Ганна Молодих — засновниця бренду жіночого одягу plus size "Файна Леді". Жінка народилася в Лисичанську. Свій бізнес заснувала в Рубіжному Луганської області. А навесні 2022 року залишила все й виїхала з чоловіком на Полтавщину. Зараз вона починає заново.
"Це не початок з нуля, — каже Ганна. — Мого досвіду в мене ніхто не відбере. Просто багато процесів треба налагодити й відбудувати".
Історію підприємиці зі сходу розповідаємо у нашому матеріалі.
"Мені потрібна свобода дій. Я цим живу"
За фахом Ганна — програмістка. Але все ж, скільки себе пам'ятає, шила. Вона згадує, що мамині речі почала перешивати ще, коли їй було 12 років.
"Не завжди, звісно, виходило, та мені було це дуже цікаво", — посміхається жінка.
Вчилася шити самостійно — ніяких курсів чи майстер-класів не проходила. Лише інтерес та впертість. Так хобі поступово переросло в джерело доходу: жінка шила одяг для друзів та знайомих.
Фото з архіву Ганни Молодих
"Потім, коли діти народилися, я шила їм речі — щось незвичайне й цікаве. Пізніше вони стали займатися бальними танцями — костюми їм, звісно, теж придумувала й шила я самостійно. А ще — іншим діткам на замовлення. І в 2014 році я наважилася взяти в оренду приміщення в одному з торгових центрів міста. В мене був там невеликий магазинчик тканин та фурнітури. Пізніше він переріс у магазин одягу — клієнти замовляли, і я вирішила трішки переорієнтуватися ", — згадує пані Ганна.
Жінка майже одразу зрозуміла, що не зможе працювати на когось. Розвивати власну справу їй більше до душі. Каже, що це якийсь внутрішній поклик. Його навіть не можна описати — просто відчуваєш і все.
"Я закінчила інститут, отримала спеціальність програміста. Але вже під час післядипломної практики усвідомила, що це не моє. Немає віддушини. Ти змушуєш себе йти на ту роботу. Навіщо? Потім працювала продавчинею в магазині. І тоді вирішила: робота тільки на себе. Мені потрібна свобода дій, я цим живу".
Жінка говорить, що рік початку свого підприємницького шляху обрала не дуже вдало: коли почалося вторгнення росії на Донбас у 2014-му. Думала, що на цьому все й закінчиться. Але все ж, Рубіжне залишилося під контролем України, і її бізнес розширювався та розвивався.
У 2016-му в Сєверодонецьку вона пройшла 10-денний тренінг, за результатами якого отримала грант і стратегію розвитку бізнесу. Саме тоді Ганна почала задумуватися над власною торговою маркою та масштабним виробництвом. То була точка відліку для бренду "Файна Леді".
"Фото з мого старту". З архіву Ганни Молодих
"Сама я конструктор-розробник — тобто спеціалізуюсь на створенні нових моделей одягу. Потроху стала переорієнтовуватися на те, щоб продавати не тільки тканини і фурнітуру, але й готові речі. І у 2018-му році ми повністю перейшли на своє власне виробництво. У Рубіжному відкрили цех. Я займалася і продажами, і конструюванням, вивчила повний цикл виробництва".
"Усім жінкам хочеться виглядати гарно й сучасно", або Чому саме plus size?
Спершу команда Ганни відшивала одяг усіх стандартних розмірів. Та з часом жінка помітила, що запит на моделі plus size досить великий. А на ринку майже немає сучасного та якісного одягу для жінок із цього сегменту.
"Нас часто замовниці питали про більші моделі. Сьогодні ринок орієнтується на розмірну сітку 42-50 розмірів. Але ж усім жінкам хочеться виглядати гарно й сучасно. Кожна заслуговує на те, щоб у неї був вибір. Так поступово ми й переорієнтувалися на цю нішу", — розповідає пані Ганна.
У 2018-му році, через два роки після проходження тренінгу та розробки стратегії, підприємство Ганни вийшло на масове виробництво. Працювала вона переважно з оптовими замовниками — тобто відшивала одяг для великих компаній, інших брендів. Але все ж завжди хотілося мати "свій лейбл".
Фото з архіву Ганни Молодих
"Як я шукала замовників? Дуже просто, — розповідає підприємиця. — Сідаєш за комп'ютер, відкриваєш Інтернет, знаходиш контакти — і телефонуєш, домовляєшся про зустрічі, їдеш презентувати свою продукцію".
Ось так поступово бренд жіночого одягу plus size "Файна Леді" почав набирати обертів. Ганна відкрила окремий цех, найняла людей.
"До 2022 року в нас працювало 6 чоловік, ми відшивали 6-7 тисяч одиниць продукції на рік. Зараз ця цифра в рази менша".
"Все залишилося там"
24 лютого Ганна почула гучні вибухи. Зранку жінка навіть збиралася на роботу, але вже о 9 годині стало ясно, що вона нікуди не поїде. Почалася війна. Знову. Вісім років тому її стартап був під загрозою, а тепер — сталий і зростаючий бізнес руйнувався на її очах.
"У своєму цеху в Рубіжному я не була з 23 лютого. Жодного разу я туди не потрапила. Все залишилося там", — говорить Ганна.
