Без прикрас: 9 реальних факторів в Україні, які впливають на кліматичні зміни

Олександра Ярликова

Усі екологічні проблеми, які є в країнах ЄС, є і в Україні. Але різниця в тому, що в європейських країнах цими питаннями займаються на найвищому державному рівні, а в нас – це дуже часто добровільне волонтерство активістів та громадських організацій.

Як ми впливаємо на екологічну ситуацію і, передусім, – які фактори стають причинами змін клімату – ми спитали у експерта екологічного права, юриста-адвоката МБО «Екологія-Право-Людини» Софію Шутяк. Далі – пряма мова.

👩‍🌾 Землекористування

Має бути дотриманий баланс використання земель, які обробляються сільським господарством, використовуються для забудови, і природніх земель. Порушення цього принципу при плануванні, що не можливо без прушення природоохоронного законодавства,  не дозволяє забезпечити належний баланс у тому числі і викидів парникових газів. Адже, через такі порушення виникає температурне забруднення, певні території стають більш посушливими, інші навпаки мокрими. Від цього страждає не лише довкілля, але і здоров'я людей. 

🚛 Транспорт

Транспортні розв'язки – джерело викидів, які впливають на зміну клімату. Щоб вирішити цю проблему, необхідно розвивати громадський транспорт, планувати грамотні розв'язки, розвивати інфраструктуру, що мінімізує необхідність використання великої кількості транспорту.

Як це виглядає у європейських країнах. В них дуже гарно розроблена система громадського транспорту. Люди, які живуть у місті, не потребують щоденного використання автомобілю. Також вводяться часове обмеження на в'їзд у центральні частини міста, збільшується вартість користування платними дорогами.

🛀 Водокористування

Рівень кількості води у водних об'єктах та її якість – річках чи озерах – суттєво впливає на питання зміни клімату. Якщо ми значно понижуємо рівень води, то піднімається температура води, починаються процеси цвітіння води, загнивання,  більше викидів парникових газів йде в атмосферу.

В Європі чітко притримуються принципу басейного управління, коли всі хто живуть на території річкового басейну в рівному ступені відповідають за його стан. Він, зокрема, передбачає, що якщо є маловоддя, то людям забороняється використовувати воду у приватних басейнах. Це контролюються, проводяться перевірки, і за порушення заборони накладається штраф. В Україні теж є такі механізми, але через незнання територіальні громади не використовують ці механізми регулювання і поповнення бюджету штрафами.

Ще важливе місце у питанні водокористування має каналізація. Викидання неочищеної води суттєво погіршує стан водних об'єктів.  Замість того, щоб переробляти та очищати, ми отримуємо «мертву воду», яка тече та збільшує викиди парникових газів.

Ще один момент – індустріальне забруднення. Наприклад, металургійні комбінати у Криворізькому басейні, які величезну кількість шахтних вод витягують на поверхню, жодним чином їх не очищають, і потім усе це вливається в річки. Усе, за що платять підприємства – за прокачку води.

😷 Забруднення повітря

Моніторинг повітря необхідний для того, щоб дати правильні фонові показники, коли видається дозвіл на викиди.

Виявляється, що фонові показники у нас на сьогодні не подаються з реальних джерел (!). А їх розрахунковим методом визначає Мінприроди. Коли я спілкуюся з людьми, які готують документи для видачі таких дозволів, з'ясовується, що Мінприроди часто дає занижені фонові показники. Це впливає на зменшення екологічного податку, який сплачується бізнесом, за об'єми викидів, зокрема, парникових газів.

Крім того, знаючи реальні фонові показники, підприємство, наприклад, можна зобов'язати вибрати краще технологічне рішення, яке допоможе зменшити додаткові викиди.

Яскравим прикладом є місто Фастів біля Києва. Там на сьогодні діють два підприємства, які з одного боку, роблять хорошу і потрібну справу: переробляють PET-пляшки. Одне підприємство переробляє харчові пляшки у поліефірне волокно, яке потім використовується у синтетичні ковдри, подушки, утеплення для курток тощо. А інше переробляє нехарчові PET-пляшки, плівки, у спеціальні гранули, які потім можуть використовуватися на технічні речі.

