"Після звільнення почнеться велика робота": як у Дніпрі працює луганський департамент-переселенець
Департамент міжнародної технічної допомоги, інноваційного розвитку та зовнішніх зносин Луганської облдержадміністрації з весни працює у Дніпрі. Команді довелось покинути Сєвєродонецьк, але виконувати свої головні задачі вона не перестала.
Як будували свою роботу на новому місці? Які проєкти вже втілили? Та як опікуються луганчанами? Про все це "Рубриці" розповіла заступниця директора департаменту Олена Гемусова.
"Жити в умовах окупації було поза межами думок"
Через війну Олена Гемусова разом із родиною переїздила двічі. Вперше у 2014-ому, вдруге — цьогоріч.
"У мене категорична позиція: я та мої діти народилися в Україні, ми хочемо та будемо жити саме в Україні. Вагань не було — два рази покидали міста. Бо жити в умовах окупації було поза межами думок. Тим паче якщо говорити про якісь псевдореспубліки", — розповідає Олена.
У травні 2014-го у рідній для Олени Кадіївці вже була напружена атмосфера, тому родина зібрала речі та виїхала. Наново будувати життя почали в Сєвєродонецьку. На той час місто було геть промисловим, не вистачало зелених зон, де можна було б гуляти із дитиною.
Але у 2022-ому від "заводського" минулого Сєвєродонецька залишились тільки спогади. У місті відкрили нові сквери та парки, оновили школи та садочки — жити тут з родиною стало дуже комфортно. Олена народила другу донечку: "Я всією душею полюбила Сєвєродонецьк".
У 2015-ому жінка склала присягу держслужбовиці та стала працівницею Департаменту міжнародної технічної допомоги, інноваційного розвитку та зовнішніх зносин. Почала разом з командою однодумців розвивати регіон, який так сильно любила. Але втілити все задумане не дав ворог. Почалося повномасштабне вторгнення.
"Ось ця мить", — такими словами Олена описує момент, після якого родиною набрались хоробрості покинути вже рідний Сєвєродонецьк. Поруч із будинком впав снаряд. Ще ввечері сім'я нікуди не збиралася, а зранку о 7 годині виїхала з Сєвєродонецька. На чотирьох членів родини мали лише дві валізи. Все інші — так і залишилось у квартирі.
Кілька тижнів побули у Дніпрі, потім сім'я вирушила далі, до безпечніших регіонів. Увесь цей час Олена разом з командою працювала дистанційно. Після початку повномасштабного вторгнення посадовці кинули свої сили на інформаційний фронт — поширювали правдиві новини про те, що відбувається на рідній Луганщині. Та через кілька тижнів команда все ж прийняла рішення повноцінно облаштуватися у якомусь місті. Для себе обрали Дніпро. Олена Гемусова разом із родиною повернулася, щоб продовжувати свою роботу:
"Дніпро ближче до активних бойових дій, тут часто повітряні тривоги та багато вибухів. Але моя позиція незмінна — залишатися корисною для рідної Луганщини".
У Дніпрі команда Департаменту міжнародної технічної допомоги, інноваційного розвитку та зовнішніх зносин винайняла собі приміщення для роботи.
Проєкти департаменту
Департамент, у якому працює Олена Гемусова, координує діяльність міжнародних організацій у Луганській області, співпрацює з дипломатичними представництвами іноземних країн за кордоном і з українськими консульствами та посольствами в інших державах.
Команда втілює інноваційні проєкти в рідному регіоні та просуває імідж Луганщини. Департамент брав участь у розробці бренду "Луганщина моя". Цілий регіон отримав свій неповторний стиль. Основними його кольорами стали відтінки зеленого, жовтий, помаранчевий та блакитний. Тваринами — кінь (бо в регіоні працювали кілька племінних кінних заводів), бабак степовий (живе лише на північному сході нашої країни) та лисиця (це пішло від поселення шахтарів, яке гуртувалось навколо першого рудника, — Лисичанська). Свої "обличчя" отримали ще 13 громад регіону — у департаменті працювали над створенням їхніх брендів.
