"Рубрика" починає цикл матеріалів про тих, хто боронить Україну. Наші герої роблять це по-різному, але кожен і кожна — однаково віддано.
"Обличчя оборони України" — це проєкт, який покаже всьому світові, як виглядають наші захисники: жінки і чоловіки, медики і військові, волонтери та активісти. Усі вони — стоять на обороні нашої держави. Усі вони — герої нової України.
Кожен українець має знати їхні обличчя. Цілий світ має бачити їх.
Ранок, кава і перші вибухи
"Зранку 24-го я була вдома. Оскільки я у стосунках з людиною із поліції, нас підняли по тривозі о 5 годині. А о 5:30 я була на кухні, тримала в руках каву і почула перший вибух поблизу"
Аліні Сарнацькій 34. Вона киянка, психологиня і менеджерка з розвитку "Клубу Еней" — громадської організації, що допомагає наркозалежним, а також жінкам, які зіткнулися з насильством. Окрім цього, Аліна бореться за права секс-працівників і, як каже сама, займається тим, що змінює закони на краще.
Ввечері 23-го лютого Аліна у своєму Фейсбуці пише:
"Підкажіть хтось, яким організаціям в Києві чи онлайн потрібні професійні психологи у якості волонтерів?"
А вже зранку 7-го березня на основній світлині Аліни у Фейсбуці з'являється її нове фото у формі ЗСУ. На вустах — посмішка. В руці — медична сумка.
"За освітою я — психологиня. Крім цього, навчаюся в аспірантурі і до війни писала дисертацію з соціальної роботи. А зараз я в армії. Медик-фельдшер і працюю на блокпості в Києві", — пояснює Аліна.
"Ану, покажіть детальніше кістку…"
У перші дні повномасштабної війни Аліна ночувала в метро на Житомирській. Там же вона щоразу говорила працівникам метрополітену, що людей з панічними атаками чи у важкому психологічному стані можна відправляти до неї — вона допоможе.
Ще за кілька днів під гул сирен дівчина вже проводила групи підтримки для ЛГБТ-підлітків, паралельно намагаючись потрапити в Тероборону. Тоді з'ясувалося, що у Києві не вистачає фельдшерів.
"Моя підготовка — це тільки один тренінг. Але багато мені дав бакалаврат на психології. Там у нас було надання допомоги в кризових ситуаціях, то це зараз дуже виручає. Звісно, було б краще, якби на моїй позиції була людина хоча б із середньою медичною освітою. Але професійні медики зараз працюють не на домедичній допомозі, а вже на другій ланці. Тож я зараз виконую обов'язки фельдшера", — розповідає Аліна.
У себе в соцмережах вона жартує про власну трансформацію, яку пройшла за останні двадцять днів:
"Трохи про мою тактичну медицину. Два тижні тому: о боже, тренерка розказує про відрізаний палець, фууу. Тиждень тому: о боже, в підручнику фото рани від кулі, фууу. Сьогодні: ану, покажіть детальніше кістку в тій обгорілій нозі на відео".
"А вчора мене насварила бабуся"
На своїй сторінці Аліна активно ділиться історіями про роботу, заняття спортом, написання дисертації і, звичайно, про свою громадянську позицію. Фото у формі і купа порад про те, як зберегти життя і психіку в умовах війни не оминув увагою і "простий російський народ", який буцімто не хоче війни.
З захищеної електронної пошти дівчині вже надіслали лист, у якому охрестили її нацисткою і обсипали погрозами у кращих традиціях терористів і воєнних злочинців.
Таке, говорить Аліна, було один раз. Частіше ж вона стикається з сексизмом, проти якого активно боролася в мирному житті. Зараз, каже захисниця, це не бісить, бо кожен з чогось мусить жартувати.
"Сьогодні я дзвонила в поліцію на роботі і поліцейський каже: «Це ви до мене з блокпоста жіночим голосом говорите?» Я помовчала, тоді сказала: «Чорт, ну який є, таким і говорю». Він вибачився. Сказав, що дуже мною пишається.
А вчора мене насварила бабуся. Сказала, що для жінки це ганьба — стояти з автоматом. Але раз я з ним стою, то я, звичайно, так не думаю.
Мені постійно кажуть: «Боже, яка красива перевірка». Я почула вже 100 разів, фразу на кшталт «Тобі би бронік, як у Ксени — з цицьками!» Але це зараз сприймається інакше, ніж у мирний час, це мене зараз не бісить", — ділиться медикиня.
Вона пояснює — попри такі жарти повноцінно працювати їй не заважає нічого. Часом говорять, що дівчаток треба берегти, але при цьому перешкоджати їй берегти власну країну так, як вона сама вважає за потрібне, не ризикує ніхто.
"Серед добровольців дуже багато освічених людей. Майже всі, яких я зустрічаю, з вищою освітою. Думаю, це сильно впливає", — підсумовує дівчина.
"Тут стріляють по моєму району"
"Клуб Еней", де Аліна працює менеджеркою з розвитку, поки продовжує свою роботу без неї — допомагає жінкам їжею і ліками. Колег дівчина називає справжніми геройками і каже, що крім них у Києві також і вся її родина.
"Тут стріляють по моєму району. По моїм близьким. Жодні розмови чи зустрічі якось лірично зараз не сприймаються. Мене вразило, що я ніби в невагомості досі. Вибухають будинки в знайомих районах, а моя сім'я — в Києві.
Раніше я вже стріляла. Але мені на полігоні навіть заряджали зброю інші люди. А вчора я помітила, що на варті в засідці я вже абсолютно звично стаю на одне коліно і знімаю зброю з запобіжника. Я не знаю, що ще після цього мене може вразити. Все, що відбувається, — це просто якийсь космос", — говорить Аліна, а вже за кілька хвилин знову мчить до того, хто зараз потребує допомоги.
Матеріал підготовлено в рамках реалізації грантового конкурсу від ГО «Інтерньюз-Україна» за фінансової підтримки Швеції та Internews (проект Audience understanding and digital support). Думки, виражені в цій публікації, відображають виключно точку зору автора.