Але що ж не так з цими підприємствами?

По-перше, в Україні багато своїх PET-пляшок. Але вони завозять сировину з-за кордону. І тут питання до Мінприроди: чому вони це дозволяють, чому це питання не прописано на рівні Стратегії поводження з відходами?

Бізнес каже, що дуже складно і дорого налагодити логістику, щоб збирати пляшки по Україні. І знову ж. Замість того, щоб давати дозвіл, налагодити це питання з Мінрегіонбудом, виділити додаткові кошти по Україні для облаштування пунктів збору PET-пляшок, які б мали обладнання, яке цю пляшку відразу подрібнювало, і вона стала зручною для транспортування (бо бізнес жаліється, що возиться повітря, яке займає багато місця), Мінприроди нічого не робить.

Фактично, виходить, що в Україні утилізується пластик з Китаю, ОАЕ, європейських країн.

По-друге, немає належним чином обладнаних технологій і фільтрів. В Україні ж немає лабораторій, які б могли чітко вловити, що за речовини виділяються під час діяльності цих підприємств.

І зараз складається ситуація, що мешканці Фастова живуть у місті із повітрям запаху пластику. Дорослі та діти – хворіють. Мешканці змушені виступити проти цієї ситуації, виходити на мітинг, бо молоді люди та діти починають все частіше хворіти різні легеневі захворювання, поліпи тощо. Але бізнес використовує відсутність належного контролю за повітрям та відсутність доступу до первинних даних у своїх цілях і подає позови проти місцевих активістів.

👩‍🏫 Проблема з просторовим плануванням та стратегічної екологічною оцінкою

Принцип сталого розвитку, який міжнародна спільнота та Україна визнали основним під час планування майбутнього розвитку повинен врахувати інтереси економіки, інтереси людей (здоров'я)  та охорони довкілля. Мова йде про те, що всі території, перед тим як включитися у певну господарську діяльність належать природі. А природа є генератором усіх природних ресурсів, без яких неможливий розвиток економіки.

Ми говоримо не лише про енергетичні природні копалини, мова йде про чисту воду та повітря, комфортний клімат – без чого неможливо забезпечити промислові об'єкти працівниками.  Біорізноманіття світу втратило вже близько 60% свого потенціалу, і тенденція не покращується.

Інтернет сигналізує про екологічні катаклізми кругом Землі (засухи, пожежі, повені, затоплення тощо). Це все не сприятливо впливає на розвиток країн, їхню безпеку. Тому особливу увагу слід приділяти просторовому планування, яке на рівні законів прописується як містобудівна діяльність, яка на сьогодні повинна проходити стратегічну екологічну оцінку. Проходження такої оцінки дозволить врахувати всі зобов'язання України на міжнародному рівні та національне законодавство, і попередити настання негативних наслідків.

Яскравими прикладами порушення законодавства під час просторового планування – це планування ВЕС на Боржаві та курорту на Свидовці. 

⛏ Фактор корисних копалин

Ще одна важлива проблема – корисні копалини, особливо місцевого значення. Такі як пісок, глина.

Вони неконтрольовано використовуються. Рік тому до нас зверталися журналісти по Хмельницькій області, там є величезні пісочні кар'єри, з яких несанкціоновано продається пісок. У місцевий бюджет з продажу нічого не потрапляє, а свою діяльність ділки пояснюють наступним чином: «це ж корисні копалини місцевого значення, за них платити не потрібно, складу злочину немає, тому що немає правил користування такими копалинами».

А насправді, обмеження є. По-перше, Податковий кодекс чітко прописує, що безкоштовними корисні копалини місцевого значення є для людини доти, поки людина не викопала яму більше двох метрів по глибіні/об'єму або не почала комерційно використовувати цю корисну копалину.

І якщо йде перевищення, потрібно отримати дозвіл у загальному порядку і платити орендну плату. Орендна плата також визначається на рівні Податкового кодексу.

