Життя без Меркель: як Німеччина готується обирати парламент

Фото Reuters

Юрій Іженко

26 вересня громадяни ФРН підуть на дільниці, аби обрати новий склад депутатів Бундестагу. І вперше за 16 років у списках не буде Ангели Меркель. Канцлерка, яка застала ще президентів Віктора Ющенка та Джорджа Буша, йде з посади, тож у Німеччині почалася боротьба за її політичний трон.

Спочатку перемогу пророкували партії Меркель… але вона ризикує втратити навіть друге місце

Ще кілька місяців тому глядачу могло здатися, що вибори у Німеччині – просто формальність перед Октоберфестом.

20 квітня з'їзд ХДС/ХСС (об'єднання Християнсько-демократичної партії та Християнсько-соціального союзу) обрав кандидатом у прем'єри Арміна Лашета, очільника землі Північна Рейн-Вестфалія, котрий натужно виграв у баварця Маркуса Зедера. І медіа, не чекаючи вересня, почали обговорювати, яким же він буде канцлером.

Зрештою, Ангела Меркель лишила Німеччині у спадок потужну економіку і лідерство в ЄС, тож її центристсько-демократична партія, до якої всі звикли за 16 років, має легко виграти. Вийшло ж навпаки. З квітня рейтинги ХДС/ХСС вперто падають: зараз її підтримує усього 21% німців. Найгірший результат за 70 років! 

"Це невезіння, яке стається з кожною владою", – коментує Ерік Лангенбахер, старший дослідник Університету Джона Гопкінса (США). Мовляв, люди втомилися від пандемії і закидають партії Меркель, що країна ніяк не подолає COVID-19 (для порівняння, сусідня Данія вже майже скасовує карантин).

У липні на західну Німеччину обрушилися ще й катастрофічні повені з руйнуванням цілих містечок і десятками загиблих. Влада (а кого ж ще винуватять люди?) не запобігла і не допомогла як слід – нарікають критики. Притому від обох лих особливо постраждала Північна Рейн-Вестфалія. Ви ж здогадались, що популярності Арміну Лашету це не додало?

Тож незадоволені виборці "перебігають" до інших політсил: наприклад, у Баварії популярнішою стає місцева партія "Вільні голоси" – до Бундестагу навряд чи пройде, але 2-3% голосів у ХДС/ХСС може забрати.

 Сам Армін Лашет тут не допомагає, а навпаки. Так, він переміг на партійному з'їзді (експерти взагалі відзначають його уміння домовлятися), але для простого виборця так і не став харизматичним лідером-переможцем. За оцінкою Reuters, німецька публіка не вірить, що політик справиться з пандемією, змінами клімату чи появою тисяч біженців з Афганістану.  

Далі – гірше, бо кандидат потрапив в "усмішковий скандал". У липні після вже згаданих повеней Лашет відвідав одне зі зруйнованих містечок. Вочевидь, політик відволікся від теми, адже радісно усміхався і жартував з колегами – і у цей момент його записали на відео. Звісно ж, німців такі кадри на тлі руїн серйозно обурили.

Свій шанс мали Зелені, однак і вони несподівано почали втрачати симпатії виборців

Знайомтесь, Анналена Бербок і партія "Зелені" – саме їх німецька преса "обрала" замість ХДС/ХСС. На одному з телеінтерв'ю журналісти навіть влаштували політикині оплески (!), вона з'являлася у етерах та на обкладинках журналів. "Нові обличчя", готові рішуче боротися за захист довкілля і проти кліматичних змін – такі герої Німеччині були потрібні (особливо на тлі посух, пожеж та інших погодних аномалій).

Однак лише до травня. Адже потім популярність партії впала, зараз "Зелені" ідуть третіми із 16% підтримки.

У цієї загадки є просте пояснення. Імовірно, німці вважають Анналену Бербок надто недосвідченою для канцлерської роботи. Там доведеться не лише захищати природу, а й вирішувати інші проблеми на зразок економічних криз, хвилі біженців з Афганістану чи суперництва з Китаєм. На жаль для кандидатки, за одне лише літо вона серйозно підживила ці підозри.

Фото Reuters

Наприклад, у липні журналісти закидали Бербок плагіат у її книзі (вона заперечує, визнавши однак, що "багато ідей від інших людей проникли у роботу"). До цього політикиня забула задекларувати зарплату від партії і випадково заявила, що хоче обмежити ближні авіаперельоти, тоді як у програмі "зелених" такого немає.

Порівняно молоду партію критикують за невпевнену презентацію власної програми, та й унікальності вже немає: обіцянки захищати довкілля (особливо після руйнівних повеней) дає кожна із великих політсил.

А тому ось головний сюрприз виборів: невдачами опонентів скористалася Соціал-демократична партія 

У часи Меркель СДП була на другому плані, зате зараз має найвищий рейтинг у 26% і йде до перемоги на виборах. Партія виступає за модель "держави загального добробуту" (на зразок Швеції) та податки для багатих, а рейтингами багато в чому завдячує лідеру, Олафу Шольцу.

Фото Reuters

Він керує Міністерством фінансів країни (новачком у владі точно не назвеш) і має імідж поміркованого політика, який підкріплює перемогами на дебатах. Та й сама партія 16 років не була на перших ролях, тож претензій назбиралося менше, ніж до ХДС/ХСС. Однак для "монобільшості" голосів все одно замало, доведеться формувати коаліцію.

У більшості прогнозів йдеться про альянс соціал-демократів та "зелених", у яких багато спільних поглядів, ну, і прем'єрський пост для Шольца. Однак найпевніше, потрібен буде хтось третій, і варіантів два (адже з ультраправою і антиєвросоюзною "Альтернативою для Німеччини" блокуватися не хоче ніхто). 

