У чому проблема?
Безбар'єрність у Семенівській громаді довго залишалася "невидимою" темою. Люди з інвалідністю та маломобільні групи не мали змоги брати участь у житті громади. Понад 40% опитаних мешканців та мешканок заявили, що проблеми з пересуванням суттєво ускладнюють їхню повсякденність: хтось не міг дістатися до лікарні, хтось не мав доступу до соціальних чи реабілітаційних послуг, а для когось вихід із дому ставав справжнім випробуванням. Зрештою, недоступність була не лише фізичною, а й соціальною перешкодою, що ізолювала цілі групи населення.
"Коли ми в громаді створювали спеціалізовану службу для потерпілих від насильства, то зіштовхнулися з тим, що приміщення, яке виділила громада, було зовсім недоступним. Для того, аби потрапити у кімнату, де працює психолог, потрібно було піднятися високими сходами. Ми зрозуміли, що це абсолютно неприйнятно у місці, де допомагають жінкам, дітям, чи людям з інвалідністю.
У цій же будівлі проходять сесії, громадські слухання, засідання виконавчого комітету, урочисті події. Участь у всіх цих заходах не можуть взяти представники та представниці маломобільних груп населення. При спілкуванні з представниками та представницями влади, місцевими жителями та жительками ми зрозуміли, що в громаді практично немає доступних місць", — розповідає керівниця організації "Молодь обирає життя" Тетяна Носова.
Керівниця організації "Молодь обирає життя" Тетяна Носова. Фото: "Молодь обирає життя"
Яке рішення?
Бердичівська молодіжна організація вирішила змінити цю ситуацію. У рамках проєкту "Маємо право бути почутими" команда ініціативних людей разом із місцевою владою розпочала масштабну роботу. Мета була амбітною — створити безбар'єрне середовище для всіх мешканців громади. Але з чого почати?
Перший крок — зрозуміти потреби людей. Анонімне опитування допомогло виявити, що більшість проблем криється в інфраструктурі: відсутність пандусів, облаштованих доріжок та зручного доступу до громадських будівель. Також опитування показало, що чимало людей просто не знають своїх прав чи можливостей щодо отримання допомоги.
Наступний крок — адвокація. Щоб змінити громаду, потрібно було залучити до діалогу владу, депутатський корпус і місцевих жителів та жительок. Для цього організація підписала меморандум про співпрацю із сільською радою, провела серію тренінгів і зустрічей, а також створила робочу групу, до якої увійшли не лише представники та представниці органів місцевого самоврядування, а й самі мешканці та мешканки.
"Під час роботи ми зрозуміли, що представники та представниці влади, освіти та місцеві мешканці у сфері безбарʼєрності не орієнтуються. Тому розробили інформаційні матеріали про те, що таке безбарʼєрність, якою вона буває, що потрібно знати про маломобільні групи населення тощо. До роботи у цьому напрямку долучилися також медичні працівники та працівниці громади. Вони допомагали поширювати інформацію, проводити просвітницьку діяльність серед населення", — розповідає Тетяна.
Як це працює?
Один із найбільш вагомих результатів — затвердження "Багаторічного плану вирішення соціальних проблем у Семенівській громаді на 2024-2027 роки". У документі передбачено комплексний підхід до впровадження доступності, включно з адаптацією 9 ключових громадських будівель і кількох громадських просторів. Серед них — будинок культури, адміністративні приміщення, амбулаторії та центри допомоги. Розроблені кошториси стали основою для бюджетного планування громади на наступні роки.
Окрім змін на стратегічному рівні, вдалось досягти і "твердих" результатів. Команда встановила пандус у приміщенні місця тимчасового проживання для ВПО в селі Садки, замінила двері та облаштувала поручні. Цей крок дозволив мамам із візочками та людям на кріслах колісних безперешкодно пересуватися й відвідувати адміністративні будівлі та дитячий майданчик.
Одна з тих, хто відчув ці зміни на власному досвіді — 28-річна Катерина Гайнутдінова, молода мама чотирьох дітей, яка вимушено залишила свій дім у Світлому на Донеччині через війну. Її історія почалася 13 травня 2023 року, коли вона разом із трьома дітьми і четвертим малюком під серцем прибула до села Садки Семенівської громади.
Катерина разом з дітьми. Фото: "Молодь обирає життя"
Катерина розповідає, що її переїзд був вимушеним і болісним.
