?
(Якщо працюватиме)
В обмін на гарантії Україна обіцяє відмовитися від вступу до НАТО та лишатися позаблоковою і нейтральною державою на зразок Швейцарії. Схожа безпекова модель існує: Тайвань та Японія не входять до Північноатлантичного Альянсу, однак мають гарантії безпеки від США. Якщо Китай атакує одну з них, американці обіцяють втрутитися.
З видимих вигод цієї угоди – обмежень на вступ до ЄС там немає. Ба більше, усі країні, що підпишуться, мають ще й допомагати Україні якнайшвидше вступити до Євросоюзу. Так само з проєкту зникли "демілітаризація" та "денацифікація".
Втім, у військовій сфері дуже багато залежатиме від конкретних формулювань. Наша делегація готова пообіцяти, що Україна не розміщуватиме у себе військові бази НАТО, а спільні навчання на своїй території проводитиме лише зі згоди росії та інших країн. Чи матимемо ми відмовитися від альянсу з Польщею та Британією? Чи зможуть українські військові тренуватися в інших країнах? Приїзд інструкторів Альянсу (котрі тренують наших військових) на Яворівський полігон – це навчання? Поки всі питання – без відповідей.
У будь-якому разі, українсько-російську угоду укладуть не у Стамбулі найближчими днями. Процес буде тривалим, адже для початку мають зустрітися президенти двох країн і поставити підписи. Крім того, дати згоду повинні всі гаранти.
Що по референдуму?
Без референдуму угоди не буде, – Михайло Подоляк
Володимир Зеленський вже пообіцяв: питання компромісів з кремлем він винесе на всеукраїнський референдум, і лише потім підписуватиме угоду. На це також потрібен тривалий час. А ще курс до НАТО закріплений у Конституції. Змінювати її (а для цього ще треба зібрати 300 голосів у Верховній Раді), як і проводити референдуми, не можна під час воєнного стану.
Формально його можна скасувати у будь-який день, але це не допоможе організувати референдум, наприклад, у Чернігові чи Харкові. Словом, доки триває війна, втілити цей план – неможливо. Тож українські делегати не раз заявляли: спочатку – припинення вогню, росіяни відходять до рубежів, де вони були перед 24 лютого, а лише тоді – угода.
А що по гарантах?
Однак головне питання натепер – чи погодяться інші країни стати гарантами нашої безпеки? Жодна з них не зобов'язана це робити і серйозно ризикуватиме, адже у випадку нового путінського нападу і сама втягнеться у війну. Навіть якщо лише "закриватиме небо" над Україною, адже для цього їй доведеться збивати російські літаки та ракети.
Україна запропонувала цей статус США, Китаю, Великій Британії, Франції, Туреччині, Німеччині, Канаді, Італії, Польщі та Ізраїлю. Гарантії нашої безпеки має дати і росія.
Найпотужнішу армію мають Сполучені Штати, і лише вони можуть своїми силами "закрити небо" над Україною. Однак серед американських політиків і без того йдуть дебати, до якої міри Джо Байден має захищати Тайвань від нападу Китаю. Під питанням, чи погодиться Білий Дім дати гарантію, котра може призвести ще й до війни з росією. Поки американці заяв не робили.
Інші країни готові говорити про це, однак з певними умовами. Британці обіцяють "розглянути питання", але вже заявили, що своїх солдатів до України точно не відправлятимуть. Попередньо сказали "так" у Німеччині – проте там теж готові лише гарантувати, а не воювати. Погодилася приєднатися Італія: поки також без конкретики.
А ще кілька потенційних гарантів узагалі прагнуть дружити з Путіним. Так, Туреччина нібито погодилася. Але вона не вводить санкції проти росії й запрошує до себе олігархів із країни-агресора. В Анкарі розраховують на російський газ та чекають на туристів. Ізраїль має схожу позицію. Зброю Україні вони постачати не хочуть, зате, за даними західних медіа, співпрацюють з російськими спецслужбами. Китай підтримує тісні зв'язки з РФ, а нещодавно закликав врахувати російські "занепокоєння у питаннях безпеки".
Той факт, що поки жодна держава не пообіцяла вступити у війну на боці України, теж варто враховувати українським дипломатам, які планують отримати гарантії, "жорсткіші, ніж у 5 статті Північноатлантичного договору".
Втім, які б перемовини не вела українська влада, їхній результат залежить передусім від ситуації на полі бою. Адже росіяни починали війну, аби знищити нашу державу – а після низки поразок від ЗСУ вже готові дискутувати про нейтралітет та інші умови.
Тож усім українцям, котрі хочуть зробити наш мирний договір з росією вигіднішим, радимо не витрачати час на гнівні дискусії у соцмережах, а натомість допомагати армії.