Важко стримати сльози, коли розумієш, що справа твого життя просто розчиняється у вибухах снарядів, звуках сирен і такому страшному "Треба тікати". Ганна розповідає, що вони з чоловіком до останнього не могли прийняти того, що доведеться їхати. До 1 квітня подружжя було на Донбасі — все чекали, що бойові дії припиняться. Але цього разу війна забрала в них бізнес, дім і мирне життя.
"Ми виїхали до Кременчука. Просто відкрили карту, обрали «серединку» — де безпечніше — і поїхали. Звісно, у нас було очікування, що скоро ми повернемося назад. Близько місяця ми жили в такому «вакуумі» — коли не знали, чи починати щось робити, чи ні. А потім стало приходити усвідомлення, що, мабуть, це все. Повертатися нікуди".
У Кременчуці у Ганни не було знайомих чи друзів. Вона не знала міста — все нове. Жінка вирішує піти на роботу кравчинею. Спершу — доки проходила адаптація — їй подобалося. Але згодом підприємницький дух взяв своє — треба відкривати власну справу. Знову.
"І я почала шукати зв'язки та можливості в новому місті".
"Я вже не те «сліпе кошеня», яким була у 2018-му"
Паралельно на очі Ганні потрапило оголошення про гранти на власну справу від "Дії". Досвід бізнес-планування у неї вже був, чого хоче — теж розуміла. Тому одразу й подалася.
"Я отримала цей грант і почала все спочатку. Хоча, це не з нуля, звичайно. Той досвід, який у тебе є, залишиться при тобі. Ніхто його не забере. Тим паче, починати ще раз легше — я вже не те «сліпе кошеня», яким була у 2018-му. У мене з'явився сенс рухатися вперед".
За умовами отриманого гранту, Ганна мала найняти двох працівників та запустити власну справу протягом 6 місяців.
"Я вирішила по-іншому побудувати модель свого бізнесу. Зараз ми орієнтуємося на роздріб. Крім того, якщо раніше у нас був повний цикл виробництва, то зараз я залишила за собою тільки експериментальний цех — розробку моделей. А відшив одягу передала на аутсорс".
Якщо раніше підприємство Ганни орієнтувалося на оптових закупівельників, то зараз — навпаки — на роздріб. По-перше, обсяги збуту значно впали. А по-друге, цим напрямком підприємиця хотіла зайнятися давно, але не вистачало часу.
"Звичайно, з фінансової точки зору мені цікавіший великий опт, але там не мій бренд. Я працюю, а мене ніхто не знає. Я завжди хотіла виходити на ринок зі своєю торговою маркою, а це — тільки роздріб. Бізнес не можна спрямовувати в одну ланку, має бути кілька джерел доходу. В мене було все спрямоване на опт — він зупинився, і моя справа теж".
Для Ганни це — новий виклик. Адже переорієнтувати бізнес на роздрібну торгівлю означає, як мінімум, додати маркетинг до бізнес-процесу. Якщо раніше збутом одягу кінцевому покупцю займалися оптові закупівельники, то зараз — це задача компанії "Файна Леді".
"Це інтернет-магазини, наш сайт, інстаграм. Якщо чесно, це величезна кількість часу й зусиль. Також вкладення в рекламу, які дохід почнуть присити не менше, ніж через півроку. Але для мене все це — як новий горизонт. Це те, що потрібно було зробити ще три роки тому, але займаюся цим тільки зараз. Дуже багато всього треба зробити. Я так, думаю: «трішки поспати — і на роботу»".
"Як раніше, вже не буде. Треба починати все спочатку"
З відновленням власної справи у неї з'явилася енергія і бажання рухатися далі. Ганна розповідає, що в її плани входить і масштабування, і налагодження бізнес-процесів, і пошук нових оптових замовників — у тому числі. Каже, що попередньої помилки — скласти всі яйця до одного кошика — робити вже не буде.
"Ще планую виграти кілька грантів для закупівлі обладнання. Поїду на виставки презентувати нашу продукцію. Хочеться і гарний офіс, і налагоджений маркетинг, і продажі, і сервіс. Це все згодом," — ділиться планами жінка.
Звичайно, зараз продажі стали меншими, кількість людей у штаті — також. Ганна говорить, що з цим складно.
"Багато жінок, — наших потенційних клієнток, — виїхали. Багато хто в очікуванні — відчувається війна в країні. Але стимулює той факт, що вона закінчиться, а я не готова. Я маю бути готовою. Основна проблема, що ти нічого не можеш планувати. Якщо раніше я на рік планувала, зараз навіть на місяць ситуації не передбачиш".
На питання, чи планує Ганна повертатися до Рубіжного, відповідає, що пів року тому вона б ще, можливо, задумалася. А зараз уже розуміє, що працювати там буде нереально.
"Як раніше, вже не буде. Треба починати все спочатку, бо поки ти цього не приймеш, нічого не зрушиться з місця. Потрібно вміти пристосовуватися. Все, що відбувається, тільки на краще. Зупинятися не можна — треба жити далі".
Фото: Кирило Ковалевський
Стаття була підготовлена за сприяння Institute for War and Peace Reporting