Кримінальний кодекс теж не оминає цього порушення та передбачає відповідальність. 

🍀 Об'єкти природно-заповідного фонду

Це території, які створені для охорони природи. В межах ПЗФ вона вивчається, проводяться оцінки антропогенного впливу, створюються рекомендації на майбутнє, і такі території корисні у частині рекреації, відпочинку тощо. Це території створені для природи, але остаточним бенефіціаром є людина, яка отримує від природи екосистемні послуги.

Є певні питання під час створення таких об'єктів. Звичайно це добре, коли площа території ПЗФ є великою. Але існування ПЗФ накладає певні обмеження на використання цієї території,  і на це потрібно зважати під час майбутнього просторового планування розвитку територій.

Дуже уважно, слід створювати величезні Національні природні парки на 20 тисяч гектарів, куди включаються цілі населені пункти, діючі заводи, дороги, мисливські господарства. Адже таке сусідство породжує ряд конфліктів. Бо громаді потрібно десь пасти худобу або десь дрова знайти. Тому із самого початку слід налагоджувати конструктивний діалог із місцевими мешканцями.

Потрібно привчати повагу до таких територій, які невидими чином дбають за те, щоб вода була у криницях, сади родили, поля не потерпали від засух.

🦌Фактор біорізноманіття та моніторингу 

Навіть на рівні Національної Академії наук Національного інституту зоології немає актуальної інформації по стану всіх біологічних видів України.

Науковці виявили, що через зміну клімату на Боржаві тепер є маленька комаха – Тетрадонтофора блакитна, яку неможливо побачити без лупи. Вона є дуже цінною для формування ґрунтів. Цей жучок є у Червоній книзі України. Втрата однієї особини цього виду коштує державі України біля 25 грн.

Їхня популяція достатньо велика. Після підрахунку втрат, вийшло, що через будівництво ВЕС буде близько 500 млн грн збитків. Тільки по тій одній маленькій істоті. Такі ж розрахунки можна робити по всіх видах, які відповідно до звіту будуть знищеними.

🧬Генно-модифіковані організми

Ця проблема в Україні взагалі майже не контролюється.

Генетично модифіковані організми – ті, які отримані штучним втручанням на рівні генному. Це, наприклад, помідори, які витримують сильні температури. Це соя, яка витримує засухи. Це пшениця чи кукурудза, яка може рости без поливання тощо.

Ця проблема на рівні світовому давно вже є кричущою. І ще за Кучми писалася перший закон про систему біобезпеки, але потім був пролобійований «беззубий» закон, який фактичного контролю не запроваджує, крім того, що на упаковках має зазначатися: є ГМО чи немає ГМО.

Але контроль за генетично модифікованими організмами у частині виконання Угоди про Асоціацію з ЄС передбачає наявність спеціальної лабораторії з дуже дорогим обладнанням, яка б могла робити аналіз на рівні ДНК.  В Україні такої наразі не існує.

⛔️ Що заважає дати раду проблемам?

⚠️ Недосконалість державного екологічного контролю

– Контроль має здійснювати держава в особі компетентного органу. Сьогодні таким компетентним органом є Державна екологічна інспекція, яка себе частково дискредитувала численними корупційними скандалами. На часі прийняття закону про порядок здійснення державного екологічного контролю.

⚠️ Тиск бізнесу

– Мораторій на перевірки (2014 року, з продовженнями) був пролобійований бізнесом. І бізнес й надалі намагається тиснути на Мінприроди. Вони оперують тим, що є великими платниками податків, що без них усі чиновники не матимуть зарплатню… Тому «шукайте шляхи пом'якшення відношення до нас». Проте, це лукавство, оскільки недоотримані податки через забруднене довкілля, накладає додаткові витрати на бюджет у вигляді соціальних виплат людям з інвалідністю за станом здоровя.

📌 Що не так в Україні і як це змінити?