"Ми залишили все позаду: дім, рідних, друзів… Всі ті речі, які здавалися звичними й непохитними, були зруйновані війною. У перший день після приїзду я сиділа з дітьми й не могла стримати сліз. Я просто не знала, як почати все з нуля", — згадує вона.
Проте після знайомства з працівниками та працівницями організації "Молодь обирає життя" все почало змінюватися. Катерина отримала не лише гуманітарну допомогу, а й підтримку психологів та юристів.
"Я відчувала, що я не одна, що хтось дійсно піклується про нас. Це було так важливо, особливо в ті перші тижні, коли я відчувала себе абсолютно загубленою", — ділиться жінка.
Катерина розповідає, що доступність не лише полегшила її щоденні турботи, а й дала відчуття приналежності до громади: "Тепер мені легше знайомитися з іншими людьми, брати участь у заходах, отримувати необхідну допомогу. Це все, що потрібно, щоб відчувати себе частиною суспільства".
Для Катерини та її дітей ці зміни стали символом надії.
"Цей пандус — це не просто шматок бетону й металу. Це сигнал, що нас тут хочуть бачити, що ми не чужі", — підкреслює молода мама.
Пандус, який встановила організація. Фото: "Молодь обирає життя"
Робота над доступністю Семенівської громади досі триває завдяки ініціативі молодіжної організації. Після успішної адвокаційної кампанії громада підписала угоду про побратимство з французьким містом Саї-ле-Ланнуа, у межах якого працюватимуть над культурним, освітнім та економічним розвитком.
"Уже сьогодні у громаді створена робоча група, до якої я ввійшла як представниця громадської організації. Ми активно ведемо переговори з французькими колегами, щоб облаштувати комунальні установи доступними переносними пандусами. Тож робота продовжується. І ми дуже задоволені цим, бо бачимо результат", – додає Тетяна Носова.
Ще більше корисних рішень!
На втілення адвокаційної кампанії організація отримала підтримку від громадської спілки "Ліга Сильних". Спочатку пройшли навчання у Школі адвокації, а потім спільно з менторами й менторками розробили план адвокаційної кампанії та отримали грант на її реалізацію. Усього учасницями Школи були 180 жінок з досвідом інвалідності або внутрішнього переміщення, а гранти отримали 19 організацій.
"Термін адвокація – доволі широкий. Але якщо говорити про те бачення, яке ми транслювали під час нашої Школи і яке пропонували втілювати під час субгрантингу – то це про системні зміни. Тобто не лише точково визначити якісь проблеми і вирішити їх, а подивитись на ситуацію комплексно. Зрозуміти, чому проблема виникла. Які є прогалини на рівні стратегічних документів. І запропонувати рішення, яке не лише покращить ситуацію з якимись окремими об'єктами, а запустить ланцюжок змін", – пояснює Дар'я Сидоренко, виконавча директорка "Ліги Сильних".
Команда моніторингу. Фото: "Молодь обирає життя"
Саме тому одним з ключових завдань більшості адвокаційних кампаній стала розробка стратегії безбар'єрності громади або плану дій для покращення доступності. Наприклад, окрім Семенівської громади, такий план дій також розробили у Гніванській громаді. Як їм це вдалось – читайте тут.
До слова, "Ліга Сильних" також проводить закриті навчальні зустрічі щодо адвокації прав та потреб людей з інвалідністю для Спільноти організацій, що працюють до людей з інвалідністю. Дізнатись більше про неї та приєднатись можна тут.
Матеріал створено за технічної підтримки ООН Жінки в Україні та за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF), гнучкого і оперативного інструменту фінансування, що підтримує якісні заходи для підвищення спроможності місцевих жінок у запобіганні конфліктам, реагуванні на кризи та надзвичайні ситуації та використання ключових можливостей миробудівництва.
WPHF надає термінове фінансування місцевим жіночим організаціям громадянського суспільства (ОГС) в Україні. За технічної підтримки структури ООН Жінки WPHF фінансує жіночі організації та очолювані жінками ОГС для підтримки їх важливої на передовій діяльності, надання термінової гуманітарної допомоги жінкам-біженкам та внутрішньо переміщеним особам (ВПО), а також для захисту жінок та дівчат від сексуального та гендерного зумовленого насильства.
Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки ООН Жінки та гуманітарної допомоги Організації Об'єднаних Націй (WPHF), але це не означає, що висловлені в ній погляди та вміст є офіційно схваленими або визнаними з боку Організації Об'єднаних Націй.
