10-річна чемпіонка світу, шашки і допомога ЗСУ: як у Києві дівчинка збирає гроші на армію вуличними партіями
Валерія Єжова вигадала рішення, як може допомогти Збройним силам України. Дівчинка пропонує всім охочим на вулиці зіграти з нею за благодійний внесок, який потім відправляє військовим. "Рубрика" теж вирішила долучитися, пограти в шашки і поговорити з дівчинкою.
Про ініціативу десятирічної Лєри Єжової розповів віце-президент Федерації шашок Києва Віктор Коваленко. Сьогодні дівчинка грала вже вчетверте і місце для гри обрала не випадково: неподалік від власного дому, поруч із супермаркетом — тут завжди велелюдно і є охочі долучитися до допомоги й зіграти в шашки з юною спортсменкою.
Сьогодні серед охочих і я — репортер "Рубрики". Колись давно я теж захоплювався шахами, але ілюзій не маю: після 30-ти років перерви виграти у чемпіонки світу малоймовірно. І справді — в кінці гри Лєра майстерно заганяє мене в пастку, якої навіть спершу не помічаю.
Після гри Лєра розповідає, що сама грає вже чотири роки. Каже, що до того ніколи не грала, але вирішила спробувати і їй дуже сподобалось.
"Зараз навчаюся в Київському палаці для дітей та юнацтва. У мене перший дорослий розряд. Я вже грала на чемпіонатах світу, Європи, три роки поспіль вигравала чемпіонат Києва. А ще я — чемпіонка світу для дітей до десятки років, чемпіонат проходив минулого року в Туреччині, — розповідає дівчинка, розставляючи шашки на дошки і додає: Скоро, першого серпня, буде чемпіонат Європи, але це дуже дорого, тому не знаю, чи поїду".
Зараз дівчинка набирає бали, щоб отримати кандидата в майстри спорту: "Хочу набрати якомога швидше, але не знаю як буде. Зараз в Києві доволі багато турнірів, от нещодавно було два турніри на честь дня захисту дітей. Намагаюсь грати у всіх: чим більше турнірів, тим краще. Кожен може програти. Хоча, звісно, не дуже приємно програвати, тому треба більше тренуватися. Шашки розвивають мозок, тому розумовий стан покращився після того, як почала ходити на шашки. Ну і до того ж, це цікава гра".
Сьогодні Збройним силам України допомагають усі: і дорослі, і діти. І якщо дорослі донатять і волонтерять, діти мають бути вигадливішими у своїх способах допомоги: хтось продає свої іграшки, хтось віддає на армію подаровані на день народження гроші, хтось грає на скрипці чи віддає заощаджене на омріяні гаджети. Лєра вирішила допомагати і робити те, що може найкраще, — грати в шашки:
"Я хотіла допомагати нашій армії і ми з мамою почали думати, як і що можна зробити. І вирішили, що так як я доволі добре граю в шашки, то робитимемо це саме таким чином. Сьогодні граю вже вчетверте; вже зібрали більше 6000 гривень за три дні. Багато людей просто дають гроші на допомогу, не грають, але й багато грає в шашки, це цікаво. Я виграла всі партії. Сподіваюсь, мені ніхто не піддається", — каже дівчинка з усмішкою.
Весь час поруч із дівчинкою стоїть її мама — Любов. До розповіді дочки вона додає: "Але ми не думали, що це буде так успішно. Я казала, Лєра, ти дуже великих надій не май, тому що не знаю, як приймуть цю ідею люди. Але все пішло дуже добре".
На шашки Лєра чотири роки тому записалася саме з її ініціативи:
"Шашки дуже допомагають дітям у розвитку, в посидючості, терплячості, розвивають логіку, мислення. У мене молодша донька дуже гіперактивна, і ми її теж віддали на шашки, щоб вона трошки заспокоїлась, тому що в шашках треба контролювати свої емоції, сидіти і це допомагає зосереджуватися", — розповідає жінка.
Цьогоріч чемпіонат України з шашок для дітей Лєриної вікової категорії мав відбутися 2 березня. Через повномасштабне російське вторгнення його скасували. Тепер сім'я думає про майбутній Чемпіонат Європи: "Він буде в Туреччині, — каже Любов Єжова. — Але я не знаю, поїдемо ми чи ні — дорога довга та дорога, тому що літаки зараз тільки з Європи, квитки дорогі. Поки ми думаємо. Наш тато дуже хоче, щоб вона поїхала, але подивимося. Є онлайн турніри, Лєра грала до дня захисту дітей, посіла перше місце. Там були й старші діти, до 2006 року народження".
Зараз Лєра грає так — допомагаючи ЗСУ. Але в той же час це, за словами її мами, ще й хороше тренування, досвід та ігрова практика. Зробити цю практику зручнішою вже запропонувати в одному з благодійних фондів: "Одна дівчина, її звуть Олена Райт, побачила в Фейсбук фотографії інаписала, що її благодійний фонд має змогу купити стіл та два стільці. Ось їх сьогодні привезли".
Тут само і тренер дівчинки — Віктор Юрійович. Про Лєру та її успіхи він розповідає з гордістю: "Чесно скажу, не було видно, що Лєра стане чемпіонкою, це досить важко побачити. Але є такі показники: якщо дитина бажає грати — вона грає багато. Вона любить шашки. Наприклад, Лєра багато плакала, коли програвала. Це така ознака, що дитина буде грати і далі. Тут потрібна й допомога батьків, щоб возили на турніри, і тренер має бути відповідного рівня, він теж має класно грати".
Сам Віктор — майстер спорту, розробляє методичні програми для навчання. Він розповідає, що сам досить пізно почав грати, пізніше за свою ученицю — аж з 14 років. Потім були п'ять років інтенсивної гри, тоді — армія, далі — рік тренерства і довга перерва від шашок. "До тренерської роботи знов повернувся в 2017 році. Я також граю, навіть інколи щось виграю, але я більше тренер, ніж гравець", — ділиться чоловік.
Через карантин та війну багато хто з групи Віктора роз'їхався. Зараз у групі лишилося двадцять дітей, які грають на турнірах та мають розряди. Каже, що стає все складніше: "Новачки зараз не можуть затриматися, їм потрібно хоча б рік ходити постійно без перерв. Тоді вони закріплюються, виконують розряд і їм стає цікаво. Онлайн-навчання цього не замінить — новачкам потрібно грати вживу, щоб відчувати гру. Тому, на жаль, новачків практично немає зараз".
Для своєї групи Віктор зараз шукає нове приміщення — діти займаються безкоштовно, але до Центрального палацу не всім легко дістатися, хтось просто не доїжджає на тренування.
Позашкільні заняття, спілкування з однолітками та розвиток хоббі — це те, що особливо потрібно дітям зараз, під час повномасштабного вторгнення, коли їхнє дитинство так різко змінилося. А Лєра Єжова доводить — займатися улюбленою справою і допомагати ЗСУ може кожен — навіть у десять років.