Для того, щоб зрозуміти, що ж  не так в Україні, ми проаналізували іноземний досвід. За кордоном екологічні інспекції успішно працюють, мають велику повагу і не мають тих корупційних ризиків, які є в Україні. Ми виокремили ключові відмінності:

✅ Постійний державний моніторинг стану довкілля, дані якого знаходяться у вільному доступі

Кожного дня працюють пункти спостереження, які фіксують певні показники довкілля. Перелік цих речовин значно ширший, ніж у нас. Ця інформація постійно оновлюється і одразу потрапляє онлайн у вільний доступ.

Головне завдання екологічного контролю – покращувати стан довкілля. Треба мати інформацію, який стан довкілля був, і як її покращувати.

Крім того, що моніторинг здійснюється державою, усі суб'єкти господарювання також мають обов'язок здійснювати моніторинг про вплив їхнього підприємства на довкілля, і передавати свої дані у  єдину державну систему.

Яскравим є приклад з пестицидами, які вилилися у річку Рось. В Україні з 1 січня діє дуже гарна постанова про порядок здійснення моніторингу за водою. Якщо є аварія, то скликається дослідницький моніторинг. Якщо вилилися пестициди, то на пестициди й треба було брати замір. Державна екологічна інспекція взяла заміри і показала, що перевищень по кисню, по фосфатах і нітратах не було. Хоча це – зовсім інші показники, ніж ті, які потрібно було перевіряти.

Але тут ще один бік проблеми. Щоб зробити потрібну перевірку, необхідна відповідна матеріально-технічна база і відповідні навчені кадри.

✅ Аналіз та рекомендації

Перше завдання Державної екологічної інспекції має бути проаналізувати, наскільки ефективно підприємство використовує наявні на сьогодні технології.

Весь світ сьогодні відходить від так званих ГДК (гранично-допустимі концентрації) і ГДС (гранично-допустимі скиди), тому що все це умовно. Зараз намагаються говорити на рівні найкращих допустимих технологій. Тому що найбільш сучасна технологія має найменше небезпечних викидів. 

Коли йдеться про інтегрований дозвіл, то він буде саме на цьому базуватися: будуть рекомендувати підприємству брати найкращі технології виробництва.

Тож завдання перевірки – прийти на підприємство та подивитися:

1) чи відбувається технологічний процес  у межах отриманого дозволу;

2) чи не потрібна модернізація, щоб не допустити через 3-5 років якогось погіршення.

І завдання інспектора – дати рекомендацію підприємцю.

Проте, якщо інспектор виявляє грубе порушення природоохоронного законодавства, напрацьована ним аналітика передається на розгляд у відповідні правоохоронні органи, які притягують порушника до відповідальності.  Відповідає не лише директора чи інша посадова особа, відповідальність лягає на власника та кінцевого бенефіціара підприємства, адже юридична особа може бути теж притягнутою до відповідальності.

✅ Професіоналізм інспекторів

Щоб виявити усі нюанси, інспектор має володіти відповідними знаннями. Тому що технології сьогодні дуже швидко змінюються.  Інспектори повинні проходити регулярні і часті навчання.

Наприклад, у Швеції на рівні кодексу приписане наступне. Коли приходить інспектор, він перевіряє законність видачі дозволу (підставність, чи дійсно була уся обґрунтовуючи документація, аналізує її), чи дотримується підприємство умов передбачених дозволами; і перевіряє стан довкілля навколо цього підприємства.

Чому це робиться? Може скластися така ситуація, що дозвіл виданий у межах чинного законодавства. Дозвіл – дотримується. А стан довкілля погіршується. І це буде означати, що держава на рівні регулювання повинна втрутитись та дати певні обмеження на кількість підприємств та видів діяльності в межах певної території.

І ці дані будуть враховуватися на рівні стратегічної екологічної оцінки. Наприклад, якщо цей регіон планує подальший розвиток, він повинен розуміти, що вони не зможуть собі дозволити більше ніж 10 підприємств певного виду, тому що буде перевищення концентрації, так званий сукупний вплив.

