Як знайти лікарів у порожні амбулаторії: історія ОТГ, яка змогла
І при цьому успішно розвивати громаду
Фото: decentralization.gov.ua
Проблема з медиками у селах не нова. Молоді фахівці не дуже охоче погоджуються на роботу в селі через хибне уявлення про те, що робота в провінції непрестижна, незручна і малооплачувана. Довгий час в амбулаторії села Дмитрівка Кіровоградської області теж не було достатньої кількості лікарів, аж поки голова сільської ради не пішла ва-банк: у січні 2020 року в рамках онлайн-трансляції проєкту "Речник громади" вона сказала — Дмитрівська ОТГ готова купувати лікарів так само, як спортивні клуби купують футболістів.
"Вийшло так, що наша громада більше року відчувала нестачу медичних кадрів – ділиться Голова Дмитрівської ОТГ Наталія Стиркуль. – Відтоді як одна наша лікарка, яка давно працювала у громаді, передчасно пішла із життя, охорона здоров'я перетворилася на великий головний біль. Бо єдиний лікар, що залишився, був у поважному віці і вже не міг обслуговувати понад 6 тисяч населення. Казав чесно, хоче на пенсію, але тоді наша амбулаторія ризикувала взагалі залишитися без лікаря, і перетвориться на ФАП".
Наталія Стиркуль
Цього собі територіальна громада дозволити не могла. У Дмитрівці гарна амбулаторія, таку не в кожному селі побачиш. Ще у 2017 році зробили капітальний ремонт, оновили обладнання, придбали всю необхідну оргтехніку та меблі. Загалом того року Дмитрівська ОТГ на медичну сферу виділила понад 1,2 млн грн. З кожним роком «медичні» витрати зменшувалися, відремонтовані і забезпечені всім необхідним приміщення вже не потребували капіталовкладень. Фактично залишилися лише видатки на зарплату персоналу. А ось його і не вистачало.
Амбулаторія Дмитрівської ОТГ
Як ОТГ знайти лікаря?
Лікаря для ОТГ, разом з директором КНП "Знам'янський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" Русланом Пушкаренком, шукали всіма можливими способами: їздили по медичним університетам, давали оголошення на сайтах, писали в пресу та спеціалізовані групи, запрошували знімальні групи. Через рік марних пошуків виникла ідея спокусити молодих спеціалістів матеріально. Для молодого лікаря були готові на все: надати службове авто, придбати житло, виплатити гарні підйомні, оплачувати комунальні послуги, відшкодувати за проїзд, якщо лікар не захоче переїхати в село, а, наприклад, їздитиме на роботу з міста.
Юлію Ягодінову Руслан Пушкаренко знайшов… у фейсбук. Після інтернатури вона була у декретній відпустці та заробляла приготуванням авторської випічки. На роботу за фахом поки не збиралася — не було з ким залишити малечу.
Тоді Наталя Стиркуль запропонувала молодій лікарці персональну опцію — місце для маленької донечки Юлії в одному з садочків Дмитрівки. "Заради лікаря для нашого села, — запевнили голову ОТГ в обох дитсадках, — ми цю дитину на руках виносимо".
Крім того, Юлії запропонували подвоїти оклад, який складав 7,6 тис. гривень, та заплатити 20 тис. "підйомних", а також забезпечити транспортом та житлом — усе це за кошти громади.
"Я відмовилась від житла, — каже Юлія Ягодінова, — бо вже мала будинок у сусідньому селищі Знам'янка, що за 15 км від Дмитрівки. У мене було лише дві умови: влаштувати дитину в дитячий садок та організувати транспорт, який би доставляв мене на роботу, бо з дитиною їздити на автобусі щодня важко. Громада та керівництво погодилися".
Юлія Ягодінова
З 1 квітня цього року лікарка-терапевт вийшла на роботу, а вже в серпні стала завідувачкою Дмитрівської амбулаторії. Пані Юлія каже, працюється на новому місці добре. Враження тільки приємні, умови праці дуже гарні. Амбулаторія забезпечена всім необхідним обладнанням: тут є два аналізатори, електрокардіограф, оснащені кабінети, дві палати для пацієнтів на час процедур. Є також портативний УЗД-апарат, для роботи на ньому Юлія планує найближчим часом пройти відповідне навчання.
Фото: decentralization.gov.ua
За пів року роботи підписано понад 1000 декларацій, практично всі з жителями ОТГ. "Як сімейний лікар, я повністю супроводжую свого пацієнта, усе, що стосується первинної ланки. Часто доводиться їздити додому до пацієнтів, якщо вони не можуть через свій стан прийти самі, є певні години викликів додому. До того ж, я повністю взяла під опіку інтернат самотніх людей, у якому мешкають близько 30 людей похилого віку".
Крім Юлії Ягодінової, в амбулаторії працюють ще два сімейних лікаря на пів ставки, вони приїжджають у Дмитрівку три рази на тиждень, а ще — лікар-стоматолог, у нього є окремий сучасно облаштований кабінет.
Стоматологічний кабінет у Дмитрівській ОТГ
Зовсім недавно, у вересні цього року, команда дмитрівських медиків поповнилася ще й лікаркою-педіатром.