Найменшим політичним землетрусом для Німеччини була б "світлофорна коаліція" (усе через кольори партій) цих двох сил і Вільних демократів, але є проблема. Лідер останніх Крістіан Лінднер за таке хоче пост міністра фінансів, і не менше.

А у цьому кріслі він планує зменшити податки (особливо для багатих), провести дерегуляцію і навіть дозволити дизельний транспорт, все щоб бізнесу жилося легше. Для "зелених" і соціал-демократів пускати такого ліберала в уряд – теж не варіант.

Фото Reuters

Відповідно, коаліцію їм доведеться формувати довго 

Натепер європейська преса говорить і про іншу формулу: СДП+"Зелені"+Die Linke, вони ж "Ліві". Зрештою, пише Politico, активісти усіх трьох партій "виросли" із протестно-соціалістичних рухів 70-х, мають схожі погляди на економіку та захист довкілля. Виборцям таке сподобається. Але для Німеччини стане шоком, адже Ліві є спадкоємцями комуністів колишньої НДР і взагалі мають репутацію радикалів.  

Як вам таке: співлідерка партії Яніна Вісслер називала капіталізм "нелюдяною і жорстокою системою", а її колега Дітмар Барч встиг навіть повчитися у СРСР (хоча згодом відійшов від радянофільства). А ще Die Linke виступає за розпуск НАТО.

Для Шольца, хоч він і соціаліст, це занадто, тому політик хоче якось домовитися з Вільними демократами і оформити "світлофорну коаліцію". Мовляв, тотально лівий уряд може розколоти німецьке суспільство, і люди ворогуватимуть у дусі прихильників Трампа та Байдена. А такого лідеру СДП не треба.

Якщо не вийде ні те, ні інше, потрапити до уряду має шанс навіть ХДС Арміна Лашета. Їм для цього доведеться знайти спільну мову з Зеленими і Вільними демократами у обхід соціалістів (це зватиметься "ямайська коаліція").  

А взагалі процес буде довгим. "Комбінацій купа, тому Берлін наразі готується до затяжних торгів, що по завершенню виборів затягнуться на тижні чи місяці", – пише редактор "Радіо Свобода" Ріхард Юзвяк, прогнозуючи, що "коаліціада" може тривати до Різдва, а ЄС залишиться без лідера (тоді німцям буде і не до України).

Фото Reuters

Обидві головні партії критикують Росію, але готові з нею співпрацювати

Якщо вибори у США привчили нас, що про Україну говорять багато, то німецькі партії у своїх програмах значно менше цікавилися великою світовою політикою, зосередившись на внутрішніх справах. "Український слід" з'явився лише 4 вересня, коли мер Києва Віталій Кличко поїхав до Ганновера, аби виступити на агітмітингу ХДС (ми не жартуємо).

Та й коли Меркель звільнить крісло наступнику, його політика щодо України та Росії (у німців ці дві теми зазвичай ідуть разом) зміняться мало. "Коли йдеться про Лашета та Шольца, слід очікувати більш-менш сталості [у взаєминах з Росією]", – коментує Ліана Фікс, директорка з міжнародних питань Фонду Кьорбера (Берлін). Мовляв, питання лише у тому, на чому уряд робитиме більший наголос, на економіці чи все ж правах людини? 

Новий канцлер явно зважатиме на те, що Росія – другий за значенням торговий партнер Німеччини, та й газ їм постачає саме Москва. Не дивно, що лідери ХДС та СДП навіть говорять про РФ схожими фразами. Обидва критикують режим Путіна за анексію Криму та втручання у європейські справи, підтримують незалежність України. 

Це зовсім не заважає Лашету і Шольцу різними словами закликати до діалогу з Кремлем (а зовсім не до нових санкцій), наприклад, очільник соціал-демократів хоче "повернення до кращих взаємин". І згадує, як свого часу канцлер Віллі Брандт першим поновив стосунки з Радянським Союзом.  

Фото Reuters

А тому німецькі взаємини з Україною не надто зміняться (єдине сподівання на Зелених) 

Тож нова коаліція найпевніше продовжить курс Ангели Меркель, коли Німеччина водночас : а) Підтримує санкції проти Росії у ЄС, допомагає Україні дипломатичними кроками та фінансами і б) Закликає до перемовин та порозуміння з росіянами, торгує з ними і не надто тисне на Путіна у "Нормандському форматі". 

У центрі уваги тут німецько-російський "Північний потік – 2", за його добудову та запуск виступають і Армін Лашет, і Олаф Шольц. Однак на тлі "Лівих" вони – цілком друзі України. Партія Вісслер та Барча прямо закликає Німеччину дружити з Росією, а у 2014 році Die Linke називала уряд Арсенія Яценюка "фашистами".

Зате українців можуть порадувати "Зелені". Анналена Бербок і соратники налаштовані рішуче, вони не побоялися вписати у свою програму слова про підтримку нашої країни, кремлівську агресію проти України та допомогу російській опозиції. Заодно партія вимагає зупинити "Північний потік", хоча крім геополітики, "Зелені" тут керуються ідеєю, що газ – це погано, пора перейти на енергію сонця, вітру абощо. Однак багато залежить від того, чи дістанеться їм МЗС (адже погляди партійців ідуть урозріз з тією ж СДП).

Тожму нашій країні не слід чекати неймовірних здобутків у стосунках з Німеччиною, краще зосередитися на реальніших темах. Так, Берлін обіцяв допомогу в укладанні нового газового контракту з Росією та переході на зелену енергетику, якщо ж німців цікавить економіка, то треба пропонувати їм вигідні проєкти. А домовлятися про зброю чи військову допомогу логічніше з тими, хто готовий її надавати: США та Великою Британією.