Така відкрита, зрозуміла усім, у тому числі й бізнесу, політика Державної екологічної інспекції, по-перше, сприяє покращенню стану довкілля; по-друге, знімає страх бізнесу, що інспектор прийшов їх закрити; по-третє, вона формує підстави для притягнення до належної відповідальності, тому що якісно складений акт, правильна фіксація усіх порушень – вона впливає на кінцеве рішення суду.

✅ Контроль за громадами

Важливим питанням є те, що контроль за довкіллям і робота Державної екологічної інспекції не повинні зводитися лише до контролю за юридичними особами.

У нас є цілі громади, села, населені пункти, які теж чинять негативний вплив на довкілля. І в частині води та санітарії, найбільшу шкоду роблять домашні господарства.

У нас в останні 10 років дуже модно стало жити у приватних будинках, але в нас не має центральної каналізації. А всі ми миємося, хочемо, щоб туалети гарно пахли, пральні машини працювали. І хімії, яка вливається зараз у природні ресурси та природні об'єкти є набагато більше, ніж було років 30 тому.

Якщо взяти Швецію, то вона свою екологічну революцію почала з того, що каналізувала усі населені пункти. Бо виявилося, що найбільше неконтрольоване забруднення було саме від громад, а не від підприємств, які мали очисні споруди та знаходилися під екологічним контролем.

Тому органи державна екологічна контролю, до яких належать і органи місцевого самоврядування, мають обов'язок усе це перевіряти, контролювати. 

І Державна екологічна інспекція має не просто карати, бо ж штраф не буде рішенням проблеми. А писати рекомендації, щоб виділялися кошти, розроблялися проекти каналізування, очищення. І, звісно, слідкувати за виконанням.

✅ Наявність належної відповідальності

Необхідно посилити представницьку функцію органу контролю у судах. Можна розвивати юридичний відділ цього органу або, як за кордоном делегуватиці функцію прокуратурі, є Міністерство юстиції України, вони отримують належний пакет документів-доказів – і доводять справу до кінця.

✅ Реформа у сфері екологічної освіти та просвіти

І тут не йде мова тільки про школи чи дитячі садочки.

Закон про охорону навколишнього середовища чітко передбачає, що якщо професія вимагає вирішувати питання, які стосуються охорони довкілля, людина зобов'язана мати відповідну освіту.

Якщо це чиновник, який на сьогодні має знати, що усі документи, які він планує, мають проходити стратегічну екологічну оцінку, він має мати базові знання. Принаймні знати, що треба робити, до кого має звернутися, і хто таку інформацію та належну оцінку йому може надавати.

ЕКОЛОГІЧНЕ ПРАВО ЛЮДЕЙ ПРАЦЮЄ: ПЕРШИЙ В УКРАЇНІ ПРЕЦЕДЕНТ

Громада в Біликах на Полтавщині відстоювала свої інтереси від величезного промислового комплексу. І ось було прийняте остаточне рішення Верховного суду України.

Розірвали договір оренди земельної ділянки з підстав порушення природоохоронного законодавства підприємством.

Це – перший в Україні випадок.

І дуже важливо, що ініціативна громада домоглася того, щоб позивачем була селищна рада. Тому що захищати інтереси громади – це її завдання.

І громада провела колосальну роботу. Вони зібрали весь фактаж, показали справжнє обличчя цього підприємства. Тому що саме підприємство приховувало реальний стан речей, а документація була в нормі. Більш того, за документами були усі сучасні очисні споруди тощо.

І коли судді ВСУ запитали: «Що вам заважало з 2011 року до сьогодні усе це запровадити?». На що була відповідь: «Ну а навіщо нам було це робити? Ми ж не думали, що люди будуть судитися. Орендну плату даємо ж». І вони вважають, що орендна плата – це відкуп від усього.

Але для розуміння. Орендна плата – близько 2 млн грн у рік. А шкода, заподіяна лише землі через їхню діяльність, складає 3,5 млн грн. А забруднення води – на 8,5 млн шкоди. Таким чином, заподіяна шкода у кілька разів перевищує орендну плату.