Вікторія Зелепухіна навчалася у Дніпропетровській медичній академії, за спеціальністю педіатрія. За період навчання встигла попрацювати медсестрою, фельдшером швидкої допомоги, під час канікул їздила в дитячі табори. Одного разу, передивляючись відео в інтернеті про медичну реформу та нові амбулаторії, натрапила на ролик про те, як Дмитрівська ОТГ купила собі лікаря.
Вікторія Зелепухіна
Написала Юлії Ягодіновій на фейсбук: чи не потрібний їм лікар-педіатр? Через деякий час з лікаркою зв'язалися і запропонували зустрітися. Руслан Пушкаренко особисто відвіз дівчину на перемови до Наталії Стиркуль, після яких у Вікторії відпали останні сумніви.
"Голова ОГТ запропонувала мені 30 000 грн підйомних і 100% доплату до заробітної плати, допомогу з орендою житла, — розповідає Вікторія Зелепухіна, — Я подивилась на умови праці. Амбулаторія з сучасним ремонтом, кабінет педіатра повністю оснащений: сповивальний столик, ваги, нові меблі. Є аналізатори крові і сечі, що дуже зручно, є ЕКГ, інгалятори, навіть УЗД апарат! Звичайно, мені все сподобалось, я вирішила спробувати. Життя в селі мене не злякало, я виросла в сільській місцевості. Чи я не пожалкувала? Ні. Можливо, ще пройшло мало часу, але зараз мені подобається ця робота".
За неповний місяць педіатр вже задекларувала 120 дітей, впевнена — скоро цей показник буде значно вищий.
ОТГ, яка змогла
Завдяки реформам, гарні умови праці створюються для молодих лікарів не тільки у Дмитрівці, але це не завжди спрацьовує. На тотальний дефіцит лікарів жителі сіл жаліються і в телевізійних сюжетах, і в соціальних мережах. Так в чому ж секрет Дмитрівської ОТГ?
Голова громади Наталія Стиркуль скромно каже, що їхнє село має вдале «географічне розташування». Поруч Знам'янка — великий залізничний вузол, навколо гарні дороги, розвинений громадський транспорт. Але справа не тільки в тому.
Пані Наталія в сільській раді з 1986 року, починала працювати секретарем, багато років — незмінний голова. "У нас дуже сильний депутатський корпус, — каже вона, — я працюю в команді, це наші депутати, члени виконавчого комітету, апарат сільської ради, керівники установ. У нас завжди першочергове — наші жителі, особливо люди похилого віку — ті, хто віддав більшу частину свого життя, відбудовуючи села, і діти — наше майбутнє. Я щаслива тим, що у нас немає партій і пов'язаних з цим чвар. В селі не політика потрібна, тут повинні всі господарювать. Як тільки я почала головувати, на першій же сесії задала питання: давайте вирішимо — ми бюджет розвитку, чи бюджет проїдання. Всі погодилися, що бюджет розвитку, а значить і девіз, і дії в нас має бути такі — добробут, розвиток, порядок. Якщо територія розвивається, то там більше порядку, менше злочинності, менше правопорушень, більше добробуту і статків".
Велопарковка біля сільської ради
Зараз основний ресурс громади — земля, коштами від оренди якої громада розпоряджається грамотно і виважено.
Заклади соціальної сфери — перше, чим хвалиться село. Амбулаторія, будинок культури. Поруч — ошатна бібліотека. За кількасот метрів — опорна школа, на вході якої велопарковка і пандус. Пластикові вікна, свіжі ремонтовані класи, гарний спортзал, роздягальні із душовими кімнатами. Є три комп'ютерних класи, п'ять мультимедійних дошок, безкоштовний вайфай. Для підвозу дітей — три шкільних автобуси. На задньому дворі — футбольне поле зі штучним покриттям, його зробили кілька років тому в рамках обласного проекту. Пані голова каже, дали гарантію на 50 років.
На території школи у приміщенні, де раніше був склад, створили молодіжний простір, аби молодь могла спілкуватись і працювати над власними ідеями. Для того, щоб на чай і печиво могли заробляти самостійно, сюди купили спеціальний апарат для друку на футболках і чашках.
Також у селі є два дитячих садки, волейбольне поле з тенісним кортом. Абсолютно вся територія заасфальтована і освітлена.
Зараз громада намагається зацікавити інвесторів. Зокрема, покладають надії на сонячну електростанцію, хотіли б, щоб на їх території відновив роботу цегляний завод, бо ж місце вигідне — тут є поклади глини. Є плани про створення переробного кооперативу, на базі якого розташується млин, макаронна лінія і хлібопекарня. Це все — майбутні робочі місця для громади.
"Зазнаватися нам рано, — додає Наталія Стиркуль, — у нас не ідеально, ми не живемо при комунізмі і вареники нам у рота не стрибають, але ми розуміємо, щоб бути прогресивними, треба розвиватися. До нас не приїде ні Президент, ні Прем'єр, ні Голова Верховної ради вирішувати наші проблеми. Розвиватися і працювати повинні ми самі. Завойовувати репутацію і довіру — нелегка справа. Але якщо робити нашу землю зручною і сприятливою саме для людей, то на село радо прийдуть працювати не тільки лікарі, а і будь-які спеціалісти".
Підозрюєте COVID-19? Де в Києві здати тест на коронавірус і коли варто робити КТ
Чи потрібна вакцина від грипу під час пандемії: де взяти, скільки коштує і куди звертатися за щепленням
Громадська майстерня: як працює простір, де можна позичити інструменти і навчитися шиттю