З інноваційних проєктів Олена Гемусова згадує "Сонячну громаду" у Рубіжному. Рік тому там встановили лавки, ліхтарі та камери спостереження, які працюють на зеленій енергії від сонця. У інших громадах заснували гуртки з 3D-моделювання та робототехніки. У якому стані зараз ці проєкти та чи вціліло хоч щось, ніхто із членів департаменту не знає.
У Дніпрі напрямки роботи посадовців не змінились, але їхнє наповнення стало іншим.
"До подій 24 лютого ми працювали на розвиток регіону, а зараз втілювати на Луганщині якісь проєкти недоцільно та й неможливо. Ми хочемо підтримувати луганчан-переселенців",— говорить Олена Гемусова.
Coworking space
Одним із перших проєктів у Дніпрі став Coworking space.
"Виникла ідея створити такий простір, де б люди могли безкоштовно користуватись ноутбуками, спілкуватись із рідними онлайн та проводити свої заходи", — говорить Олена Гемусова.
У департаменті звернулись до Програми EGAP Фонду Східна Європа з проханням підтримати ідею фінансово. Луганська команда знайшла приміщення для майбутнього простору, власними силами зробила легкий ремонт. А вже з облаштуванням допомогли іноземні партнери. На 500 тисяч гривень закупили меблі та техніку — створили 10 робочих місць.
Додатково у коворкінгу є ізольований невеличкий кабінет, де можна попрацювати окремо: наприклад, проводити співбесіди, та кухня, щоб перекусити. Для діток-відвідувачів купили два планшети, щоб вони могли подивитись мультики, поки батьки зайняті.
Скористуватися коворкінгом можуть переселенці, громадські організації та представники військових адміністрацій. Для цього потрібно зареєструватись через гугл-форму, що є на фейсбук-сторінці простору.
"Першочергова ідея була — підтримати ВПО з Луганщини, однак сюди можуть прийти переселенці з інших регіонів, обмежень немає. У фейсбуці ми публікуємо новини та анонси подій у коворкінгу. Також там є гугл-календар та гугл-форма, щоб відвідувачі могли зареєструватися. Людина пише своє ім'я та прізвище, обирає зручний час, а потім приходить у коворкінг. Також тут ми надаємо безоплатну правову допомогу".
У просторі коворкінгу можна не тільки працювати, але і проводити заходи. Нещодавно діти, які переїхали до Дніпра з Луганщини, плели у просторі мандали-обереги. У майбутньому тут будуть тренінги з комп'ютерної грамотності, заняття з української та англійської.
"Ми не хочемо створювати проєкти, щоб вони простоювали. Цей простір має працювати", — говорить Олена Гемусова.
Посадовиця розповідає, що у коворкінгу можна зустріти інших мешканців Луганщини, поспілкуватись про рідні містечка, пошукати знайомих.
"У нас є дідусь, який приходить щодня. Він пише якісь проєкти. Дуже важливо, що люди похилого віку, які залишились без рідних поряд, могли спілкуватись з ними онлайн".
Коворкінг у Дніпрі вдалось облаштувати за кілька тижнів — він запрацював вже на початку літа. Схожий, але з акцентом на дітей, підлітків та людей похилого віку, має з'явитися при шелтері, яким опікується команда департаменту. Зараз у ньому живуть близько 100 людей, а після закінчення робіт їх вже може стати 250.
"Там живуть близько 20 дітей, вони багато часу проводять у телефонах, бо зараз вчаться дистанційно. У новоствореному коворкінгу облаштуємо робочі місця з комп'ютерами. Діти зможуть ними користуватися для своїх уроків. Також збираємось там проводити тренінги з цифрової грамотності".
Міністерство закордонних справ Німеччини підтримало створення при шелтері Центру надання медичних послуг. Цілодобово у приміщенні чергують представники невідкладної допомоги. Тобто переселенці у будь-який час можуть отримувати кваліфіковану допомогу від лікарів.
Поки команда Департаменту міжнародної технічної допомоги, інноваційного розвитку та зовнішніх зносин планує залишатись у Дніпрі, проєктів у планах багато. Та щойно закінчиться війна — повернуться у рідні міста Луганщини.
"Ми віримо, що незабаром Луганщина буде деокупована. Після звільнення почнеться велика робота по відновленню територій, ми готові підключатись всіма силами", — говорить Олена Гемусова.
